Рішення

від 12.06.2015 по справі 212/4225/15-к

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

cpg1251

Справа № 212/4225/15-к

1-кп/212/465/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2015 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Дехта Р.В. при секретарі Гавриленко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості внаслідок порушення зобов'язання за договором поруки, -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2015 року суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_3 отримав матеріали цивільної справи за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості внаслідок порушення зобов'язання за договором поруки.

28 серпня 2002 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 вересня 1999 року між ним та відповідачем ПП «Маршрут» укладено кредитний договір № 76-К-99 відповідно до якого відповідач отримав від позивача кошти у сумі 11980 грн. 00 коп. (згідно додаткової угоди від 6 жовтня 1999 року розмір кредитних коштів збільшено до 37674 грн. 47 коп., згідно додаткової угоди від 30 листопада 1999 року розмір кредитних коштів збільшено до 67000, 00 грн.) зі сплатою 60 % річних за користування кредитом (згідно додаткової угоди від 26 жовтня 2000 року процентна ставка зменшена до 50%). Строк повернення кредитних коштів настав 29 вересня 2000 року. Одночасно з кредитним договором з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором № 76-К-99 від 30 вересня 1999 року банком були укладені договори поруки: № 76-И-99 від 6 жовтня 1999 року з ОСОБА_1 № 76-II-99 від 30 листопада 1999 року з ОСОБА_2, та від 1 березня 2000 року з ТОВ «Версаль». В результаті порушення зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки утворилась заборгованість у сумі 33182 гривень 99 коп.

Після неодноразових уточнень позовних вимог позивач просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 шкоду завдану порушенням зобов'язання за договором поруки №76-п-99 від 30.11.1999 року та №76-п-99 від 06.10.1999 року у розмірі 33 182,99 грн., судовий збір в сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

В судове засідання представник позивач не з'явився, своєю заявою просили суд розглядати справи за його відсутністю, позов підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, судом повідомлялись про дату та час розгляду справи встановленим законом порядком.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду повинно відповідати вимогам ст. 213 та ст.215 ЦПК України, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, про що також зазначено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Судом встановлено, що 30 вересня 1999 року між КБ «Фінанси і кредит», яке в подальшому перейменовано на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та Приватним підприємством «Маршрут» укладено кредитний договір № 76-к-99 згідно умов якого ПП «Маршрут» отримало в позивача кредит в сумі 11980 грн. 87 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 60% річних.

Строк виконання основного зобов'язання сторонами визначено до 29 вересня 2000 року.

У подальшому між Банком та ПП «Маршрут» укладено додаткові угоди від 30 вересня 1999 року, 6 жовтня 1999 року та 28 червня 2000 року, якими в різний період було внесено зміни до кредитного договору щодо суми кредитних коштів, розміру відсотків та порядку погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань ПП «Маршрут» за вказаним кредитним договором Банком укладені договори поруки № 76-И-99 від 6 жовтня 1999 року з ОСОБА_1 та № 76-II-99 від 30 листопада 1999 року з ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 191 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.

В разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором; як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 192 ЦК УРСР)

Статтею 194 ЦК УРСР (1963 року) визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.

Пунктами 5.2. договорів поруки № 76-И-99 від 6 жовтня 1999 року та № 76-II-99 від 30 листопада 1999 року укладених з ОСОБА_2 та ОСОБА_1, також передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явить позову до поручителя.

Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору №76-к-99 від 30 вересня 1999 року, строк виконання зобов'язання ПП «Маршрут» по поверненню кредитних коштів до 29 вересня 2000 року.

В судовому засіданні судом встановлено, що позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зверталось 25 грудня 2010 року до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Версаль», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, предмет справ, що розглядається та справи №2-100-2002 за позовною заявою від 25 грудня 2010 року, що розглядалася є однаковими. Ухвалою суду від 11 березня 2002 року, справу №2-100-2002 залишено без розгляду, у зв'язку повторної неявки позивача.

Виходячи наданні докази суд дістається висновку, що договори поруки № 76-И-99 від 6 жовтня 1999 року та № 76-II-99 від 30 листопада 1999 року укладених з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не припинили дію 29 грудня 2000 року, а продовжують діяти, у зв'язку тим, що позивач 25 грудня 2000 року звернувся з позовом до суду про стягнення грошових коштів з поручителів, судом 25 грудня 2000 року за вхідним номером №11207 була зареєстрована позовна заява позивача та справа перебувала у провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з 25 грудня 2000 року до 11 березня 2002 року та також позивачем подавалась апеляційна скарга на ухвалу суду від 11 березня 2002 року, по справі №2-100-2002.

Відповідно до статті 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Частина 3 статті 360-7 ЦПК України встановлює, що рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня їх прийняття.

Верховним Судом України в Постанові від 07 листопада 2012 року по справі № № 6-129 цс12, що опубліковано на офіційному веб-сайті Верховного Суду України встановлено наступну правову позицію, згідно із ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно із ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч.1 ст.559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що порука припиняється в разі припинення основного зобов'язання, отже припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення поруки, тому що зобов'язання за кредитним договором припинилося.

Судом встановлено, що відповідно Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2005 року, було ліквідовано юридичну особу - Приватне підприємство «Маршрут», код ЄДРПОУ 24995022.

В судовому засіданні судом встановлено, що відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно ПП «Маршрут», код ЄДРПОУ 24995022, зазначено дату та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстави для його внесення за наступними реквізитами: дата запису:29.11.2005 року, номер запису:12271280000004519, стан суб'єкта: припинено.

Відносно наданих доказів суд дістається висновку, що цивільні відносини виникли між сторонами до набрання чинності Цивільним кодексом України, права та обов'язки між сторонами існують після набрання Цивільного кодексу України, враховуючи докази подачі позовів 20 грудня 2000 року та 28 серпня 2002 року, строки розгляду справ з 2000 по 2002 рік та з 2002 по теперішній час, а тому до спірних правовідносин потрібно застосувати положення Цивільного кодексу України та суд не бере до уваги висновок Вищ ого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що викладенні в ухвалі суду від 12 вересня 2012 року, щодо дії та припинення договорів поруки, застосування цивільного законодавства у часі.

Враховуючи наданні докази суд дістається висновку, що позовні вимоги позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості внаслідок порушення зобов'язання за договором поруки не підлягають задоволенню, оскільки порука припинилася з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а зобов'язання припинилося з ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), що підтверджується матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 218, 367 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості внаслідок порушення зобов'язання за договором поруки, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду прийнято без участі сторін по справі.

Суддя: Р. В. Дехта