Рішення

від 08.06.2015 по справі 911/1518/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" червня 2015 р. Справа № 911/1518/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик СВ», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1», м. Сквира, Сквирський р-н

про стягнення 72 831,72 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Драбович Є.С. предст. дов. №6 від 01.03.2015;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик СВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» про стягнення 72 831,72 грн. заборгованості договором поставки № 199/145 від 23.11.2010.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2015 у справі №911/1518/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 18.05.2015.

18.05.2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що позивачем не надано довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, а копії наданих видаткових накладних не містять всіх необхідних реквізитів. Крім того, відповідач зазначає, що строк оплати товару не настав, оскільки умовами договору сторони передбачили, що покупець оплачує реалізовані товари, в той час, як за словами відповідача, товар на момент звернення позивача з позовом не реалізований.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2015 розгляд справи було відкладено на 08.06.2015 року, у зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача.

Відповідач у судове засідання 08.06.2015 року повторно не направив повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив, обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи не надав.

У разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи 08.06.2015 року.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

08.06.2015 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

23 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик СВ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (покупець) укладено Договір поставки № 199/145 (далі - Договір), згідно якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Відповідно до умов Договору:

Відповідно до пункту 2.1 Договору, доставка товару покупцю здійснюється транспортом постачальника і за його рахунок за замовленням покупця.

При поставці постачальник повинен надати видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспорту накладну. Право власності переходить з моменту передачі товару і підписання сторонами накладної на товар (пункти 2.7, 2.8 Договору);

Пунктом 1.1 Додатку №4 "Спеціальні умови" передбачено, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень протягом 7 календарних днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені накладні.

Відповідно до пункту 6.4, даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2010 року. Строк дії договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо за 30 днів до закінчення його строку будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір його розірвати.

Доказів припинення договору поставки № 199/145 матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що даний договір був автоматично пролонгований.

Протягом дії договору позивачем здійснювались поставки товару, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії видаткових накладних, оригінали яких були надані для огляду в судовому засіданні.

01.02.2015 року між постачальником ТОВ «Логістик СВ», первісним покупцем ТОВ «Край-2» та новим покупцем ТОВ «Край-1» підписано додаткову угоду, згідно якого сторони домовились про заміну сторони у зобов'язанні - покупця з товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1», з дати підписання Акту звірки розрахунків, який є невід'ємною частиною даної додаткової угоди.

Згідно підписаного Акту звірки від 03.03.2015 року, який є невід'ємною частиною Додаткової угоди від 01.02.2015, борг покупця перед постачальником становив 72 831,38 грн.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання за додатковою угодою не виконував, вартість отриманого та не оплаченого товару 72 831,38 грн. не сплатив.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивачем не надано жодної копії довіреності, а видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів.

З цього приводу суд зазначає, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (так само як і повідомлення за підписом директора та головного бухгалтера про зразок печатки на отримання товару, яке оформлюється при централізовано-кільцевих перевезеннях відповідно до п. 13 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей) не є документами, що підтверджують факт поставки товару.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України, який у своїй Постанові від 17.09.2009 року у справі №21/105 та Постанові від 09.04.2013 року у справі №5023/5085/12, де зазначає, що довіреність на одержання матеріальних цінностей є документом, що лише фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі чи прийняттю товару.

Передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності може бути порушенням ведення бухгалтерського обліку, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі або прийняття товарів.

Накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту здійснення господарської операції.

Всі спірні видаткові накладні, що видані позивачем, відповідають вимогам зазначених нормативних актів, містять всі обов'язкові реквізити, в тому числі і посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. Про прийняття товару за вказаними накладними в т.ч. свідчить наявність підпису представників відповідача, які завірені відбитками спеціальних штампів відповідача «Для накладних».

Підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Наявність штампу на спірних накладних є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Аналогічна позиція міститься у постановах ВГСУ від 01 листопада 2011 р. справа № 21/235-09, від 21 серпня 2013 року справа № 5015/3143/12 та від 13 березня 2013р. справа № 5028/7/17/2012.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. У разі втрати печаток і штампів керівники підприємств зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС України та вжити заходів для їх розшуку.

Відповідачем, в свою чергу, не надано суду доказів втрати, підробки чи передачі штампу іншій особі.

З огляду на вищезазначене, суд не приймає дані заперечення відповідача.

Також відповідач стверджує, що строк оплати товару не настав, оскільки умовами договору сторони передбачили, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 7 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови надання належним чином оформлених накладних.

З даного приводу суд зазначає, що абзацом другим частини 1 ст. 530 ЦК України передбачено можливість визначити строк виконання зобов'язання шляхом визначення вказівки на подію, яка неминуче має настати .

Разом із тим, реалізація товару, придбаного у відповідача, кінцевому споживачу, не є подією, що неминуче має настати. Товар може не бути реалізовано до завершення терміну придатності, або взагалі не бути реалізовано, пошкоджено, втрачено і зазначене не залежить від волі сторін Договору.

Крім того, сторонами у договорі не встановлено механізму інвентаризації нереалізованих залишків. Фактично в договорі визначена можливість покупцю в односторонньому порядку встановлювати та змінювати строк оплати, ухилятися від оплати отриманого товару, на що продавець, згідно умов договору не має механізмів впливу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що строк оплати товару в Договорі та механізм його визначення належним чином не визначено, за таких обставин до відносин сторін слід застосовувати положення частини 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто строк виконання відповідачем грошового зобов'язання є таким, що настав. Зазначена позиція відповідає позиції, викладеній в пункті 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, доказів оплати коштів за отриманий від позивача товар та доказів наявності залишків нереалізованого товару суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, буд. 19, кв. 13, код ЄДРПОУ 22863249) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик СВ» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 17, офіс 212/8, код ЄДРПОУ 36088137) - 72 831 (сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять одну) грн. 72 коп. боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 17.06.2015р .

Суддя О.В. Щоткін