Рішення

від 02.06.2015 по справі 910/21307/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/21307/14

За позовом Приватного підприємства "Кріст-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леостар" про стягнення 79 192,20 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Гартингер Т.А. (дов. б/н 04.12.2014 року) від відповідача не з'явився Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Кріст-Україна" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леостар" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 79 192,20 грн., в тому числі 62 376,20 грн. основного боргу, 7 693,23 грн. пені, 1368,53 грн. 3 % річних, 7 754,24 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 16 від 20.09.2013 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/21307/14 та призначено справу до розгляду на 06.11.2014 року.

05.11.20104 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 06.11.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.10.2014 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 06.11.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору та не заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане позивачем 06.11.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 09.12.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

13.11.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

08.12.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання 09.12.2014 року не з'явився.

У судовому засіданні 09.12.2014 року представник позивача заперечив проти поданого клопотання про зупинення провадження у справі.

Дослідивши у судовому засіданні 09.12.2014 року клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/21307/14 до вирішення справи № 925/2202/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леостар" до Приватного підприємства "Кріст-Україна" про визнання недійсним договору № 16 від 20.09.2013 року, суд дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року зупинено провадження у справі № 910/21307/14 до вирішення справи № 925/2202/14, та зобов'язано відповідача повідомити про результат розгляду справи № 925/2202/14.

14.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі № 910/21307/14, в яких останній повідомив суд про прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови від 17.03.2015 року у судовій справі № 925/2202/14, якою рішення господарського суду Черкаської області від 25.12.2014 року залишено без змін.

Водночас, як вбачається з бази "Діловодство спеціалізованого суду" Товариство з обмеженою відповідальністю "Леостар" не погоджуючись із вказаними судовими актами, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 25.12.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року у справі № 925/2202/14.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.04.2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леостар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року у справі № 925/2202/14 залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 року поновлено провадження у справі № 910/21307/14, розгляд справи призначено на 02.06.2015 року.

В судовому засіданні 02.06.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 02.06.2015 року не з'явився, про причини неявки суду невідомо, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04074, м. Київ, вулиця Мостицька, будинок 16/2 на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Леостар» (надалі - покупець) та Приватним підприємством «Кріст-Україна» (надалі - постачальник) укладено Договір поставки № 16 (надалі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати комплексні харчові добавки у відповідності з поданим покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в строк та на умовах договору.

Товар постачається покупцю в кількості та асортименті згідно поданої заявки (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставка товару проводиться за домовленими цінами між постачальником та покупцем на підставі цього договору, рахунку-фактури та транспортних накладних.

Згідно з пунктом 3.2. Договору розрахунок за поставлений товар проводиться в національній валюті України з відстрочкою платежу на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару. День отримання товару є днем передачі його покупцеві, що підтверджується підписами сторін на накладній.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 93 526,00 грн., що підтверджується:

-видаткової накладною № РН-311 від 25.12.2013 року на суму 43 637,60 грн.;

-видаткової накладною № РН-311 від 25.12.2013 року на суму 33 700,00 грн.;

-видаткової накладною № РН-0000007 від 17.01.2014 року на суму 5 040,00 грн.;

-видаткової накладною № РН-0000012 від 24.01.2014 року на суму 5 560,00 грн.;

-видаткової накладною № РН-0000015 від 24.01.2014 року на суму 2 288,40 грн.;

-видаткової накладною № РН-0046 від 03.03.2014 року на суму 3 300,00 грн.;

Відповідачем здійснена часткова оплата товару на суму 31 149,80 грн.

В подальшому між сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 62 376,20 грн.

Позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 04/08/14/1 від 04.08.2014 року, відповідно до якої позивач просив сплатити вартість отриманого товару у розмірі 62 376,20 грн.

Вищезазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 16 від 20.09.2013 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 62 376,20 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 3.2. Договору розрахунок за поставлений товар проводиться в національній валюті України з відстрочкою платежу на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 3.2.. Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 62 376,20 грн. за поставлений на підставі Договору товар.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 62 376,20 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 693,23 грн. пені, 1368,53 грн. 3 % річних, 7 754,24 грн. збитків від інфляції.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.3. Договору в разі затримки оплати товару в строк вказаний в пункті 3.2. Договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок пені, 3 % річних та збитків від інфляції з урахуванням умов договору та періоду прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що розмір пені та збитків від інфляції є арифметично вірним, а тому з відповідача підлягає стягненню 7 693,23 грн. пені, 7 754,24 грн. збитків від інфляції.

Судом здійснено перерахунок 3 % річних. За розрахунком суду розмір 3 % становить 1 221,06 грн.

Відтак, в іншій частині позовних вимог про стягнення 3 % річних слід відмовити.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства "Кріст-Україна" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леостар" (04074, м. Київ, вул. Мостицька, 16/2, ідентифікаційний код 38392423) на користь Приватного підприємства "Кріст-Україна" (18034, м. Черкаси, вул. Ярослава Галана, буд. 7, ідентифікаційний код 31078721) 62 376 (шістдесят дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 20 коп. основного боргу, 7 693 (сім тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 23 коп. пені, 1 221 (одну тисячу двісті двадцять одну) грн. 3 % річних, 7 754 (сім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 24 коп. збитків від інфляції, 1 823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн. 60 коп. судового збору.

3.В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.06.2015

Суддя С.В. Стасюк