Рішення

від 04.06.2015 по справі 910/8721/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2015Справа №910/8721/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікант" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгбудтех" про стягнення 168 157,78 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Каленчук А.А. (дов. № 288/15 від 07.05.2015 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікант" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгбудтех" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 171 520,93 грн., в тому числі 90 000,00 грн. основного боргу, 39 167,46 грн. пені, 6 132,33 грн. 3 % річних, 32 857,99 грн. інфляційних втрат, а також суму судового збору в розмірі 3 363,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки металопрокату № 272 від 2.09.2011 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/8721/15-г та призначено справу до розгляду на 12.05.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 10.04.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 12.05.2015 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.05.2015 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 04.06.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 04.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.05.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13-Б на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікант" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгбудтех" (покупець) укладено Договір поставки металопрокату № 272 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору в порядку та на умовах визначених цим договором постачальник забов`язується поставити і передати у власність, а покупець оплатити та прийняти у власність металопрокат (товар).

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що кількість та номенклатура товару вказується покупцем в комерційній заявці (пропозиції) і в подальшому погоджується сторонами.

Згідно з пунктом 3.1. Договору ціна за одиницю товару, який поставляється по договору є договірною і визначається сторонами відповідно з умовами поставки, вказаними в рахунках, специфікаціях і включає в себе всі податки, збори. Та інші обов'язкові платежі, а також може включати вартість тари, упаковки та маркування та інші витрати постачальника пов'язані з поставкою товару.

Відповідно до пункту 4.4. Договору строки поставки партій товару вказуються в специфікаціях з урахуванням заявок покупця, вказаних в пункті 1.2. Договору.

Згідно з пунктом 6.2. Договору покупець здійснює передплату в розмірі 100 % вартості партії товару на протязі 1-го банківського дня з моменту виставлення рахунку-фактури.

Відповідно до специфікації № ВИ 202 від 15.11.2011 року сторони домовились, що постачальник продає, а покупець приймає товар, згідно специфікації, а саме: прокат арматурний № 22 мм А 400-500С, Міра 12м кількістю 19,920 тон., вартістю 155 376,00 грн.

Відповідно до гарантійного листа № 12 від 15.11.20111 року відповідач просив позивача поставити арматуру у кількості 20 тон. Оплату за отриману продукцію гарантував до 25.11.2011 року.

Згідно видаткової накладної № 9679 від 15.11.2011 року позивач поставив відповідачу товар, а саме: прокат арматурний № 22 мм А 400-500С, Міра 12м кількістю 19,920 тон., вартістю 155 376,00 грн.

Представник відповідача на підставі довіреності № 56 від 04.11.2011 року прийняв вказаний товар.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково в розмірі 65 376,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 10.05.2012 року на суму 15 376,00 грн.,платіжним дорученням № 48 від 27.06.2012 року на суму 45 000,00 грн., платіжним дорученням № 720 від 11.12.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки металопрокату № 272 від 2.09.2011 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 90 000,00 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 90 000,00 грн. за поставлений на підставі Договору товар.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікант" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгбудтех" у розмірі 90 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 39 167,46 грн. пені, 6 132,33 грн. 3 % річних, 32 857,99 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.7. Договору у випадку порушення строків оплати, якщо сторонами обумовлена відстрочка платежу, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначених вимог в розмірі 6 745,27 грн. (в межах 6 місяців).

В силу вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем 3 % річних в розмірі 6 132,33 грн., 32 857,99 грн. інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 90 000,00 грн. основного боргу, 6 745,27 грн. пені, 6 132,33 грн. 3 % річних, 32 857,99 грн. інфляційних втрат.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікант" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгбудтех" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13-Б, ідентифікаційний код 34528735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікант" (50007, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Іллічівська, буд. 5-А, ідентифікаційний код 32633572) 90 000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 6 745 (шість тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 27 коп. пені, 6 132 (шість тисяч сто тридцять дві) грн. 33 коп. 3 % річних, 32 857 (тридцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 2 714 (дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 72 коп. судового збору.

3.В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.06.2015

Суддя С.В. Стасюк