Постанова

від 21.08.2009 по справі 2а-3919/09/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 серпня 2009 р.                                                                                  

Справа № 2а-3919/09/2370                                                                           

                                                                      м.

Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого

- судді  Лічевецького І.О.,

при

секретарі - Чалій А.С.,

за

участю представників: позивача - Миронова Т.М. за довіреністю; відповідача - не

з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси

адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Черкаському

районі до дочірнього підприємства «Авіакомпанія «Лоція» сільськогосподарського

товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянське» про стягнення податкового

боргу,

ВСТАНОВИВ:

    ДПІ у Черкаському районі звернулась до суду

з адміністративним позовом про стягнення з ДП «Авіакомпанія «Лоція» СТОВ

«Смілянське» 3 398 грн. 69 коп., посилаючись на наявність у відповідача

податкового боргу із сплати штрафу за неподання податкових декларацій з податку

на прибуток підприємств.

    В судовому засіданні представник позивача

позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

    Відповідач в судове засідання представника

не направив, письмових заперечень не надав.

    Заслухавши пояснення представника позивача,

розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість,

достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок

доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

    Дочірнє підприємство «Авіакомпанія «Лоція»

сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Смілянське»  зареєстроване Черкаською

районною державною адміністрацією 31 жовтня 2002 р.

    Згідно даним довідки ДПІ у Черкаському  № 123 від 16.01.2009 р., відповідач взятий на

облік як платник податків 22.11.2002 р. за № 2791.

    Відповідно до статті 14 Закону України «Про

систему оподаткування»  від  25 червня 1991 року № 1251-XII податок

прибуток підприємств віднесений до загальнодержавних податків і зборів.

    Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті

2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994

року № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР») платниками податку з

числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та

інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність,

спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

    За змістом пунктів 16.4 статті 16 та 22.13.

статті 22 Закону № 334/94-ВР податок за звітний період сплачується його

платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального

податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до

податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період,

розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта

оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до

пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три

квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами

звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються

центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради

України, що відповідає за проведення податкової політики.

Законом який установлює порядок погашення зобов'язань

юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з

податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове

державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне

соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що

застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за

порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру

оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом - «Закон № 2181-III»).

    Стаття перша Закону № 2181-III визначає

податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів

або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки,

визначені цим Законом або іншими законами України

Відповідно до пункту 1.3. статті 1 названого Закону

податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних

санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене

в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк,

а також пеня, нараховану на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181-III

встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний)

період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних

авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім

календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або

календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних

авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім

календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року,

крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього

пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного

(податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних

осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за

звітним. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік

розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових

періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без

урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань

оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для

такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під

терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий

період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування,

зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну

податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної

податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених

законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на

підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних

з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно

від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки

своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів

(обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами,

їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають

статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів

підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із

законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і

збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

    Згідно актів перевірки № 230/15-079 від

13.05.2008 р.; № 459/15-079 від 03.09.2008 р.; № 101/15-079 від 05.02.2009 р.;

№ 413/15-079 від 15.05.2009 р. відповідачем не подано податкові декларації з

податку на прибуток підприємств за 6 місяців 2005 р., 9 місяців 2005 р., 11

місяців 2005 р., за 2005 р., І квартал 2006 р., 6 місяців 2006 р., 9 місяців

2006 р., 11 місяців 2006 р., за 2006 р., І квартал 2007 р., 6 місяців 2006 р.,

9 місяців 2007 р., 11 місяців 2007 р., за 2007 р., І квартал 2008 р.,     6 місяців 2008 р., 9 місяців 2008 р., 11

місяців 2008 р. та і квартал 2009 р.

Підпунктом «а» підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4

Закону № 2181-III передбачений обов'язок контролюючого органу самостійно

визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник

податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Відповідно до підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17

Закону № 2181-III платник податків, що не подає податкову декларацію у строки,

визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III

та на підставі даних актів перевірки позивачем прийняті податкові

повідомлення-рішення № 0003141500/0 від 13.05.2008 р.; № 0006601500/0 від

03.09.2008 р.; № 0002091500/0 від 09.02.2009 р.; №0008021500/0 від 20.05.2009

р. якими визначено зобов'язання відповідача щодо сплати штрафів в загальній

сумі 3 400 грн.

Названі податкові повідомлення-рішення отримані

відповідачем, відповідно, 16.05.2008 р., 12.09.2008 р., 10.02.2009 р.,

22.05.2009 р., про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

За змістом підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону

№ 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим

органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається

узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за

винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п. 5.2.2 

п.5.2 ст. 5 Закону № 2181-III у разі коли платник податків вважає, що

контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв

будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або

виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків

має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього

рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами,

розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних

днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення

або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган

зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти

календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу

поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли

контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове

незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом

десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною

скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або

частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із

дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та

зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

За змістом підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону

№ 2181-III у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно

визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними

із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити

нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з

відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів

від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідач вищезгадані податкові повідомлення-рішення не

оскаржив, визначені ними суми податкових зобов'язань не сплатив.

Згідно даним облікової картки платника за відповідачем

обліковувалась переплата в розмірі 1 грн. 31 коп., яка врахована позивачем при

розрахунку суми позову.

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону №

2181-III за рішенням суду активи платника податків можуть бути примусово

стягнені в рахунок погашення його податкового боргу.

Пункт 11 статті 11 Закону України «Про державну

податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII передбачає право

органів державної податкової служби застосовувати до платників податків

фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів

суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами

України.

    У світлі цих обставин, суд приходить до

висновку, що у позивача є підстави для примусового стягнення за рішенням суду 3

398 грн. 69 коп. в рахунок погашення його податкового боргу та знаходить позов

таким, що підлягає задоволенню.

    Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «Авіакомпанія «Лоція»

сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянське»

(Черкаська область, Черкаський район, с. Білозір'я, вул. Леніна, 2,

ідентифікаційний код 32242134) в доход бюджету 

через державну податкову інспекцію у Черкаському районі (м. Черкаси,

вул. Енгельса, 157, ідентифікаційний код 34503239) податковий борг в сумі 3 398

(три тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 69 коп.

    Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного

суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня

її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти

днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                               

         І.О.Лічевецький