Рішення

від 11.06.2015 по справі 911/2023/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа № 911/2023/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства «Аромат», Київська обл., м. Сквира до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельна база», Київська обл., м. Богуслав про стягнення 38 720,09 грн., за участю представників:

позивача:Харун М.Р., довіреність №б/н від 27.04.2015 року; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2015 року дочірнє підприємство «Аромат» (позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельна база» (відповідач) про стягнення 38 720,09 грн. боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з поставки товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.05.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2015 року розгляд справи було відкладено на 11.06.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 11.06.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, гоакож шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення у договорів.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З тверджень позивача, вбачається, що відповідач зобов'язався поставити позивачу паливні гранули (пелети) в кількості 22 тонни на загальну суму 38 720,09 грн., а позивач оплатити паливні гранули на умовах 100% передоплати.

Судом встановлено, що відповідачем на користь позивача був виставлений рахунок-фактура №2411/14 від 24.11.2014 року на суму 38 720,09 грн..

На виконання умов вказаного рахунку-фактури позивачем було перераховано відповідачу 38 720,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2497 від 11.12.2014 року, наявним в матеріалах справи.

Доказів поставки товару за рахунком-фактурою позивачу на суму 38 720,009 грн. відповідачем не надано.

03.02.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №10 від 02.02.2015 року, про повернення перерахованих позивачем коштів у розмірі 38 720,09 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання про поставку товару.

З матеріалів справи вбачається, що вимогу позивача №10 від 02.02.2015 року, відповідач отримав 24.02.2015 року, про що свідчить відмітка про вручення на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

23.04.2015 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №46 від 22.04.2015 року про повернення перерахованих позивачем коштів у розмірі 38 720,09 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання про поставку товару, яку відповідач залишив без відповіді та виконання.

03.03.2015 року між філією «Ніжинський міськмолзавод» дочірнього підприємства «Аромат» та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельна база» підписаний акт №42 звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, з якого вбачається, що сальдо розрахунків станом на 31.12.2014 року складає на користь позивача 38 720,09 грн.

Отже, відповідач зберігає зазначені кошти без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установлення порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ст. 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 38 720,09 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані позивачем докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельна база» (09700, Київська обл., Богуславський район, м. Богуслав, вул. Карла Маркса, буд. 10/3, код 36936939) на користь дочірнього підприємства «Аромат» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Р. Люксембург, буд. 14, код 30737268) 38 720 (тридцять вісім тисяч сімсот двадцять) грн. 09 коп. боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 16.06.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак