Рішення

від 10.06.2015 по справі 910/8412/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа №910/8412/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна фірма"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ГБУ "Арсенал"

Про стягнення 53 386,13 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Назарова Е.В. - по довіреності № 3 від 03.03.2015р.

Від відповідачів: не з'явилися

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна фірма" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГБУ "Арсенал" 53 386, 13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.105 порушено провадження у справі № 910/8201/15 та призначено справу до розгляду на 29.04.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.05.2015р.

В даному судовому засіданні представником позивача подано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

Крім того, в даному судовому засіданні представником позивача подано заяву про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, заяв та клопотань процесуального характеру на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Розглянувши подане клопотання, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає за доцільне подане клопотання задовольнити, строк вирішення спору у даній справі продовжити на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд справи відкласти 10.06.2015р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 10.06.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГБУ «Арсенал» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Ухвалу про порушення провадження у справ було направлено відповідачу на адресу: м. Київ, вул.. Сокальська, 6, кВ. 76, яку отримав представник відповідача 20.04.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача станом на 21.05.2015р. (тобто після порушення провадження у справі) є: 36002, м. Полтава, вул.. Фрунзе, 21.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвали суду з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи та надання відповідачем доказів перереєстрації в м. Полтава.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було повернуто на адресу суду з відміткою "Адресат не розшукано ".

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Господарським судом також прийнято до уваги, що попередня судова кореспонденція, скерована на адресу відповідача в м. Полатва, була повернута до суду з відміткою "Адресат не розшукано ".

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГБК Арсенал", яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м. Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судові засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду спору та і не скористався правами, що передбачені господарським процесуальним законодавством, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 10.06.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позвиача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРША БУДІВЕЛЬНА ФІРМА» (надалі -позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГБК АРСЕНАЛ» (надалі - відповідач) було укладено Договір підряду № АА110314 від 11.03.2014 року (надалі - Договір).

У відповідності до умов договору відповідач зобов'язався на власний ризик, своїми силами та засобами виконати комплекс робіт з виготовлення та доставки металевих конструкцій жалюзійних ґрат (ЖГ-1 (4 шт.), ЖГ-2 (34 шт.), ЖГ-3 (15 шт.), ЖГ-4 (4 шт.), ЖГ-5 (4 шт.), ЖГ-6 (2 шт.), ЖГ-7 (4 шт.), ЖГ-8 (2 шт.), ЖГ-9 (2 шт.)) у відповідності до завдання Головного підрядника на об'єкті: «Будівництво житлового комплексу з паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративного і громадського призначення по вул. Григорія Андрющенка 4 у Шевченківському районі м. Києва.» І пусковий комплекс. Житловий будинок №1 (секції №1 та N92), загальною сумою 12 895,20 грн. (з ПДВ) та в терміни, визначені договором, а саме: 23 березня 2014 року, а Головний підрядник зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи.

Відповідно до умов п.7.2. та п. 7.3 Договору позивач повинен провести оплату наступним чином:

позивач перераховує аванс;

остаточний розрахунок проводиться згідно підписаного акту виконаних робіт з урахуванням раніше сплаченого авансу.

При розгляді спраив судом мсвстановлено, що станом позивачем оплачено, а відповідачем отримано, за Договором підряду №АА110314 від 11.03.2014 р. коштів на суму 12 250,44 грн. (з ПДВ).

Відповідно умов Договору (п. 5.1 Договору) відповідач повинен закінчити виконання робіт 23 березня 2014 року, що повинно бути підтверджено підписаним сторонами Актом виконаних робіт.

Станом на день зверення позивача з позовом до суду та розгляду справи позивачем за Договором підряду №АА110314 від 11.03.2014 р. оплачено 12 250,44 грн. (з ПДВ),

Відповідач належних доказів виконання умов договору не надав, акт виконаних робіт відсутній, що в своє чергу є порушенням досягнутих домовленостей.

Відповідно до ст.. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, та згідно ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач 19 серпня 2014 року звернувся до відповідача листом за №19/08-2014/5 в якому просив прискорити терміни виконання робіт та виконати свої зобов'язання за Договором. Проте не виконання умов Договору, ні підписані Акти звірки взаєморозрахунків, ні жодної відповіді від відповідача отримано не було (факт направлення даного листа підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладень у цінний лист)

14 жовтня 2014 року позивач звернувся до відповідача листом за №14/10-2014/5, в якому повторно просив прискорити терміни виконання робіт та виконати свої зобов'язання за Договором. Проте не виконання умов Договору, ні підписані Акти звірки взаєморозрахунків, ні жодної відповіді від відповідача отримано не було.

05 лютого 2015 року позивач знову звернувся до відповідача листом за №05/02-2015/5, в якому просив повернути раніше отриманий аванс. Проте жодної відповіді або повернених коштів від відповідача отримано не було.

Порушивши умови Договору відповідач прострочив терміни виконання робіт (порушивши п. 1 ст.839 та п.1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст.. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків

Згідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного Кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, Головний підрядника має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 852 Цивільного Кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків Головний підрядника має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

З урахуваннмя викладеного позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 12 250,44 грн. підлягає задоволенню.

Позивечем заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки за порушення умов договору в частині виконання робіт в розмірі 41 135, 69 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

В п. 11.2 Договору сторони визначили, що у випадку, якщо відповідач не виконає роботи в визначені Договором строки, позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі 1% від вартості Договірної ціни з ПДВ, зазначеної у п.4.2, цього Договору, за кожен день прострочку.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з Відповідача суми неустойки у розмірі 41 135,69 грн. частково в сумі з 23 469, 26 грн. урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем та доказів належного виконання умов договору суду не надав.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволеним пощовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГБК Арсенал» (04074, м.Київ, вул. Сокальська, 6, кв. 76,код ЄДРПОУ 38358100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна фірма» (02660, м.Київ, вул.. Воскресенська, 2-а, код ЄДРПОУ 34426851) 12 250 грн. 44 коп.основного боргу, 23 469 грн. 26 коп. неустойки та 1222 грн. 45 коп. судового збору.

В іншій частиі позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 15.06.2015 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.