Рішення

від 09.06.2015 по справі 910/10448/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015Справа № 910/10448/15

За позовом Прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі

1. Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

2. Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

до Громадської організації «КСТН Лідер»

про стягнення 26 939, 56 грн. та зобов'язання повернути нерухоме майно

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Любенок М.Д. за посвідченням № 024055 від 16.01.2014 р.;

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: Кошелєва М.О. за довіреністю № 129 від 20.01.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Дарницького району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-1) та Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-2) до Громадської організації «КСТН Лідер» (далі - відповідач) про:

- стягнення 26 939, 56 грн., з яких 23 663, 05 грн. основного боргу та 3 276, 51 грн. пені;

- зобов'язання відповідача звільнити (повернути) орендоване нежитлове приміщення СШ № 316 по вулиці Бажана, 32-А в м. Києві загальною площею 697, 6 кв.м. балансоутримувачу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що відповідно до укладеного 12.07.2004 р. між позивачем-2 та відповідачем Договору оренди № 138 останньому було передано в оренду нерухоме майно СШ № 316 по вулиці Бажана, 32-А в м. Києві загальною площею 697, 6 кв.м., для проведення занять з дітьми. Відповідач в порушення умов Договору не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати комунальних послуг та відшкодування земельного податку, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість і виникли підстави для нарахування штрафних санкцій. Крім того, позивач-2 направив відповідачу 16.03.2015 р. заяву про закінчення строку дії Договору, проте останній після спливу відповідного строку приміщення з оренди не повернув. Враховуючи зазначене, прокурор в інтересах держави вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2015 р. порушено провадження у справі № 910/10448/15 та призначено до розгляду на 20.05.2015 р.

19.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва прокурором подані письмові пояснення у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.05.2015 р. позовні вимоги визнав та заявив клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви для надання можливості мирно врегулювати спір.

У судовому засіданні 20.05.2015 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 09.06.2015 р.

09.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник позивача-1 та відповідача в судове засідання 09.06.2015 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача-1 та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Від прокурора та представника позивача-2 в судовому засіданні надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 09.06.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора та представника позивача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2004 р. між позивачем-2 (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір № 138 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що є об'єктом комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі Розпорядження голови райдержадміністрації у Дарницькому районі м. Києва від 12.07.2004 р. № 109 передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (будівлю, споруду, приміщення), розташоване за адресою: вулиця Бажана, 32-А, с/ш № 316, загальною площею 697, 6 кв.м., для проведення занять з дітьми.

Пунктом 2.1. Договору було визначено, що вступ орендаря у строкове платне користування нерухомим майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи, сторони підписали Додаток № 3 до Договору - акт прийняття-передачі приміщення, за змістом якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду спірне майно. В акті сторонами погоджено, що об'єкт оренди та інженерні мережі перебувають у належному технічному стані.

За умовами п. 3.2 Договору орендна плата на момент укладання Договору встановлюється в розмірі, визначеному відповідно до розрахунку орендної плати (Додаток №1) і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції. Крім орендної плати орендар сплачує комунальні послуги та відшкодовує орендодавцю експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням нерухомого майна (включаючи відшкодування податку на землю).

Додатками № 1 та № 2 до Договору сторони погодили розмір оплати комунальних послуг та відшкодування плати за землю.

При цьому, відповідно до п. п. 3.3, 3.5 Договору було визначено, що розмір орендної плати та комунальних платежів може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів. Платежі, пов'язані з орендою нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення), орендар вносить на підставі переданого орендодавцем рахунку-фактури.

Пунктом 3.6. Договору було визначено, що за несвоєчасну сплату необхідних платежів або в повному обсязі, орендарю нараховується пеня в розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Відповідно до п. 11.1. Договору сторони передбачили, що він діє з 01.09.2004 р. до 01.09.2005 р. строком на один рік.

Згідно з п. 5.11. Договору було визначено, що в разі припинення Договору оренди, орендар зобов'язується повернути в десятиденний термін орендодавцю по акту прийому-передачі орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж той час, коли здавалось в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Додатками та додатковими угодами до Договору сторони продовжували його дію, у зв'язку з чим було передбачено строк дії Договору до 01.04.2015 р.

Листом від 16.03.2015 р. № 734 позивач-2 повідомив відповідача про те, що строк дії Договору закінчується 01.04.2015 р., у зв'язку з чим просив повернути орендоване приміщення орендодавцю.

Також, листом від 19.03.2015 р. № 764 позивач-2 повідомив відповідача про те, що за ним рахується заборгованість в сумі 23 530, 27 грн. боргу за комунальні послуги та 9 066, 72 грн. земельного податку.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор та позивачі відзначають, що за період з 01.08.2013 р. по 01.04.2015 р. у відповідача існує борг в сумі 23 663, 05 грн., з яких відшкодування податку на землю в сумі 7 560, 46 грн. та комунальні послуги в сумі 16 102, 59 грн.

Вказані обставини відповідачем не заперечується, як і не оспорюється тим те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору він орендоване приміщення не повернув.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як зазначалось вище, за умовами п. 3.2 Договору його сторонами було визначено, що орендна плата на момент укладання Договору встановлюється в розмірі, визначеному відповідно до розрахунку орендної плати (Додаток № 1) і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції. Крім орендної плати орендар сплачує комунальні послуги та відшкодовує орендодавцю експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням нерухомого майна (включаючи відшкодування податку на землю).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Проте, як встановлено судом, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати комунальних послуг та відшкодування податку на землю.

З урахуванням зазначеного, відповідний борг, який станом на момент розгляду справи становить 23 663, 05 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених прокурором позовних вимог про стягнення 3 276, 51 грн. пені, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Пунктом 3.6. Договору було визначено, що за несвоєчасну сплату необхідних платежів або в повному обсязі, орендарю нараховується пеня в розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені в сумі 3 276, 51, суд вважає його арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити (повернути) орендоване нежитлове приміщення СШ № 316 по вулиці Бажана, 32-А в м. Києві загальною площею 697, 6 кв.м. балансоутримувачу, слід зазначити наступне.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачені правові наслідки припинення або розірвання договору оренди.

Так, частиною 1 названої норми закону передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені також в частині 1 статті 785 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 5.11. Договору також було визначено, що в разі припинення Договору оренди, орендар зобов'язується повернути в десятиденний термін орендодавцю по акту прийому-передачі орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж той час, коли здавалось в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Проте, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що відповідач звільнив орендоване приміщення та повернув його позивачу-2.

При цьому, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити (повернути) орендоване нежитлове приміщення відповідають способу захисту, який передбачено нормами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Обов'язок відповідача повернути позивачу об'єкт оренди у разі припинення договору найму унормований ст. ст. 785, 795 Цивільного кодексу України та передбачений умовами п. 5.11. Договору шляхом підписання акта приймання-передачі.

Однак, підписання акту приймання-передачі підтверджує факт звільнення (повернення) майна з оренди, а без фактичного звільнення орендованого приміщення акт приймання-передачі втрачає сенс.

Норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено: примусове виконання обов'язку в натурі, присудження до виконання обов'язку в натурі, і якщо колишній орендар не звільняє орендовані приміщення після закінчення строку дії договору оренди, то позовна вимога про його зобов'язання звільнити (повернути) орендоване нежитлове приміщення як примусове виконання обов'язку в натурі відповідає приписам ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, а на підтвердження звільнення приміщення та повернення майна сторони мають скласти акт приймання-передачі.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити (повернути) орендоване нежитлове приміщення є обґрунтованими.

При цьому, згідно з вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України судом, враховуючи умови пункту 5.11. спірного Договору оренди, встановлюється строк вчинення відповідних дій тривалістю 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Так, відповідно до п. 9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: «Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)», «Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)», строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення (пп. 9.10.).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості за спірним Договором, а також доказів повернення спірного приміщення з оренди, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача, шляхом його стягнення в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації «КСТН Лідер» (02094, місто Київ, вулиця Пожарського, будинок 8, квартира 152; код ЄДРПОУ 26385351) на користь Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, місто Київ, Харківське шосе, будинок 168-К; код ЄДРПОУ 37448113) 23 663 (двадцять три тисячі шістсот шістдесят три) грн. 05 коп. основного боргу та 3 276 (три тисячі двісті сімдесят шість) грн. 51 коп. пені.

3. Зобов'язати Громадську організацію «КСТН Лідер» (02094, місто Київ, вулиця Пожарського, будинок 8, квартира 152; код ЄДРПОУ 26385351) звільнити (повернути) орендоване нежитлове приміщення СШ № 316 по вулиці Бажана, 32-А в м. Києві загальною площею 697, 6 кв.м. балансоутримувачу, протягом 10 календарних днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.

4. Стягнути з Громадської організації «КСТН Лідер» (02094, місто Київ, вулиця Пожарського, будинок 8, квартира 152; код ЄДРПОУ 26385351) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.2015 р.

Суддя В.С. Ломака