Рішення

від 11.06.2015 по справі 910/9678/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015Справа №910/9678/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АПГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Репроцентр»

про стягнення 42 481, 51 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Крилов А.В.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АПГ» (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Репроцентр» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 42 481, 51 грн., з якої: 34 682, 30 грн. - основний борг, 4 023, 95 грн. - пеня, 3 468, 20 грн. - штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості та 307, 06 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 2309Д2 від 12.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.05.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач двічі повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 02169, м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, буд. 26, кв. 269.

Ухвали господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. та від 07.05.2015 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 16.04.2015 р. з відміткою - «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому поштове повідомлення про вручення або конверт з ухвалою суду від 07.05.2015 р. до суду не повернулися.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.06.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АПГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Репроцентр» укладено договір поставки № 2309Д2, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується поставити/передати відповідачу товар на визначених даним договором умовах, а відповідач зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Товар продається/поставляється в асортименті, в кількості і по цінах у відповідності з рахунками фактурами, товарними (товарно-транспортними) накладними (актами), які в якості додатків є складовими частинами даного договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, відповідач зобов'язаний оплатити отриману партію товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання (передачі) товару згідно з накладною. Протягом вказаного терміну відповідач зобов'язаний у повному обсязі перерахувати належні кошти на рахунок позивача за кожну отриману партію товару.

Згідно п. 8.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати відповідачем товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі діючої в період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочення оплати, а за прострочення відповідачем зобов'язання понад тридцять днів відповідач додатково сплачує штраф в розмірі десяти відсотків від суми такої заборгованості. Відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 12 місяців до 12.09.2015 р. (п. 11.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 38 256, 98 грн., що підтверджується:

• видатковими накладними: № РН - 0000880 від 06.10.2014 р., № РН - 0000912 від 09.10.2014 р., № РН - 0001012 від 21.10.2014 р., № РН - 0001102 від 31.10.2014 р., № РН - 0001168 від 12.11.2014 р., № РН - 0001294 від 09.12.2014 р., № РН - 0001300 від 10.12.2014 р., № РН-0000058 від 26.01.2015 р., які підписані представниками сторін (копії в матеріалах справи) та виставленими

• рахунками - фактури: № СФА - 000985 від 06.10.2014 р. на суму 6 605, 23 грн., № СФА-001024 від 09.10.2014 р. на суму 4 953, 92 грн., № СФА - 001134 від 21.10.2014 р. на суму 4 953, 92 грн., № СФА - 001227 від 31.10.2014 р. на суму 5 448, 49 грн., № СФА - 001296 від 12.11.2014 р. на суму 3 962, 90 грн., № СФА - 001436 від 09.12.2014 р. на суму 3 846, 36 грн., № СФА - 001440 від 10.12.2014 р. на суму 3 846, 36 грн., № СФА - 001574 від 26.01.2015 р. на суму 4 639, 80 грн.

Товар прийнято повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Репроцентр» на підставі довіреностей від 06.10.2014 р., від 09.10.2014 р., від 21.10.2014 р., від 31.10.2014 р., від 12.11.2014 р., від 09.12.2014 р., від 10.12.2014 р., від 26.01.2015 р. на отримання цінностей (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 3 574, 68 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Репроцентр» утворилась заборгованість у розмірі 34 682, 30 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 34 682, 30 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 023, 95 грн. - пені, 3 468, 20 грн. - штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості та 307, 06 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 2309Д2 від 12.09.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 38 256, 98 грн., який прийнятий останнім по видатковим накладним без зауважень.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені у п. 5.1. договору, відповідач зобов'язаний був оплатити отриману партію товару протягом 30 календарних днів з дати передачі товару згідно з накладною.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 2309Д2 від 12.09.2014 р., та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 34 682, 30 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 023, 95 грн. - пені, 3 468, 20 грн. - штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості та 307, 06 грн. - 3 % річних.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, штрафу та 3% річних і встановив, що останні відповідають вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 023, 95 грн. - пені, 3 468, 20 грн. - штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості та 307, 06 грн. - 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АПГ» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Репроцентр» (02169, м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, буд. 26, кв. 269, ідентифікаційний код - 30678721), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АПГ» (03680, м. Київ, вул. Радищева, буд. 10, ідентифікаційний код - 38855600) 34 682 (тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 30 коп. - заборгованості, 4 023 (чотири тисячі двадцять три) грн. 95 коп. - пені, 307 (триста сім) грн. 06 коп. - 3% річних, 3 468 (три тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 20 коп. - штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 16.06.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.