Рішення

від 08.06.2015 по справі 914/1026/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015 р. Справа№ 914/1026/15

За позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-господарський центр "Піраміда", м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Державна фінансова інспекція України, м. Київ

про стягнення заборгованості.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: Яманкіна О.М. - представник

від відповідача: Вершинін А.Г. - представник

від третьої особи: Волянський О.Р. - представник

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін та третьої особи роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-господарський центр "Піраміда", з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної фінансової інспекції України про стягнення 222 054, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.03.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2015 року.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 20.04.2015 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію України.

25.05.2015 р. продовжено строк вирішення спору, визначений ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15 днів.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, подав заяву про застосування позовної давності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної фінансової інспекції України в судових засіданнях позовні вимоги позивача підтримав з підстав викладених у письмових поясненнях до позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-господарський центр "Піраміда" (надалі - відповідач) про стягнення 222 054, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 07.05.2010 р. між ним та відповідачем було укладено договір підряду № 500, відповідно до п. 1.1 якого, позивач доручає, а відповідач зобов'язується на свій ризик якісно виконати позаплановий відновлювальний ремонт обмотки статора турбогенератора ТВВ-1000-2МУЗ зав. № 17753 енергоблоку № 2 ВП ХАЕС, роботи з відновлення працездатності одного пошкодженого верхнього стержня зав. № 367/2 обмотки статора турбогенератора типу ТВВ-1000-2МУЗ з повною заміною корпусної ізоляції по технології заводу-виробника.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1, 2.4 договору позивач приймає та оплачує роботи, передбачені договором, відповідно до його умов. Загальна сума є динамічною і складає 4 024 799, 65 грн. Кінцева сума договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт, фактичних витрат відповідача на відрядження та на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договором (пункт 10.3.договору);

Відповідач передбачені договором роботи виконав на суму 3 737 244, 85 гри., що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 31.05.2010 р. № 1 та актом приймання-передачі виконаних робіт від 19.11.2010 р. № 1, а позивач прийняв вказані роботи і оплатив, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.06.2010 р. № 3443, від 30.06.2010 р. № 4003, від 20.08.2010 р. № 5216, від 12.08.2011 р. № 4844, на загальну суму 3 737 244,85 грн.

Головним контрольно-ревізійним управлінням України на виконання п.2.35 Плану контрольно-ревізійної роботи на III квартал 2010 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» та її 13 підрозділів за період з 01.07.2008 по 30.06.2010 року, якою встановлено, що за вказаним договором ТОВ «ВГЦ Піраміда» завищено вартість матеріалів на суму 222 054 грн., що відображено в акті ревізії від 27.10.2010 №05-21/168 та Довідці ревізії фінансово-господарської діяльності ВП ХАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом» за період з 01.07.2008 по 30.06.2010, складеної 20.10.2010 КРУ в Хмельницькій області.

За наслідками проведеної ревізії Головним контрольно-ревізійним управлінням України пред'явлено вимогу до ДП «НАЕК «Енергоатом» про усунення порушень від 01.12.2010 року №32-14/403, відповідно до якої, зокрема, зобов'язано позивача стягнути з відповідача 222 054, 00 грн. зайво сплачених коштів за договором підряду № 500 за виконані роботи.

Не погоджуючись з висновками, викладеними у вимозі від 01.10.2010 р., позивач звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання не чинною вимоги ДФІ від 01.12.2010 р. №32-14/403.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2013 р. у справі №2а-19526/10/2670 в задоволенні позовних вимог ДП "НАЕК "Енергоатом" відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2013 р. скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування пункту 7 вимоги від 01.12.2010 р., в іншій частині постанову залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 р. у справі №К/800/28602/14 (К/800/31781/14) постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 р. скасовано, а постанову від 12.06.2013 р. залишено в силі.

Таким чином, вимога контролюючого органу в частині усунення порушення шляхом стягнення з відповідача зайво сплачених коштів в сумі 222 054, 00 грн. є чинною та відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», п.7 ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та п.п. 6.15 положення "Про державну фінансову інспекцію" є обов'язковою до виконання.

10 березня 2014 р., на виконання вимоги ДФІ від 01.12.2010 р. №32-14/403, позивачем направлено на адресу відповідача претензію №45-283\2273 про повернення зайво сплачених коштів в сумі 222 054, 00 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 222 054, 00 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, що ним зобов'язання по договору були виконані в повному обсязі, претензій щодо якості та терміну виконання робіт позивачем не заявлялись, ціни на матеріали (запчастини та комплектуючі) були визначені договором і в подальшому не змінювалися. Як зазначає відповідач, навіть якщо б договором не була визначена ціна матеріалів (запчастин та комплектуючих), відповідач мав право визначити поточну (фактичну) їх ціну з врахуванням, зокрема, вартості транспортування, вантажних робіт, складських та інших витрат. Крім того, представником відповідача подана заява про застосування строку позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушення свого права та про особу, яка його порушила з довідки КРУ в Хмельницькій області ще 27.10.2010 р.

В письмових поясненнях представник третьої особи позовні вимоги підтримав з підстав, що проведеною КРВ у місті Львові зустрічною звіркою на предмет визначення фактичних витрат, понесених відповідачем на виконання робіт за укладеним договором встановлено, що відповідно до видаткових накладних від 08.04.2010 року № 4-08003 та від 21.04.2010 року № 4-21001 відповідач, згідно специфікацій № 1 та № 2 переліку технологічних, лакофарбових, запасних частин та комплектуючих для виконання позапланового відновлюваного ремонту обмотки статора турбогенератора ТВВ-1000-2МУЗ зав.№17753 енергоблоку №2 придбав у ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» м. Львів матеріали та запасні частини на загальну суму 1 171 981 грн. (відповідно по накладній від 08.04.2010 року № 4-08003 на суму 806 455,58 грн. та по накладній від 21.04.2010 року № 4-21001 на суму 365 525,38 грн.) без врахування ПДВ.

Кошторисна вартість матеріалів, включених до акту приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року згідно тих же специфікацій № 1 та № 2 переліку технологічних, лакофарбових, запасних частин та комплектуючих для виконання позапланового відновлюваного ремонту обмотки статора турбогенератора ТВВ-1000-2МУЗ зав.№17753 енергоблоку №2, які додаються до акту приймання виконаних підрядних робіт, становить 1 357 026 грн. без врахування ПДВ. Тобто, кошторисна вартість матеріалів перевищує фактичну вартість придбаних та використаних матеріалів на суму 222 054, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що 07.05.2010 р. між сторонами був укладений договір підряду № 500, відповідно до п. 1.1 якого, позивач доручає, а відповідач зобов'язується на свій ризик якісно виконати позаплановий відновлювальний ремонт обмотки статора турбогенератора ТВВ-1000-2МУЗ зав. № 17753 енергоблоку № 2 ВП ХАЕС, роботи з відновлення працездатності одного пошкодженого верхнього стержня зав. № 367/2 обмотки статора турбогенератора типу ТВВ-1000-2МУЗ з повною заміною корпусної ізоляції по технології заводу-виробника.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1, 2.4 договору, позивач приймає та оплачує роботи, передбачені договором, відповідно до його умов. Загальна сума є динамічною і складає 4 024 799, 65 грн. Кінцева сума договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт, фактичних витрат відповідача на відрядження та на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами договору.

Згідно ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частиною четвертою статті 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідач передбачені договором роботи виконав на суму 3 737 244,85 гри., що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 31.05.2010 р. № 1 та актом приймання-передачі виконаних робіт від 19.11.2010 р. № 1, а позивач прийняв вказані роботи і оплатив, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.06.2010 р. № 3443, від 30.06.2010 р. № 4003, від 20.08.2010 р. № 5216, від 12.08.2011 р. № 4844, на загальну суму 3 737 244,85 грн.

Згідно зі ст.853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судом встановлено, що акти приймання-передачі виконаних за договором робіт підписано та скріплено печатками сторін, що свідчить про те, що позивачем прийнято роботи без будь-яких зауважень.

Пунктами 98, 99, 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, встановлено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

У разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.

Позивач, підписавши кошторис та довідку про вартість виконаних робіт, погодився з ціною, яка визначена в кошторисі та цій довідці, хоча відповідальна особа позивача мала би перевірити, зокрема, правильність застосування вартості матеріалів, а у разі невідповідності зобов'язати відповідача відкоригувати ці розцінки.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. При цьому, згідно з ч.3 цієї статті, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Судом встановлено, що договір підписано без зауважень, цей договір виконувався обома сторонами відповідно до погоджених ними умов. З матеріалів справи не вбачається, що договір в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсним повністю або частково з підстав її завищення, чи до нього внесені відповідні зміни.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору, згідно з ст.652 Цивільного кодексу України, допускається лише за згодою сторін або за рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання сторін змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору або з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 4 ст.653 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що вимога третьої особи про стягнення з підрядників «зайво сплачених коштів» не звільняє позивача від зобов'язання дотримуватися приписів цивільного законодавства щодо обов'язковості договору та необхідності застосування визначеної процедури для того, щоб змінити його умови.

Оскільки зміни до договору в частині коригування вартості підрядних робіт ані за погодженням сторін, ані у судовому порядку не вносилися, вимога про повернення відповідачем частини сплачених у відповідності до умов договору коштів не відповідає вимогам законодавства.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на встановлені Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2013 р. у справі № 2а-19526/10/2670 факти порушення відповідачем вимог п.п. 3.1.10.7-3.1.10.9 ДБН Д.1.1-1-2000, оскільки вони не спростовують обов'язковості дотримання вищенаведеного порядку зміни умов договору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що Головним контрольно-ревізійним управлінням України на виконання п.2.35 Плану контрольно-ревізійної роботи на III квартал 2010 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» та її 13 підрозділів за період з 01.07.2008 по 30.06.2010 року, якою встановлено, що за вказаним договором ТОВ «ВГЦ Піраміда» завищено вартість матеріалів на суму 222 054 грн., що відображено в акті ревізії від 27.10.2010 №05-21/168 та Довідці ревізії фінансово-господарської діяльності ВП ХАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом» за період з 01.07.2008 по 30.06.2010, складеній 20.10.2010 КРУ в Хмельницькій області.

За наслідками проведеної ревізії Головним контрольно-ревізійним управлінням України пред'явлено вимогу до ДП «НАЕК «Енергоатом» про усунення порушень №32-14/403 від 01.12.2010 року, відповідно до якої, зокрема, зобов'язано позивача стягнути з відповідача 222 054, 00 грн. зайво сплачених коштів за договором підряду № 500 за виконані роботи.

Статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 р. № 21-63а14.

Позивач стверджує, що внаслідок порушення договірних зобов'язань, йому заподіяно збитків на суму 222 054, 00 грн., які він просить стягнути з відповідача, на підставі приписів ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Необхідними умовами для відшкодування збитків є доведення факту спричинення збитків саме тією особою, до якої висунуто вимогу про їх відшкодування. Крім того, заявлені до стягнення збитки мають бути завданими внаслідок порушення відповідачем цивільного права позивача у справі, а розмір збитків має перебувати у необхідному і безпосередньому причинному зв'язку із вчиненням відповідачем правопорушення.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, наявність вини.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Судом встановлено, що ні позивачем, ані Головним контрольно-ревізійним управлінням України не висувалися вимоги до відповідача про внесення змін чи корегування розробленої проектно-кошторисної документації, і така документація на даний час є чинною.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст.6, 627 ЦК України).

Наявні у справі докази не спростовують того факту, що при укладенні цього договору сторони визначили його зміст на основі вільного волевиявлення та погодили на свій розсуд всі його умови, і те, що сторони мали на меті настання певних для них наслідків. Крім того, як було зазначено вище, сторони договору виконали всі його умови належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

При цьому за умовами ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження факту вчинення відповідачем протиправного діяння позивач надав до суду копію Акту ревізії від 27.10.2010 №05-21/168 та Довідку ревізії фінансово-господарської діяльності ВП ХАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом» за період з 01.07.2008 по 30.06.2010, складену 20.10.2010 КРУ в Хмельницькій області.

Проте, як було встановлено судом, зміст договору складають умови (в тому числі щодо вартості робіт), визначені за домовленістю сторін на основі їх вільного волевиявлення. При цьому сторони договору виконали всі його умови належним чином, без жодних претензій та зауважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у діях відповідача, пов'язаних з укладенням та виконанням спірного договору, на умовах, визначених безпосередньо сторонами, відсутні будь-які ознаки протиправної поведінки по відношенню до позивача. Суд вважає, що позивач не довів суду того, що саме відповідач є особою, діями або бездіяльністю якої позивачеві було спричинено збитки.

Враховуючи вищевикладені обставини, приписи закону і те, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються матеріалами справи, суд вважає, що оскільки спірний договір є дійсним, позовні вимоги позивача про стягнення коштів є неправомірними та необґрунтованими, у зв'язку з чим, в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то суд зауважує наступне.

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як було встановлено судом, позивачем не доведено належним чином законності та обґрунтованості позовних вимог, тому підстави для застосування позовної давності відсутні

У відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір залишається за позивачем.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 15.06.2015 року.

Суддя Манюк П.Т.