Рішення

від 16.06.2015 по справі 922/3078/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р.Справа № 922/3078/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Котельні лікарняного комплексу", м. Харків до Відділ освіти районної державної адміністрації, м. Зміїв про стягнення коштів у розмірі 796 144,57 грн. за участю представників:

позивача - Тарасенко В.Ю., за дов. №4 від 14.01.2015 року

відповідача - Котихін О.Є., за дов. №01-17/878 від 03.06.2015 року

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Котельні лікарняного комплексу", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Відділу освіти районної державної адміністрації, про стягнення 796 144,57 грн., з яких 593 554,71 грн. сума боргу з теплопостачання за період з листопада 2014 року по березень 2015 року, 3% річних у розмірі 4 195,98 грн. за період з 16.01.2015 року по 20.05.2015 року, інфляційні втрати у розмірі 121 802,25 грн., за період з 16.01.2015 року по 20.05.2015 року, пеня 76 591,63 грн. за період з 16.01.2015 року по 20.05.2015 року. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 15 922,89 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором № 2/1/Т14 про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти від 15 жовтня 2014 року

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 травня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3078/15 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 08 червня 2015 року.

26 травня 2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21389 від 26 травня 2015 року), який судом долучено до матеріалів справи.

08 червня 2015 року судом долучено до матеріалів справи відзив (вх. № 23252 від 08 червня 2015 року) відповідача на позовну заяву з додатками; по розгляду даної справи оголошено перерву до 16 червня 2015 року. Під час перерви судом долучено до матеріалів справи надані представником позивача роздруківки з Інтернету відомостей з ЄДРПОУ щодо позивача та відповідача (вх. № 23943 від 11.06.2015 р.).

Після перерви 16 червня 2015 року розгляд даної справи було продовжено, представники сторін в засідання суду з'явилися.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача просив суд долучити до матеріалів справи супровідний лист з додатками, вказані документи суд долучив до матеріалів справи (вх. № 24570 від 16.06.2015 р.); позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення 593 554,71 грн. суми боргу за надані послуги з теплопостачання, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат просить суд відмовити, пеню та 3% річних просить суд зменшити на 20% відсотків, в зв'язку з відсутністю фінансування.

В судовому засіданні 16 червня 2015 року учасники судового процесу не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 жовтня 2014 року між позивачем (теплопостачальна організація) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 2/1/Т14 про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати в жовтні - грудні 2014 року споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Найменування послуги: 35.30.1 "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води". Кількість 76,340 Гкал. Обсяги закупівлі товарів (робіт та послуг) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на потреби опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання та технологічні потреби (пара), якість яких відповідає діючим Нормам та СНіПам (п. 2.1 договору).

Ціна цього договору становить 1 500,00 грн. за 1 Гкал, в тому числі ПДВ 250,00; Вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладання договору становить 102 016,33 грн., ПДВ 20 403,27 грн., усього 122 419,59 грн. Вартість цього договору можуть бути зменшена за взаємною згодою сторін. У разі зміни тарифів, теплопостачальна організація повідомляє споживача у відповідності з п. 6.3.3., споживач здійснює розрахунки за спожиті послуги за новими тарифами з моменту їх введення. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, згідно з діючими тарифами на період постачання теплової енергії, затвердженими в установленому порядку, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, після пред'явлення учасником рахунку на оплату наданих послуг. До рахунку додається акт виконаних робіт на постачання теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість,ю зазначеної в додатку 1 до договору кількість теплової енергії, з врахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Підставою для внесення попередньої оплати та проведення поточних розрахунків є даний договір, або рахунок теплопостачальної організації, або акт звіряння розрахунків, або акт виконаних робіт. Споживач здійснює перерахунок грошових котів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації, вказаний у рахунку на оплату або в акті виконаних робіт. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 15 числа місяці, наступного за розрахунковим (п. п. 3.1, 3.2, 3.3, 6.3.3, 4.1, 4.2, 4.4, 4.5 договору).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 10 грудня 2014 року до договору про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти № 2/1/Т14 від 15 жовтня 2014 року п. 3.1 спірного договору викладено в наступній редакції, розрахунок за відпущену теплову енергію та підігрів гарячої води, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі за ціною: для бюджетних установ з 10 грудня 2014 року тариф 1418,90 грн., ПДВ - 283,78 грн., усього 1 702,68 грн. з ПДВ за 1 Гкал (без урахування вартості холодної води для потреб гарячого водопостачання).

Додатковою угодою від 18 березня 2015 року до договору про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти № 2/1/Т14 від 15 жовтня 2014 року сторони погодили викласти п. 3.1 спірного договору в наступній редакції, розрахунок за відпущену теплову енергію та підігрів гарячої види, що споживається проводиться виключно в грошовій формі за ціною: для бюджетних установ з 18 березня 2015 року - тариф 1911,03 грн., ПДВ - 282,21 грн., усього 2 293,24 грн. з ПДВ за 1 Гкал (без урахування вартості холодної води для потреб гарячого водопостачання).

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляція - в період опалюваного сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби - по мірі необхідності. Місце поставки визначено у додатку № 4 (п. п. 5.1, 5.2 договору).

Згідно п. п. 6.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 договору, споживач теплової енергії зобов'язується, зокрема: своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги, приймати поставлені послуги згідно з актом виконаних робіт, дотримуватися вимог Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води ДНАОП 0.00-1.11-98, Правил технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, цього договору та інших законодавчих і нормативних документів.

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань за цим договором. Теплопостачальна організація і споживач несуть відповідальність за правопорушення у сфері теплопостачання згідно з Законом України «Про теплопостачання», цим договором та другими нормативними і законодавчими документами. Несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня наступного строку оплати до дня фактичної оплати (розділ 7, п. п. 7.2, 7.2.3 договору).

Цей договір, згідно п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, в частині поставки теплової енергії набуває чинності з 1 січня 2014 року та діє до 31 грудня 2014 року, а в частині рахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1 договору).

Додатковою угодою до спірного договору від 05 січня 2015 року сторони погодили, що на виконання ст. 40 п. 6 ЗУ "Про здійснення державних закупівель" в зв'язку з проведенням закупівлі послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти на 2015 р., продовжити договір про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти № 2/1/Т14 від 15 жовтня 2014 р., на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2015 року в обсязі 20% суми визначеної у договорі про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти № 2/1/Т14 від 15 жовтня 2014 року згідно видатків на цю мету затвердженому порядку на суму 24 483,91 грн.

Згідно з наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт: № 4 від 30 листопада 2014 року на суму 107 908,50 грн.; № 19 від 19 грудня 2014 року на суму 24 378,00 грн.; № 21 від 19 грудня 2014 року на суму 73 851,00 грн.; № 22 від 31 грудня 2014 року на суму 101 328,19 грн.; № 38 від 31 січня 2015 року на суму 169 694,20 грн.; № 69 від 28 лютого 2015 року на суму 172 542, 78 грн.; № 95 від 31 березня 2015 року на суму 90 754,63 грн. (арк. спр. 32-38) позивачем надано відповідачу за період з листопада 2014 року по березень 2015 року включно теплової енергії на загальну суму 740 457,30 грн.

Позивачем зазначено, що відповідачем було здійснено часткову оплату теплової енергії у розмірі 146 457,30 грн., не проведення своєчасного розрахунку призвело до звернення позивача із даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги визнання представником відповідача позовних вимог в частині стягнення 593 554,71 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з листопад 2014 року по березень 2015 року, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Котельні лікарняного комплексу" про стягнення з Відділу освіти районної державної адміністрації заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з листопада 2014 року по березень 2015 року у розмірі 593 554,71 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 121 802.25 грн. інфляційних втрат за період з 16 січня 2015 року по 20 травня 2015 року та 4 195,98 грн. 3% річних за період з 16 січня 2015 року по 20 травня 2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно згідно діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги позивача, стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 195, 98 грн. за період з 16 січня 2015 року по 20 травня 2015 року та інфляційні втрати в розмірі 121 802,25 грн. за період з 16 січня 2015 року по 20 травня 2015 року.

Твердження представника відповідача про неможливість стягнення на користь позивача 121 802,25 грн. інфляційних втрат, в зв'язку з тим, що умовами спірного договору не передбачено сплату інфляційних втрат є хибним та ґрунтується на довільному тлумаченні законодавства, так як приписами ст. 625 ЦК України прямо встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд, розглянувши усне клопотання представника відповідача в частині зменшення на 20% 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно статті 233 ГК України передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, втім ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарський відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на наведене, та враховуючи те, що стягнення 3% річних не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суд відмовляє в задоволенні усного клопотання представника відповідача про зменшення розміру 3% річних на 20%.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 76 591,63 грн. за період з 16 січня 2015 року по 20 травня 2015 року, суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2.3 спірного договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня наступного строку оплати до дня фактичної оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пуні за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума пені складає 76 591,63 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормами права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Виходячи з вище викладеного, беручи до уваги те, що позивач не заперечував проти задоволення усного клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені на 20%, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 20%, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 61 273,30 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно приписів п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу. пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 173, 193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 6. 11, 509, 525, 549, 551, 625, 627, 628, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти районної державної адміністрації" (63404, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Леніна, буд 12, в тому числі з р/р 35413002012204 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДПРОУ 02146096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Котельні лікарняного комплексу" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, літера Б-5, р/р (зі спец. режимом використання) 26033300441526 в Філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823, р/р 26000456599 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Харків, МФО 380805, код ЄДРПОУ 39304830) заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з листопада 2014 року по березень 2015 року у розмірі 593 554,71 грн., 3% річних у розмірі 4 195,98 грн. за період з 16 січня 2015 року по 20 травня 2015 року, інфляційні втрати у розмірі 121 802,25 грн. за період з 16 січня 2015 року по 20 травня 2015 року, 61 273,30 грн. пені за період з 16 січня 2015 року по 20 травня 2015 року та 15 922,89 грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 17.06.2015 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3078/15