Рішення

від 09.06.2015 по справі 910/9008/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015Справа №910/9008/15

за позовом Приватного вищого навчального закладу Товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж"

до Фізичної особи-підприємця Бугаєнка Костянтина Миколайовича

про стягнення 15554,13 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Зав'язун В.С. (дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 09.06.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватний вищий навчальний заклад Товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця Бугаєнка Костянтина Миколайовича 16669,52 грн. заборгованості, з яких: борг у розмірі 11250,00 грн., пеня у розмірі 1642,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 2931,05 грн., 3% річних у розмірі 845,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2015 порушено провадження у справі № 910/9008/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.05.2015.

12.05.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного вищого навчального закладу Товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" надійшли документи по справі.

Представник позивача - Приватного вищого навчального закладу Товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" в судовому засіданні 19.05.2015 надав суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 11250,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 4173,75 грн., 3% річних у розмірі 130,38 грн., а також судові витрати: 1827,00 грн. судового збору, 2322,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в заяві про зміну позовних вимог.

Також, в судому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідачем згідно із платіжним дорученням №02PL990160 від 10.05.2015 перераховано на користь позивача 13077,00 грн., з яких: 11250,00 грн. вартість оплачених позивачем але не наданих відповідачем послуг та 1827,00 грн. судового збору сплаченого позивачем за подання даного позову. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати, 3% річних, судові витрати по оплаті послуг адвоката у сумах, які зазначені у заяві про зміну позовних вимог, крім 3% річних, що становлять 128,53 грн. (по 17.05.2015). Судом прийняті дані пояснення позивача, при цьому враховано, що дані пояснення не являються окремою заявою про зменшення позовних вимог, передбаченою положеннями ст. 22 ГПК України.

В судове засідання 19.05.2015 з'явився відповідач - ФОП Бугаєнко Костянтин Миколайович, проте письмового відзиву на позов не надав.

В судовому засіданні 19.05.2015, у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 09.06.2015.

Представник позивача - Приватного вищого навчального закладу Товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" в судовому засіданні 09.06.2015 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача - Фізичної особи-підприємця Бугаєнка Костянтина Миколайовича в судове засідання 09.06.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 09.06.2015 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 09.06.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з усною домовленістю між сторонами, відповідач - Фізична особа-підприємець Бугаєнко Костянтин Миколайович, взяв на себе зобов'язання передати позивачу товар (меблі - столи Мега 122 в кількості 30 одиниць за ціною 375,00 грн.), а позивач - Приватний вищий навчальний заклад Товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" зобов'язався оплатити поставлений відповідачем товар.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких відповідач зобов'язався здійснити поставку товару, а позивач, в свою чергу здійснити оплату поставленого товару.

Судом встановлено, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Позивачем, на виконання взятих на себе зобов'язань, здійснено оплату виставленого відповідачем рахунку-фактури №КМ-0001-04 від 23.08.2012 на суму 11250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №877 від 23.08.2012. Відповідач, в порушення своїх зобов'язань, не поставив оплачений позивачем товар.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у позивача в силу положень ст. 693 ЦК України, виникло право вимоги до відповідача про передання оплаченого товару та повернення суми попередньої оплати.

Позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №637 від 18.12.2014 року, в якій вимагав від відповідача здійснити поставку товару або повернути сплачені кошти за непоставлений товар. Вказана претензія отримана відповідачем 22.12.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1150100106464.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на момент звернення позивача з даним позовом, відповідачем не було здійснено поставки товару на перераховані позивачем грошові кошти, попередньої оплати у розмірі 11250,00 грн. не повернуто.

Проте, під час розгляду справи, 18.05.2015, відповідачем було повернуто 11250,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням №02PL990160 від 18.05.2015.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 11250,00 грн. сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, суд припиняє провадження у справі №910/9008/15 в цій частині позовних вимог, у зв'язку з, відсутністю предмету спору.

Позивачем, також заявлено про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4173,75 грн. та 3% річних у розмірі 130,38 грн. (в редакції заяви про зміну позовних вимог).

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище, позивач 18.12.2014 звернувся з претензією вих. №637 від 18.12.2014 року до відповідача про здійснення поставки товару або повернення сплачених коштів за непоставлений товар. Відповідачем вказану вимогу отримано 22.12.2014.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведене дає підстави стверджувати, що після отримання вимоги позивача, в силу вимог ст. 530 та ст. 693 ЦК України, зобов'язання відповідача з поставки товару припинилося, при цьому, у останнього виник обов'язок повернути суму попередньої оплати, на яку товар поставлено не було, тобто у відповідача виникло грошове зобов'язання.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання щодо повернення грошових коштів у розмірі 11250,00 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 130,38 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4173,75 грн.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з 30.12.2014 по 19.05.2015 встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 4173,75 грн. в межах заявлених вимог.

За розрахунком позивача розмір 3% річних за період з 30.12.2014 по 19.05.2015 становить 130,38 грн. Проте, оскільки, 18.05.2015, відповідачем було повернуто 11250,00 грн. попередньої оплати, то нарахування 3% річних має здійснюватись за період з 30.12.2014 по 17.05.2015. За перерахунком суду розмір 3% річних складає 128,53 грн.

Враховуючи вищевстановлені судом обставини, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 11250,00 грн. боргу, а в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольняє позовні вимоги частково.

До судових витрат позивачем включено витрати на послуги адвоката у розмірі 2322,00 грн.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Між позивачем та адвокатом Зав'язуном В.С. (Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 588 від 11.08.2011) укладено договір про надання правової допомоги від 15.05.2015, відповідно до умов якого адвокат надає правову допомогу позивачеві у вигляді: 1) складення заяви про зміну позовних вимог у справі №910/9008/15; складення апеляційної, касаційної скарг на судові акти у цій справі, при необхідності; участі в якості представника позивача в судових засіданнях господарського суду першої інстанції, а при необхідності - у судових засіданнях апеляційної, касаційної інстанцій та Верховному Суді України у справі за цим позовом; складення інших процесуальних документів, при необхідності.

Відповідно до п. 2 договору про надання правової допомоги від 15.05.2015, позивач сплачує впродовж 3-х днів після надання правової допомоги або у вигляді попередньої оплати гонорар у сумі: 970 (дев'ятсот сімдесят) грн. 00 коп. за складення заяви про зміну позовних вимог; 582 (п'ятсот вісімдесят дві) грн.00 коп. за складення процесуальних документів; 380 (триста вісімдесят) грн. 00 коп. за складення інших процесуальних документів; по 1352 (одна тис. триста п'ятдесят дві ) грн. за участь у кожному окремо судовому засіданні господарських судів першої, апеляційної, касаційної інстанцій, Верховного Суду України.

На виконання умов договору про надання правової допомоги від 15.05.2015 позивачем здійснено оплату послуг адвоката згідно із платіжним дорученням №372 від 15.05.2015 на суму 2322,00 грн.

У пункті 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на співрозмірність витрат позивача на оплату послуг адвоката Зав'язуна В.С., ціну позову, оплату основного боргу відповідачем, враховуючи послуги, що надані адвокатом, суд вважає за необхідне обмежити розмір покладених на відповідача витрат на оплату послуг адвоката до 1322,00 грн., оскільки, заявлена до стягнення сума адвокатських послуг є явно завищеною.

Оскільки, судовий збір за розгляд даної справи було сплачено відповідачем відповідно до платіжного доручення №02PL990160 від 18.05.2015, то судовий збір у розмірі 1827,00 грн. не стягується з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/9008/15 в частині стягнення основного боргу в розмірі 11250,00 грн. припинити.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бугаєнка Костянтина Миколайовича (04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 21, квартира 99, ідентифікаційний код 2818317516) на користь Приватного вищого навчального закладу Товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вулиця Кірова, будинок 25, код ЄДРПОУ 02724430) інфляційні втрати у розмірі 4173 (чотири тисячі сто сімдесят три) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 128 (сто двадцять вісім) грн. 53 коп., витрати на послуги адвоката у розмірі 1322 (одну тисячу триста двадцять дві) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.06.2015.

Суддя О.В. Гулевець