Рішення

від 09.06.2015 по справі 917/797/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 р. Справа №917/797/15

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Повстинагроальянс"

про стягнення 3905грн. 50коп.

Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: Хлабистін Д.М.

від відповідача: Глебська Ю.В.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 3905грн. 50коп. штрафу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на відсутність вини відповідача в зазначенні неправильних відомостей у накладній на відправлення вагону (а.с.21-23).

26.05.2015р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (а.с.38-39), в якому відповідач просить зупинити провадження у справі №917/797/15 до залучення до участі у справі правонаступника, посилаючись на те, що на даний час товариство з обмеженою відповідальністю «Повстинагроальянс» знаходиться в стані припинення - реорганізація шляхом приєднання.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупинення провадження у справі за вказаних обставин не є обов'язковим. Відповідач необхідність зупинення провадження у справі не обґрунтував, в зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Позивач просить стягнути з відповідача 3905грн. 50коп. штрафу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у листопаді 2014р. зі станції Гребінка Південної залізниці товариством з обмеженою відповідальністю «Повстинагроальянс» (відправником) здійснено відправку вагону №61624623 на станцію Новомосковськ-Дніпропетровський Придніпровської залізниці згідно накладної №43739887, в якій відправником (відповідачем) невірно зазначена адреса одержувача. За неправильне зазначення у накладній адреси одержувача позивач просить стягнути з відправника штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати.

Дослідивши надані у справі докази, суд при вирішенні спору виходить з наступного:

Згідно наданих позивачем доказів, 10.11.2014р. зі станції Гребінка Південної залізниці товариство з обмеженою відповідальністю «Повстинагроальянс» (відповідач) здійснив відправку вагону №61624623 згідно накладної №43739887 (а.с.9) до станції Новомосковськ-Дніпропетровський Придніпровської залізниці. У вказаній залізничній накладній вантажовідправником зазначено, що одержувачем вантажу на станції Новомосковськ-Дніпропетровський Придніпровської залізниці є АО «Алчевкий МК», 94292, Луганська обл., г.Алчевськ, вул.Шмідта,4.

З матеріалів справи вбачається, що при прибутті вагону на станцію призначення Новомосковськ-Дніпропетровський Придніпровської залізниці було виявлено факт неправильного зазначення адреси одержувача, про що складено акт загальної форми №2874 від 20.11.2014р. (а.с.8).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Відповідно до статті 2 Статуту залізниць України, статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до частини 1 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. N 644 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за N 863/5084, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, в тому числі графу "Одержувач", в якій вказується найменування одержувача, адресу та його код.

Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення відомостей щодо одержувача вантажу в залізничній накладній.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України для засвідчення невідповідності обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, під час залізничних перевезень фіксуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Таким чином, акт загальної форми є підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним адреси одержувача.

Згідно із п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача, з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Заперечуючи позов відповідач посилається на те, що оформлення залізничної накладної проводилося в електронному вигляді і що програмою автоматично зазначається адреса одержувача. Відповідач вказує, що саме працівниками позивача була допущена помилка, оскільки при відправці вагону останні не звернули увагу на коди станції та вантажоодержувача.

Доказів в обгрунтування своїх заперечень відповідач не навів та не надав.

Згідно з п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Зміст вказаної нарми не виключає можливість оформлення перевізних документів у паперовому вигляді.

Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Пунктом 1.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Аналогічні положення закріплено в статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідач доказів у спростування наданих позивачем доказів і наведених у позовній заяві доводів позивача не навів та не надав, а також не навів та не надав доказів на підтвердження наведених відповідачем заперечень.

Виходячи з цього вимога позивача по стягнення з відправника штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 3905грн. 50коп. обґрунтована і підлягає задоволенню.

09.06.2015р. від позивача надійшла заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на відрядження представника позивача до суду.

В обгрунтування зазначеної заяви позивач посилається на те, що 13.05.2015р. господарський суд Полтавської області виніс ухвалу, якою визнав явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Суд жодною ухвалою у даній справі не визнавав явку представника позивача обов'язковою що ,безумовно, не позбавляє позивача права направити свого представника в судове засідання. Зазначені у наданій 09.06.2015р. заяві позивача без номеру і дати витрати понесені позивачем у зв'язку з реалізацією ним за власним бажанням своїх процесуальних прав і не можуть бути покладені на відповідача.

Викладене підтверджується і постановою пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7, в п. 1 якої зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою .

З врахуванням викладеного заява позивача про стягнення з відповідача витрат на відрядження задоволенню не підлягає.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Повстинагроальянс" (37423, Полтавська область, Гребінківський район, село Ульяновка, вул. Л. Українки, буд. 31, ідентифікаційний код 34131667) на користь державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) 3905грн. 50коп. штрафу, 1827грн. 00коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тимошенко К.В.

Повне рішення складено 15.06.2015р.