Рішення

від 11.06.2015 по справі 909/1395/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 р. Справа № 909/1395/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., при секретарі судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Крихівецької сільської ради, вул. Крихівецька, 79, с. Крихівці, м. Івано-Франківськ, 76493; адреса для листування: вул. Чорновола, 7, офіс 302, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромбудмонтаж-1", вул. Картвелішвілі, 7/2, Святошинський район, м. Київ, 03148

про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення частини самовільно зайнятої земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, с.Крихівці, вул.Крихівецька, 2Б, та приведення її в попередній стан, придатний для використання (як проїзд), шляхом демонтажу огороджувальної сітки за власний рахунок та приведення фактичних меж земельної ділянки у відповідність до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №957190.

За участю представників сторін:

від позивача: Домбровська Євгенія Іванівна - повірений, довіреність вих. № 1051 від 22.12.2014 року; паспорт серія СЕ № 526606 від 04.01.2010 року

від відповідача: не з"явився

встановив: Крихівецька сільська рада Івано-Франківської міської ради звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромбудмонтаж-1" про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення частини самовільно зайнятої земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, с.Крихівці, вул. Крихівецька, 2Б, та приведення її в попередній стан, придатний для використання (як проїзд), шляхом демонтажу огороджувальної сітки за власний рахунок та приведення фактичних меж земельної ділянки у відповідність до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 957190.

Позовні вимоги обгрунтовані самовільним захопленням відповідачем земельної ділянки, що знаходиться по вул. Крихівецькій, с. Крихівці м. Івано-Франківськ поруч газової заправки, яка слугувала проїздом для власників земельних ділянок розташованих в масиві "Бабинець", жителів с. Крихівці.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Івано-Франківської області № 24 від 27.04.15 та згідно п.п. 2.3.50, 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи, згідно якого вказану справу передано на розгляд судді Фанди О.М.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов та будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на зворотньому боці ухвали суду від 03.06.15 про відкладення розгляд справи на 11.06.15. Окрім того, 08.06.2015 року на адресу господарського суду Івано-Франківської області повернулась ухвала суду від 28.04.15 із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала суду від 03.06.2015 року про відкладення розгляд справи направлена на адресу - вул. Картвелішвілі, 7/2, Святошинський район, м. Київ, 03148, тобто адресу зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців).

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача, оскільки останній про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином: ухвала суду 03.06.2015 була надіслана на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.01.2015 та неотриманні відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своїм місцем реєстрації (проживання).

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, вислухавши представника позивача, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №957190 товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопромбудмонтаж-1"(вул. Картвелішвілі, 7/2, Святошинський район, м. Київ, 03148, код 33616998) набуло право власності земельну ділянку загальною площею 0, 1523 га, яка розташована за адресою: вул. Крихівецька,2б, с. Крихівці, м. Івано-Франківськ поблизу масиву "Бабинець".

З 2013 році і по день звернення позивачем з позовом до суду на адресу Крихівецької сільської ради надходили скарги жителів с. Крихівці (копії знаходяться в матеріалах справи) щодо неправомірних дій відповідача, а саме, що товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопромбудмонтаж-1" вийшов за межі своєї земельної ділянки та загородив бетонним парканом проїзд шириною 6м, внаслідок чого позбавив їх проїзду до власних земельних ділянок, які знаходяться в масиві "Бабинець".

На вищевказані звернення власників земельних ділянок, Крихівецькою сільською радою 16 квітня 2013 року направлено комісію з питань земельних відносин, благоустрою та екології Жилюка Б.Р., Джуса Б.О., інженера-землевпорядника Крихівецької сільської ради Іващенко М.Р. для обстеження даної ділянки, за наслідками проведення якої встановлено вчинення товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопромбудмонтаж-1" незаконних дій шляхом самовільного захоплення земельної ділянки по вул. Крихівецькій, 2б поблизу автозаправної газової станції, внаслідок чого відсутній заїзд жителів с. Крихівці до власних земельних ділянок призначених для ведення особистого селянського господарства. За наслідками проведення перевірки складено акт обстеження земельної ділянки в с. Крихівці, вул. Крихівецька від 16.04.2013 року (копія долучена до матеріалів справи) та зобов"язано відповідача винести зовнішні межі земельної ділянки в натурі у відповідності до державного акту на право приватної власності в присутності комісії з питань земельних відносин, благоустрою та екології та землевпорядника Крихівецької сільської ради .

19 квітня 2013 року супровідним листом вих. №318 вищезазначений акт був направлений відповідачу.

Листом вих.№474 від 21.06.2014 року Крихівецька сільська рада повторно зобов"язала відповідача винести зовнішні межі земельної ділянки в натурі у відповідності до державного акту на право приватної власності в присутності комісії.

23 червня 2014 року власниками земельних ділянок в масиві "Бабинець" повторно направлено на ім"я депутата Крихівецької сільської ради Івасів Т.О. скаргу (копія знаходиться в матеріалах справи) щодо неправомірності дій відповідача, а саме внаслідок самовільного загородження проїзду.

Дана скарга була винесена на розгляд сесії ради, за наслідками розгляду якої 24.06.2014 року прийнято рішення про повторне звернення до ТзОВ "Енергопромбудмонтаж-1" із зобов"язанням надати проїзд жителям села до земельних ділянок в масиві "Бабинець".

Листом №595 від 26.06.14 Крихівецька сільська рада в черговий раз зобов"язала відповідача привести межі своєї земельної ділянки у відповідності до державного акту, тобто звільнити самовільну захоплену земельну ділянку.

Листом №794 від 17.09.2013 року позивач звернувся в Державну інспекцію сільського господарства в Івано-Франківській області з проханням направити інспектора для огляду спірної земельної ділянки та винесення відповідного припису.

Листом №04-01/3635 від 07.10.2013 року Державна інспекція сільського господарства в Івано-Франківській області просила надати додаткову інформацію щодо відповідача по справі для отримання дозволу на проведення позапланової перевірки.

12 листопада позивач направив на адресу Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області інформаційний лист (копія долучена до матеріалів справи), де письмово відобразив відповіді та додаткові питання.

Листом №33 від 15 січня 2014 року Крихівецька сільська рада повторно звернулась до вищезазначеної інспекції по вирішенню спірного питання, однак останньою не було вжито жодних заходів для вирішення ситуації, що склалася в спірному випадку.

27 березня 2014 року, на підставі клопотання Крихівецької сільської ради та за наявності державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ТзОВ "Енергопромбудмонтаж-1", спеціалістами ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ГІС" в присутності землевпорядника Крихівецької сільської ради був складений Акт відновлення зовнішніх меж землеволодіння в натурі та передачі межових знаків на зберігання та складено план фактичної земельної ділянки.

Даним обстеженням встановлено, що відповідач самовільно захопив земельну ділянку, що знаходиться по вул. Крихівецькій, с. Крихівці м. Івано-Франківськ поруч газової заправки, яка слугувала проїздом для власників земельних ділянок розташованих в масиві "Бабинець", жителів с. Крихівці.

Факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки підтверджується планом земельної ділянки відповідача виготовлений спеціалізованою установою з помітками щодо розбіжностей, між фактичною межею земельної ділянки та межею у відповідності до наявного державного акту на право власності на земельну ділянку у ТОВ "Енергопромбудмонтаж-1".

Зокрема, відповідно до плану земельної ділянки відображеної в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯК №957190, а саме опису меж, вбачається , що від точки В до точки Г землі сільської ради (виїзд), а з плану ділянки виготовленої ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "ГІС", а саме відображення фактичних меж земельної ділянки ТОВ "Енергопромбудмонтаж-1" вбачається, що даний виїзд долучений відповідачем до власної земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 188 Земельного Кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом, яким є Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Крім державного контролю за використанням та охороною земель законодавством передбачено і самоврядний контроль за використанням та охороною земель який покладено на сільські, селищні, міські, районні та обласні ради (стаття 189 Земельного Кодексу України), вказані положення кореспондуються зі статтею 20 Закону України "Про охорону земель". Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, пунктом "б" частини 1 статті 33 Закону виконавчим органам рад надані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Пунктом "а", частини 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що всі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, перебувають у комунальній власності.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду врегульовано статтею 123 та статтею 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 - частини 4 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статті 125 та 126 Земельного кодексу України передбачають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідача, в порушення вимог наведених норм матеріального права, відсутні правовстановлюючи документи на зайняття спірної земельної ділянки, зокрема земельну ділянку, що знаходиться по вул. Крихівецькій, с. Крихівці, м. Івано-Франківськ поруч газової заправки , яка слугувала проїздом для власників земельних ділянок розташованих в масиві "Бабинець" с. Крихівці.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Отже, за приписами частини 2 статті 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України .

Право власності на землю (земельну ділянку ) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, та застосування інших, передбачених законом, способів захисту, зокрема визначених у статті 16 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" дає визначенню "самовільного зайняття земельної ділянки", як будь-яких дій, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У підпункті 3.1 пункту 3 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.11 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" також надано тлумачення, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, яка її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Відсутність у цієї особи на час ухвалення судового рішення таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки та підставою для вирішення питання щодо звільнення такою особою відповідної земельної ділянки.

З огляду на все вищенаведене, суд приходить до висновку, що встановивши огорожу (бетонний паркан) довжиною шість метрів на земельній ділянці, що знаходиться по вул. Крихівецькій, с. Крихівці, м. Івано-Франківськ поруч газової заправки , яка слугувала проїздом(шириною 6м) для власників земельних ділянок розташованих в масиві "Бабинець" с. Крихівці відповідач здійснив самовільне зайняття земельної ділянки та обмежив право власності позивача на доступ, вільне володіння, користування та розпоряджається своїм майном. При цьому, відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України.

Згідно пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Так, доказів вжиття відповідачем заходів до оформлення права на земельну ділянку сторонами суду не надано.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Захист прав власника за наведено правовою нормою здійснюється за допомогою негаторного позову, предметом якого є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

Таким чином, при поданні негаторного позову, на позивача покладається обов'язок доведення вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, тобто факту протиправної поведінки відповідача, а на останнього правомірність таких дій, у випадку їх вчинення.

Вказані вище обставини свідчать, що відповідач не мав правових підстав для зайняття та використання спірної земельної ділянки, чим порушив право власності позивача на спірну земельну ділянку .

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Керуючись ст. ст. 14, 124 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. ст.116, 152, 188, 123, 124, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. ст. 373, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 75, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

задовольнити позов Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромбудмонтаж-1" про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення частини самовільно зайнятої земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, с.Крихівці, вул. Крихівецька, 2Б, та приведення її в попередній стан, придатний для використання (як проїзд), шляхом демонтажу огороджувальної сітки за власний рахунок та приведення фактичних меж земельної ділянки у відповідність до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 957190.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергопромбудмонтаж-1" (вул. Картвелішвілі, 7/2, Святошинський район, м. Київ, код 33616998) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення частини самовільно зайнятої земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, вул. Крихівецька, 2Б, привівши її в попередній стан, придатний для використання (як проїзд), шляхом демонтажу огороджувальної сітки за власний рахунок та приведення фактичних меж земельної ділянки у відповідність до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 957190.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромбудмонтаж-1" (вул. Картвелішвілі, 7/2, Святошинський район, м. Київ, код ЄДРПОУ 33616998) на користь Крихівецької сільської ради ( вул. Крихівецька, 79, с. Крихівці, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 04356248) - 1 218 грн. 00 коп. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.15

Суддя Фанда О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"