Рішення

від 16.06.2015 по справі 909/365/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 р. Справа № 909/365/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , при секретарі судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Городенківського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області, вул. Сахарова,34, м. Івано-Франківськ,76014

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-інвест-Україна" вул.В.Ветеранів,12/94, м.Івано-Франківськ,76000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Стрільченська сільська рада Городенківського району Івано-Франківської області, вул. С.Бандери,64, с. Стрільче, Городенківського району, Івано-Франківська область

про стягнення збитків

за участю представників сторін:

від прокуратури: Журавльова Н.Є., прокурор відділу, посвідчення №004175 від 14.09.12

від позивача: Семенюк В.В., довіреність №425/12 від 22.09.14

від відповідача: Веркалець М.І. - представник, довіреність б/н від 22.04.2015

від третьої особи:Танасійчук В.О. - представник, доручення №80 від 08.06.2015

ВСТАНОВИВ:

прокурор Городенківського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-інвест-Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Стрільченська сільська рада, про відшкодування збитків в розмірі 69152,01грн.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем чинного законодавства, що полягає у використанні земельної ділянки без правовстановлюючих документів, та обґрунтовано положеннями статей 120, 122, 125, 152, 156 Земельного, 224 Господарського, 22 Цивільного кодексів України та Законом України "Про оренду землі".

Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України, прокурор Городенківського району в позовній заяві вих.№86-14-15 від 30.03.15 (вх.№3728/15 від 07.04.15) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; підстави визначення позивачем у справі Головне управління Держземагенства в Івано-Франківській області; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту. Тому, у відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

В судовому засіданні представники прокуратури, позивача та третьої особи підтримали заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, прокурором подано клопотання вих.№05/2-711вих 15 від 16.06.15 (вх.№9337/15 від 16.06.15) щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов №21 від 25.05.15(вх.№9077/15 від 09.06.15) позовні вимоги визнав частково, зазначивши, що позивачем не доведено факту використання відповідачем земельної ділянки площею 2,7471га; фактична площа, яка перебуває у користуванні відповідача, становить 0,5070га, тому позовні вимоги визнає в частині стягнення 18511,38грн., що становлять плату за фактично зайняту відповідачем земельну ділянку.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Згідно договору купівлі-продажу серії ВРП№2715 від 28.12.11, копія якого знаходиться в матеріалах справи, товариство з обмеженою відповідальністю В«Біо-інвест-УкраїнаВ» набуло у власність нежитлову будівлю(зерносклад) загальною площею 5070 кв.м. Згідно з п.5.2 зазначеного договору нерухоме майно, що є предметом даного договору, знаходиться на земельній ділянці площею 2,7471га. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за відповідачем 12.04.12, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу про державну реєстрацію прав №33808884 від 12.04.12.

Рішенням сесії Стрільченської сільської ради №285/12 від 29.10.12 погоджено надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю В«Біо-Інвест-УкраїнаВ» на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,7471га в с.Стрільче по вул.Першотравневій, 1М в оренду строком на 5 років для обслуговування нежитлових приміщень.

Наказом Головного управління Держземагенства в Івано-Франківської області №ІФ/2621685500:05:001/00001107 від 11.03.14 надано дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю В«Біо-Інвест-УкраїнаВ» на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,7471га в с.Стрільче по вул.Першотравневій, 1М в оренду строком на 5 років для обслуговування нежитлових приміщень.

05.04.12 та 12.07.13 комісією у складі представників Стрільченської сільської ради проведено перевірку на предмет використання відповідачем спірної земельної ділянки та встановлено, що відповідач здійснює фактичне користування даною земельною ділянкою лише на підставі державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення, без документів, які посвідчують право власності або право користування землею.

Листами № 173 від 15.07.13, №91 від 17.04.14 та №45 від 18.03.15 Стрільченська сільська рада зверталася до відповідача щодо укладення договору оренди, відповіді на які сільською радою не отримано.

У свою чергу, протоколом №2 комісії з визначення збитків від 23.03.15 встановлено, що користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів призвело до значних втрат бюджету у вигляді недоодержаного доходу від орендної плати, тобто нанесення Стрільченській сільській раді збитків в сумі 69152,01грн.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічні визначення містить норма статті 373 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

В силу ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1ст.124 Земельного кодексу України), що зумовлювало виникнення у відповідача зобов'язання по оформленню документів, які посвідчують передачу земельної ділянки в оренду.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України).

Згідно ст.126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно із ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У статті 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 Земельного кодексу України встановлено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Предметом позову у даній справі є збитки у вигляді упущеної вигоди внаслідок користування відповідачем земельною ділянкою без законних підстав.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна (позадоговірна) відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

При цьому, задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов, якими є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором та порушення такого правила поведінки винною особою (протиправність поведінки); наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони, вина особи, що завдала шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків. Наведене кореспондується з п. 3.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин", згідно якого, вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Під збитками розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, згідно п. 3 якого відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому, неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Частиною 4 статті 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не вжив усіх, передбачених законом, заходів до недопущення спричинення збитків, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до суду з вимогами про зобов'язання чи спонукання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки або про звільнення земельної ділянки, що зайнята без правовстановлюючих документів.

Крім того, рішенням Стрільченської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області №285/12 від 29.10.12 відповідачу не встановлено терміни для укладення договору оренди земельної ділянки. Cлід зазначити, що позивачем, як органом, що забезпечує підготовку і здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання та охорону земель, не подано суду належних та допустимих доказів протиправних дій або бездіяльності відповідача, як то акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Отже, покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 14.05.15 у справі № 916/3371/14 та судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України у постанові по справі № 3-188гс14 від 09.12.2014 р.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За правилами ст.34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено та не подано суду доказів користування відповідачем земельною ділянкою площею 2,7471га та вжиття ним усіх, передбачених законом, заходів щодо недопущення спричинення збитків, які б давали суду підстави для достовірного і безумовного висновку щодо протиправної поведінки відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заявленими збитками. Подані позивачем докази, як-то адресований Головному управлінню Держземагентства в Івано-Франківській області лист відповідача та відповідь на нього, не приймаються судом до уваги, оскільки вони лише підтверджують намір відповідача орендувати спірну земельну ділянку та здійснені ним заходи, спрямовані на укладення відповідного договору.

Разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов частково визнав позовні вимоги, зазначивши, що фактична площа, яка перебуває у користуванні відповідача, становить 0,5070га, тому вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 18511,38грн., що становлять плату за фактично зайняту відповідачем земельну ділянку.

Судом у відповідності до норм ГПК перевірено правильність нарахування відповідачем плати за фактично зайняту земельну ділянку.

Таким чином, враховуючи приписи статті 22 ГПК України та вищенаведені обставини, позов підлягає до задоволення частково.

Щодо судових витрат, суд констатує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір", який відповідно до статті 10 набрав чинності з 01.11.2011 року (із змінами та доповненнями), за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 4 вказаного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.14 становить 1218,00грн.

В даному випадку позовна заява подана прокурором (який відповідно до чинного законодавства звільнений від сплати судового збору) та є вимогою майнового характеру, тому за подання даної позовної заяви підлягає стягненню судовий збір в сумі 1827,00грн.

Відповідно до п.4. 6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалась до суду.

В контексті наведеного, судові витрати слід покласти на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.124 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.16, 22, 373, 623, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст.78, 116, 123, 125, 152, 156, 157 Земельного кодексу України, ст.ст.22, 33, 44, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов прокурора Городенківського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-інвест-Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Стрільченська сільська рада, про відшкодування збитків в розмірі 69152,01грн. - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-інвест-Україна"(м.Івано-Франківськ, вул.Військових Ветеранів, 12/94, код ЄДРПОУ 35276297) на користь Стрільченської сільської ради(с.Стрільче Городенківського району Івано-Франківської області, вул.С.Бандери, 64, код ЄДРПОУ 04355786) 18511,38(вісімнадцять тисяч п"ятсот одинадцять гривень тридцять вісім копійок) основного боргу та 489,07(чотириста вісімдесят дев"ять гривень сім копійок) судового збору.

Стягнути з Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 1337,93(одну тисячу триста тридцять сім гривень дев"яносто три копійки) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.15

Суддя Матуляк П. Я.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"