Рішення

від 11.06.2015 по справі 917/931/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015 Справа № 917/931/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор", площа Павленківська, 24, м. Полтава, 36029

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородський елеватор", вул. Петрівська, 15, м. Миргород, Полтавська обл., 37600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор", вул. Жовтнева, 66, м.Полтава, 36014

про стягнення 576 666,67 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Анкуца В.В., довіреність № б/н від 20.08.2014 р., паспорт серії КН № 851261, виданий Октябрським РВ УМВС України в Полтавській області 14.01.1999 р.;

від третьої особи : Шевченко О.А., довіреність № 5 від 02.06.2015 р., посвідчення адвоката №878 від 20.01.2011 р.;

від відповідача: не з'явилися

11.06.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор" 576 666,67 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миргородський елеватор" договору поруки № 1, укладеного в забезпечення Договору № 10/ФП-15/11/13 від 15.11.2013 р. про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи.

Останній надіслав суду відзив на позовну заяву № 02/06/15 від 02.06.2015 р. (вх. № 8656 від 09.06.2015 р.), згідно якого позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд розглянути дану справи за відсутності його представника.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для відкладення розгляду справи.

Представник позивача на задоволенні позову наполягає за мотивами позовної заяви.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Миргородський елеватор" - надала суду письмові пояснення № 771 від 03.06.2015 р. (вх. № 8655 від 09.06.2015 р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, оцінивши надані докази, суд,

встановив :

15.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миргородський елеватор" (третя особа) було укладено Договір № 10/ФП-15/11/13 про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі (далі-Договір № 10/ФП-15/11/13, а.с. 11).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородський елеватор" зобов'язується надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор" фінансову допомогу на поворотній основі, а останнє зобов'язується використати за цільовим призначенням і повернути фінансову допомогу у визначений даним договором строк (п. 1.1 Договору 10/ФП-15/11/13);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор" зобов'язане повернути кошти фінансової допомоги шляхом її перерахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський елеватор" у строк до 31.12.2014 р. (п. 5.1 № 10/ФП-15/11/13);

- даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р., однак у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1 Договору № 10/ФП-15/11/13).

Факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Миргородський елеватор" договірних зобов'язань з надання відповідачу фінансової допомоги на поворотній основі в сумі 3 460 000,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, а саме : № 587 від 19.11.2013 р. на суму 2 100 000,00 грн., № 1440 від 14.10.2014 р. на суму 1 000 000,00 грн., № 1441 від 15.10.2014 р. на суму 360 000,00 грн. (а.с. 12-14).

17.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор" (товариство, відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (поручитель, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миргородський елеватор" (кредитор, третя особа) було укладено Договір поруки № 1 (далі - Договір поруки № 1, а.с.15).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- поручитель зобов'язується перед кредитором нести в повному обсязі солідарну відповідальність за виконання товариством зобов'язань за Договором № 10/ФП-15/11/13 про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі, укладеного між кредитором та товариством 15.11.2013 р. (Основний договір) на суму 3 460 000,00 грн. (п. 1 Договору поруки № 1);

- у випадку невиконання товариством у встановлений Основним договором строк своїх зобов'язань належним чином, кредитор повинен направити поручителю протягом 3-х днів з дня, коли йому стало відомо про невиконання товариством зобов'язань за Основним договором, письмове повідомлення про факт невиконання (п. 2 Договору поруки № 1);

- поручитель зобов'язується протягом 3-х днів з моменту одержання повідомлення кредитора виконати зобов'язання, що витікають з Основного договору та не виконані товариством, у повному обсязі (п. 3 Договору поруки № 1);

- у випадку виконання поручителем зобов'язання товариства перед кредитором кредитор повинен протягом 3-х днів передати поручителю всі документи, які підтверджуються його право вимоги до товариства. У разі виконання поручителем зобов'язання товариства перед кредитором за Основним договором товариство відшкодовує поручителю сплачені останнім кредиторові кошти протягом шести місяців, рівними частками щомісяця, з дати сплати поручителем коштів кредиторові за Основним договором (п. 4 Договору поруки № 1);

- дія цього договору припиняється виконанням товариством або поручителем своїх зобов'язань, що передбачені Основним договором та цим договором (6 Договору поруки № 1).

За даними позивача відповідач не здійснив повернення фінансової допомоги, з огляду на що 19.12.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородський елеватор" звернулось до позивача з вимогою № 230 про погашення заборгованості у розмірі 3 460 000,00 грн. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 16).

На виконання умов Договору поруки № 1, платіжним дорученням № 11688 від 22.12.2014 р. позивачем було перераховано на рахунок третьої особи (ТОВ "Миргородський елеватор") грошові кошти у розмірі 3 460 000,00 грн..

22.12.2014 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 22/12, якою повідомляв про виконання його зобов'язання за Договором поруки № 1 шляхом сплати на рахунок ТОВ "Миргородський елеватор" 3 460 000,00 грн., та просив відшкодувати йому вищезазначену суму. З огляду на відсутність реагування з боку відповідача на зазначену вимогу, 22.01.2015 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 22/01/15, відповідно до якої вимагав від останнього в термін до 30.01.2015 р. повернути йому кошти у розмірі 576 666,67 грн. ( відповідно до умов Договору поруки - перша частина із шести, киї повинен відшкодувати відповідач позивачу).

02.02.2015 р. відповідач надіслав на адресу позивача відповідь на претензію № 22/01/15, у якій наявність заборгованості перед позивачем визнав (а.с. 20).

В порушення умов Договору поруки № 1 відповідач не здійснив повернення вищезазначених коштів.

Вважаючи права та інтереси порушеними, та з метою їх захисту позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор" 576 666,67 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миргородський елеватор" договору поруки № 1.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладених договорів, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по договору позики та поруки.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України). До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним (ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається наступне :

- третя особа, надавши відповідачу кошти у розмірі 3 460 000,00 грн., належним чином виконала зобов'язання за Договором № 10/ФП-15/11/13;

- позивач, сплативши третій особі кошти у розмірі 3 460 000,00 грн., належним чином виконав зобов'язання за Договором поруки № 1 та набув права вимоги до відповідача;

- відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором поруки № 1 та приписів Цивільного кодексу України не повернув позивачу кошти в розмірі 576 666,67 грн. у встановлені у Договорі поруки № 1 строки, заборгованість останнього на момент винесення даного рішення складає 576 666,67 грн.. Дана обставина відповідачем визнається.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 576 666,67 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, визнання відповідачем позовних вимог вчинено повноважною особою з дотриманням встановлених правил вчинення вказаної процесуальної дії, не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, та приймається судом, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор" (вул. Жовтнева, 66, м. Полтава, 36014), ідентифікаційний код юридичної особи 36341293 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (площа Павленківська, 24, м. Полтава, 36029), ідентифікаційний код юридичної особи 32284263 - 576 666,67 грн. заборгованості.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Повне рішення складене 16.06.2015 р..

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.