cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11.06.15р. Справа № 904/2611/15 За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ
до Приватного підприємства "Дніпропетровський будівельний манеж", м. Дніпропетровськ
про стягнення 13 904 грн. 87 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: Гарбузенко О.В., дов. № 777 від 20.04.15р.;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Дніпропетровський будівельний манеж" заборгованість в розмірі 13 904 грн. 87 коп., з яких: 10 000 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 3 556 грн. 38 коп. - інфляційні втрати, 348 грн. 49 коп. - 3% річних, відповідно до видаткової накладної № 1379 від 25.10.2010р.
Позовні вимоги обґрунтовує усною домовленістю між сторонами на поставку товару та порушенням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати прийнятого ним товару в сумі 10 000 грн. 00 коп. на вимогу позивача, у зв'язку із чим позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати в заявленому розмірі.
Відповідач явку свого повноважного представника в призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.
На адресу суду повернулися конверти з ухвалами, що направлялися відповідачу з відміткою поштового відділення: „Повернуто за закінченням строку зберігання".
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, тому що позовна заява з доданими до неї документами і ухвали суду направлялися за юридичною адресою, яка значаться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.04.15р. Згідно статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
Відповідно до видаткової накладної № 1379 від 25.10.2010р. Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" здійснив поставку товарно-матеріальних цінностей Приватному підприємству "Дніпропетровський будівельний манеж", на загальну суму 27 258 грн. 53 коп. Угода у письмовому вигляді не укладалася.
Факт отримання відповідачем продукції, вказаної в накладній, підтверджується підписом представника відповідача у вказаній видатковій накладній, оригінал якої оглянуто судом в судовому засіданні.
Як зазначає позивач, оскільки термін оплати поставленого позивачем товару сторонами не визначений, відповідач, згідно листа від 23.10.2013р. № 23/10-1, зобов'язався погасити заборгованість відповідно до запропонованого ним графіку платежів до грудня 2013 року включно.
Відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати поставленого товару виконав частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Оскільки, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався, позивач звернувся до відповідача із листом від 03.09.2014р. № 2364, в якому вимагав оплатити залишок заборгованості в розмірі 10 000 грн. 00 коп. до 01.12.2014р. Вказаного листа отримано директором ПП „Дніпропетровський будівельний манеж" 01.10.2014р., що підтверджується відповідним підписом директора Лози В.В. на зазначеному листі (а.с. 22).
26.12.2014р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу від 26.12.2014р. № 3093 про сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 10 000 грн. 00 коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 23, 24).
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача суму 348 грн. 49 коп. 3% за період з 01.01.14р. по 28.02.15р. та інфляційні втрати в розмірі 3 556 грн. 38 коп. за період з січня 2014р. по лютий 2015р.
Доказі оплати заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За умовами ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як встановлено судом, фактичні дії сторін свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли грошові зобов'язання - зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару.
Матеріалами справи підтверджується наявність у діях сторін волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно із п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
За приписами п. 1.12 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені усною домовленістю сторін, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого товару, чим порушив вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10 000 грн. 00 коп., 348 грн. 49 коп. 3% річних та 3 556 грн. 38 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Дніпропетровський будівельний манеж" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 38, оф. 3, код ЄДРПОУ 33563323) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, б. 37, код ЄДРПОУ 32082770) 10 000 грн. 00 коп. (десять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 3 556 грн. 38 коп. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят шість грн. 38 коп.) індексу інфляції, 348 грн. 49 коп. (триста сорок вісім грн. 49 коп.) 3% річних, 1 827 грн. 00 коп. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудь Повне рішення складено - 15.06.15р.
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 14.06.2015 |
Оприлюднено | 22.06.2015 |
Номер документу | 45107771 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Рудь Ірина Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні