Рішення

від 08.06.2015 по справі 914/1494/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015 р. Справа№ 914/1494/15

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "ФОРТЕМ", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УСХ БУД", м.Львів

про стягнення 31 513,11 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача Яворський В.І. - юрисконсульт (довіреність №б/н від 22.05.2015р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством "ФОРТЕМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСХ БУД" про стягнення 31513,11 грн. заборгованості .

Ухвалою суду від 14.05.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.05.2015р.

Ухвалою суду від 25.05.2015р. розгляд справи відкладено на 08.06.2015р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду супровідним листом за вих.№050615/1 від 05.06.2015р. (вх.№23444/15 від 08.06.2015р.) долучив до матеріалів справи копії видаткових накладних, зокрема: №РН-561 від 20.11.2014р., №РН-562 від 24.11.2014р. та №РН-585 від 23.12.2014р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 14.05.2015р. та 25.05.2015р. не виконав, витребуваних доказів не подав. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №7906003231768 від 15.05.2015р. - вручено 20.05.2015р. (вх.№21392/15 від 25.05.2015р.).

Про відкладення розгляду спору на 08.06.2015р. відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №7906003260660 від 28.05.2015р. - вручено 08.06.2015р. (вх.№24191/15 від 11.06.2015р.).

Відповідно до ст.ст.17, 22 1 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та у зв'язку із розглядом справи №914/1494/15 за електронним запитом від 27.05.2015р. за №20626207 господарським судом Львівської області взято Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "УСХ БУД" станом на 25.05.2015р. перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79060, м.Львів, вул.Наукова, буд.7Б, кв.703. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Станом на 08.06.2015р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили. Також не надходили на адресу суду належним чином оформлені пояснення щодо поважності причин невиконання вимог ухвал суду.

Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

Приватним підприємством «ФОРТЕМ» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «УСХ БУД» будівельні матеріали (щебінь гранітний фр. 40-70мм, відсіви) на загальну суму 63472,50 грн. згідно видаткових накладних №РН-561 від 20.11.2014р. на суму 24 955,00 грн., №РН-562 від 24.11.2014р. на суму 28 520,00 грн., №РН-585 від 23.12.2014р. на суму 9997,50 грн.

Проте, відповідач оплату за поставлений товар не здійснив.

Приватне підприємство «ФОРТЕМ» уже зверталося із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УСХ БУД» про стягнення 63472,50 грн. основного боргу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2015р. у справі №914/408/15 за позовом Приватного підприємства "ФОРТЕМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСХ БУД" про стягнення 63472,50 грн., позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УСХ БУД" на користь Приватного підприємства "ФОРТЕМ" 63472,50 грн. основного боргу та 1827,00 грн. судового збору.

Предметом розгляду та дослідження господарського суду Львівської області у справі №914/408/15 були видаткові накладні №РН-561 від 20.11.2014р. на суму 24955,00 грн., №РН-562 від 24.11.2014р. на суму 28520,00 грн., №РН-585 від 23.12.2014р. на суму 9997,50 грн.

Судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «УСХ БУД» перед Приватним підприємством «ФОРТЕМ» заборгованості у сумі 63472,50 грн., яка підлягає до стягнення у відповідності до рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2015р.

Рішення суду від 12.03.2015р. у справі №914/408/15 в апеляційному порядку не оскаржувалось, відтак набрало законної сили 28.03.2015р.

30.03.2015р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2015р., місцевим господарським судом було видано відповідний наказ.

Після прийняття рішення по справі №914/408/15, відповідачем було оплачено лише частину наявної заборгованості. Так, згідно банківської виписки від 12.03.2015р. було сплачено 10000,00 грн., згідно банківської виписки від 20.04.2015р. - 15000,00 грн. При цьому у призначенні платежу вказано - «оплата за щебінь згідно накладної №561 від 20.11.2014р.»

У зв'язку з тим, що заборгованість відповідача за поставлений товар згідно видаткових накладних №РН-561 від 20.11.2014р. на суму 24955,00 грн., №РН-562 від 24.11.2014р. на суму 28520,00 грн., №РН-585 від 23.12.2014р. на суму 9997,50 грн., стягнута рішенням суду у справі №914/408/15, була лише часткового погашена в сумі 25000,00 грн. Неоплаченою залишається заборгованість в сумі 38 427,50 грн., відтак, позивач керуючись умовами ст.ст.549, 610, 625 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, нарахував відповідачу:

- інфляційні втрати в сумі 21430,86 грн.;

- пеню в сумі 9332,52 грн.;

- 3% річних в сумі 749,73 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач становить 31513,11 грн., з яких 21430,86 інфляційних втрат, 9332,52 грн. пені, 749,73 грн. 3 % річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Слід зазначити, що зважаючи на положення ст.205 ЦК України та ч.1 ст.181 ГК України відносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки товару.

Згідно положення ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Наявність факту поставки товару, його неоплати та виникнення у відповідача заборгованості на загальну суму 63472,50 грн. згідно видаткових накладних №РН-561 від 20.11.2014р. на суму 24955,00 грн., №РН-562 від 24.11.2014р. на суму 28520,00 грн., №РН-585 від 23.12.2014р. на суму 9997,50 грн., встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2015р. у справі №914/408/15, яке набрало законної сили.

У відповідності до приписів ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слід зазначити, що при зверненні до суду з позовом у справі №914/408/15 розрахунок штрафних санкцій не проводився.

Згідно ч.2 ст.530 ГПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач поставлений йому товар у визначені законодавством строки не оплатив. Так, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

З огляду на викладене, обов'язок по оплаті поставленого товару виникає у відповідача безпосередньо із самого факту поставки.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Таким чином, строк оплати поставленого товару згідно видаткових накладних №РН-561 від 20.11.2014р. на суму 24955,00 грн., №РН-562 від 24.11.2014р. на суму 28520,00 грн., №РН-585 від 23.12.2014р. на суму 9997,50 грн. настав з моменту підписання самих видаткових накладних.

Проте, відповідач незважаючи на рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2015р. у справі №914/408/15 здійснив лише часткову оплату суми основного боргу, що підтверджується банківською випискою від 12.03.2015р. на загальну суму 10000,00 грн. та банківською випискою від 20.04.2015р. - 15 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу - «оплата за щебінь згідно накладної №561 від 20.11.2014р.»

Згідно п.30.1 ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в п.7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України.

Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного суду України (постанови від 20.12.2010р. у справі № 3-57гс10, від 04.07.2011р. у справі № 3-65гс11, від 12.09.2011р. у справі № 3-73гс11, від 24.10.2011р. у справі №3-89гс11, від 14.11.2011р. у справі №3-116гс11, від 23.01.2012 р. у справі № 3-142гс11).

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що позивач правомірно нарахував відповідачу 21 430,86 грн. інфляційних втрат та 749,73 грн. 3% річних, які підлягають до стягнення.

Щодо правомірності нарахування позивачем пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», на який покликається позивач у позовній заяві та розрахунку штрафних санкцій, не є спеціальним законом в розумінні ч.4 ст.231 ГК України, яким встановлюється розмір пені щодо конкретних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі. Виконання основного зобов»язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.258 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» від 22.11.1996р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Враховуючи вищенаведені норми, виконання даного зобов»язання не може бути забезпечене пенею, оскільки між сторонами не було письмово укладено договору , який би встановлював розмір пені за прострочення виконання зобов»язання, відтак не досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов»язання.

Отже, у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 9332,52 грн. слід відмовити.

Дослідившив матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку підставності позову до задоволення частково. З відповідача підлягає стягненню 21 430,86 грн. - інфляційних втрат, 749,73грн. 3% річних. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 9332,52 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №83 від 08.05.2015р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 205, 258, 509, 525, 526, 547, 549, 599, 610-612, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 181, 193, 230- 232 ГК України та ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УСХ БУД", (79060, м.Львів, вул. Наукова, 7-Б, к. 703, код ЄДРПОУ 37633980) на користь Приватного підприємства "ФОРТЕМ" (79018, м.Львів, вул.Стороженка, 12, кімн. 501, код ЄДРПОУ 23950595) 21 430,86 грн. інфляційних втрат, 749,73 грн. 3% річних та 1 285,93 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 9332,52 грн. відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

складено 15.06.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.