Рішення

від 08.06.2015 по справі 910/8583/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015Справа №910/8583/15-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЛОГІКА";

до: державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ";

про: стягнення 83.887,55 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: не з'явилися.

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЛОГІКА" звернулося до господарського суду із позовом до державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ" про стягнення з останнього 83.887,55 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 26.08.2014 № 01/08-166. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 83.887,55 грн.

На підставі викладеного, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 26.08.2014 № 01/08-166 в сумі 83.887,55 грн., з яких: основна заборгованість складає 67.800,00 грн; пеня в сумі – 7.201,29 грн, 3 % річних в сумі 630,44 грн та інфляційних втрат в сумі 8.255,82 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/8583/15-г.

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Проте, сторони уповноважених представників у судові засідання не направили, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від останніх не подано.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.06.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЛОГІКА", як постачальником, (далі – позивач) та державним підприємством "АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ", як покупцем, (далі – відповідач) укладено договір поставки від 26.08.2014 № 01/08-166 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач передає у власність відповідача товар (продукти нафто перероблення рідкі за кодом ДК 016-2010: паливо рідинне та газ; оливи мастильні, код 19.20.2 за лотом № 4) а відповідач зобов'язується оплатити товар, якій зазначений в специфікації.

Загальна сума Договору складає 240.612,48 є остаточною та не підлягає зміні, крім випадків, які визначені ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (п. 2.1 Договору).

Розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу до 10 банківських днів (п. 8.2 Договору).

У відповідності до п. 10.3 Договору за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач на підставі Договору поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 87.959,96 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними від 18.11.2014 № 1426 на суму 5.065,56 грн, від 18.11.2014 № 1428 на суму 82.894,40 грн, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а їх оригінали оглянуті судом в судовому засіданні. Наведені первинні бухгалтерські документи підписані з боку відповідача особою, яка згідно довіреностей від 13.11.2014 № 132 та від 18.11.2014 № 135 уповноважена на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей (засвідчені копії вказаних генеральних довіреностей наявні в матеріалах справи а їх оригінали оглянуті судом в судовому засіданні).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який закріплений у п. 8.2 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково в сумі 20.159,96 грн, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 67.800,00 грн, що водночас підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, здійсненого між сторонами.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, розмір якої складає 7.201,29 грн; а також відповідальності, шляхом стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 630,44 грн та інфляційних втрат в сумі 8.255,82 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 67.800,00 грн сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 67.800,00 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 7.201,29 грн, 3 % річних в сумі 630,44 грн та інфляційних втрат в сумі 8.255,82 грн є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов‘язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ" (04071, м. Київ, вул. Електриків, будинок 14; ідентифікаційний код 33404067, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЛОГІКА" (54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, будинок 108, офіс 800; ідентифікаційний код 37279352, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 67.800 (шістдесят сім тисяч вісімсот) грн 00 коп.; пеню в сумі 7.201 (сім тисяч двісті одна) грн 29 коп.; 3 % річних в сумі 630 (шістсот тридцять) грн 44 коп.; інфляційні втрати в сумі 8.255 (вісім тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 82 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15 червня 2015 року

Суддя С.В. Балац