Рішення

від 09.06.2015 по справі 911/1976/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 911/1976/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м.Київ

до Публічного акціонерного товариства «Завод «Фіолент», м.Сімферополь

про стягнення 184419,09 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників

Позивача - Комарецький Р.Є., Булаєва М.І.

Відповідача - не з'явився

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області подано позов Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Публічного акціонерного товариства «Завод «Фіолент» про стягнення 184419,09 грн.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Провадження у справі № 911/1976/15 порушено ухвалою від 08.05.2015 року та призначено справу до розгляду на 09.06.2015 року.

В судовому засіданні 09.06.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач в судове засідання 09.06.2015 року не з'явився, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 15.05.2014 року № 01-06/615/14 «Про Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначив, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

В матеріалах справи наявна доповідна записка керівника апарату суду про неможливість надіслання кореспонденції на окуповану територію Автономної Республіки Крим.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 07.05.2013 року між Міністерством оборони України (надалі - Учасник, позивач) Публічним акціонерним товариством «Завод «Фіолент» (надалі - Замовник послуг, відповідач) був укладений Договір про надання послуг з контролю якості та приймання продукції № 2902/ВП-2013 (далі - Договір).

Згідно пунктів 1.1, 2.2. вказаних Договору Учасник (позивач) прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення підпорядкованим йому військовим представництвом № 634 (далі - Представництво Учасника) надання послуг Замовнику з контролю якості продукції та її приймання відповідно до вимог нормативно-технічної документації та умов, що вказані в договорах на постачання продукції Замовника, по мірі її пред'явлення останнім або за узгодженими графіками згідно затвердженого Переліку продукції, що підлягає контролю якості і прийманню Виконавцем.

Виконанням обов'язків з боку Учасника згідно п. 3.4. Договору вважається здійснення Представництвом Учасника контролю якості та приймання продукції (або партії) і складання «Акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт)» (далі - Акт).

В свою чергу Замовник, згідно пунктів 4.1, 4.4 Договору зобов'язався оплатити Виконавцеві надані послуги у розмірі 1 % від виробничої собівартості прийнятої продукції (виконання робіт), яка підлягає контролю у 20-ти денний термін від дати отримання Замовником затвердженого Сторонами Акта, що надсилається останньому рекомендованим листом чи вручається під розписку(на звороті самого Акту) посадовою особою Представництва.

Таким чином, затверджений Сторонами Акт є остаточним документом, що підтверджує факт виконання обов'язків з боку Учасник та являється підставою для фінансових розрахунків між Замовником та Учасником.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі за надані послуги не розрахувався, в порушення зазначених вище умов Договору, а також вимог господарського та цивільного законодавства, відповідачем залишаються неоплаченими послуги, надані позивачем, зокрема, за актом №3 від 12.02.2014 року на суму 149054,32 грн.

У зв'язку з простроченням оплати послуг позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 17617,73 грн. за 180 днів прострочення, 3% річних в сумі 4642,68 грн. та інфляційні в сумі 13104,36 грн. за період з 17.03.2014 року по 31.03.2015 року.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено претензію від 08.04.2014 року №259/1164 з вимогою перерахування суми заборгованості за укладеним Договором. Листом від 11.08.2014 року № 38-10-Ю-1535 Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» повідомило, що відділеннями зв'язку з 27.03.2014 тимчасово призупинено приймання до пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів АР Крим та м. Севастополь.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором про надання послуг, за яким, згідно ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 149054,32 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.2. Договору за порушення строків оплати послуг Замовник сплачує Учаснику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми затриманого платежу за кожний день затримки.

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод «Фіолент» (95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 34/2, код 14309586) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, п-т Повітрофлотський, 6) 149054,32 грн. боргу, 17617,73 грн. пені, 4642,68 грн. річних та 13104,36 грн. інфляційних.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод «Фіолент» (95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 34/2, код 14309586) в доход державного бюджету України 3950,47 грн.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик