Рішення

від 11.06.2015 по справі 917/863/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 р. Справа № 917/863/15

За позовом Прокурора Ленінського району міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул.Комарова, 2а, м.Полтава (орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавська обласна рада, м.Полтава)

до Командитного товариства "Авраменко та інші - фірма "Золота осінь", вул.Леніна, 116А, м.Полтава, 36004

про стягнення грошових коштів у сумі 10686,56 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники 09.06.15 та 11.06.2015 р.:

від позивача: Данілова Н.Н.

від відповідача: Авраменко С.І.

від прокуратури: Копитець О.О.

У судовому засіданні 09.06.2015 року було оголошено перерву до 11.06.2015 р. згідно ст.77 ГПК України для надання можливості сторонам подати додаткові докази, про що представники сторін були повідомлені під розписку (арк.54 справи).

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ : Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 10686,56 грн. боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3922 від 01.12.2014 року, з яких: 9127,79 грн. основного боргу; 1546,09 грн. пені; 12,68 грн. 3% річних.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві та 12.05.2015 р. подав клопотання № 29/01/863 від 14.05.2015 р. про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 9127,79грн. у зв'язку з тим, що відповідачем проведено оплату основного боргу в зазначеній сумі (а.с. - 43). В підтвердження викладеного позивач надає копію банківської виписки та Довідку бухгалтерії позивача (а.с. - 44-45).

Представник відповідача факт сплати основного боргу в судовому засіданні підтверджує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, пояснюючи несвоєчасну сплату відсутністю рахунків позивача.

Полтавська обласна рада позовні вимоги підтримує в повному обсязі та 06.05.2015 р. на адресу суду направила листа, в якому просить розгляд справи проводити без участі її представника (а.с. - 41).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокуратури, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

01.12.2014 року між сторонами було укладено договір № 3922 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір, а. с. - 12-14 ), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення відповідача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Міщенка, 2 - приміщення їдальні (піцерія "Amore Mio") (п.1 Договору).

При цьому сторони узгодили наступне:

- розрахунки за відпущену теплову енергію провадяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень (п. 18 Договору);

- оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п. 3 Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", проводиться відповідачем плановим платежем до останнього числа поточного місяця .

Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться відповідачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 21 Договору);

- факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору.

У разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в п'ятиденний термін, як це передбачено пунктом 12 Договору, він, підписаний позивачем в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання відповідачу теплової енергії (п. 23 договору);

- у випадку несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня у розмірі 1,0% за кожен день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги №686-ХІ від 20.05.1999 р., а також стягуються 3% річних та інфляційні втрати з простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України (п.24 договору);

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.12.2014 р. і діє в частині постачання теплової енергії (опалення) до 01.09.2021 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 29 Договору).

Дії, спрямовані на розірвання договору чи припинення його дії, сторонами не вчинялися.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо відпуску теплової енергії та відповідно до наданих ним Актів приймання-передачі, які підписані позивачем в односторонньому порядку, відповідачу були надані послуги за період 01.02.2015 р. по 31.03.2015 р. на загальну суму 9127,79 грн. та надіслані на адресу відповідача відповідні рахунки (копії актів приймання-передачі, рахунків та докази їх направлення відповідачу в матеріалах справи - арк. спр.32-37).

В порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді вчасно та повністю не розраховувався, внаслідок чого у нього, за даними позивача на час звернення з даною позовною заявою, утворилась заборгованість у сумі 9127,79 гривень за період з 01.02.2015 р. по 31.03.2015 р. Дана заборгованість була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Крім того, на підставі договору, ст. 230 ГК України та 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1546,09 грн. - пені у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, 12,68 грн. - 3% річних за період з 15.03.2015 р. по 16.04.2015 р.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 10686,56 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (зокрема, сплата суми боргу). Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

У зв'язку з тим, що відповідач після звернення до суду з позовом погасив основну заборгованість за договором №3922 від 01.12.2014 р. на суму 9127,79 грн. провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 №686-XIV, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Судом перевірено правильність нарахування пені та 3% річних за допомогою калькулятора ІАЦ "Ліга". При цьому встановлено, що при здійсненні нарахувань по Акту №АВ-5999 від 28.02.2015 р. за період з 15.03.2015 р. по 16.04.2015 р., позивачем не враховано, що 14.03.2015 р. (останній день виконання зобов'язання) припадає на суботу - вихідний день.

Згідно зі ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому у відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За результатами розрахунку, який здійснений судом за період з 17.03.2015 р. по 16.04.2015 р. по Акту №АВ-5999 від 28.02.2015 р. та з 15.04.2015 р. по 16.04.2015 р. по Акту № АВ-9246 від 31.03.2015 р., суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 1458,12 грн. пені та 11.99 грн. 3% річних за періоди зазначені вище. Позовні вимоги про стягнення 87,97 грн. пені та 0,69 грн. 3% річних задоволенню не підлягають з вищезазначених підстав.

Заперечення відповідача не можуть бути взяті до уваги судом як обгрунтовані, оскільки умовами договору обов"язок оплати наданих послуг не ставиться в залежність від наявності рахунків.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43, 49, п.1-1 ч.1. ст.80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Командитного товариства "Авраменко та інші - фірма "Золота осінь" (вул.Леніна, 116А, м.Полтава, 36004, код ЄДРПОУ 21070766) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул.Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030) - грн. - 1458,12 грн. пені, 11,99 грн. 3% річних.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення основного боргу - провадження у справі припинити.

5. В іншій частині позову - відмовити.

6. Стягнути з Командитного товариства "Авраменко та інші - фірма "Золота осінь" (вул.Леніна, 116А, м.Полтава, 36004, код ЄДРПОУ 21070766) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), код отримувача 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 1 811,84 грн судового збору.

Повне рішення складено 16.06.2015 р.

Суддя Н.Г. Гетя