Постанова

від 17.06.2015 по справі 826/6040/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6040/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Собківа Я.М.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТГВ Клімат" про стягнення заборгованості по страховим внескам,

В С Т А Н О В И В:

Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТГВ Клімат" про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 765,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до звіту по формі Ф4-ФСС з ТВП за 2010 рік вбачається (розділ V звіту "Розшифровка заборгованості за страхувальником"), що визначена відповідачем у звіті сума нарахованих внесків у розмірі 765,25 грн., є заборгованістю, що пов'язана з невиплатою заробітної плати.

Правовідносини, пов'язані зі сплатою страхових внесків регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (далі - Закон 2240-III), Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464 (далі - Закон 2464-VI).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240-ІІІ від 18 січня 2001 року - фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Відповідно до абз. 5 ч. 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08 липня 2010 року - стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно до п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240-ІІІ від 18 січня 2001 року - страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону - страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Статтею 115 КЗпП - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону - не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Отже, відсутність фактичного одержання коштів на оплату праці та відповідно фактичних виплат на оплату праці за відповідний період не звільняє відповідача від сплати вищевказаних внесків.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача є такою, строк сплати якої фактично не настав внаслідок несплати останнім заробітної плати, тому дана заборгованість не вважається простроченою і стягненню в судовому порядку не підлягає, з огляду на те, що строк виконання обов'язку страхувальника чітко визначений як день призначений для виплати заробітної плати, а не день фактичного здійснення виплати заробітної плати.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України в постановах від 06 лютого 2012 року та від 30 травня 2011 року. Згідно постанови від 30 травня 2011 року по справі №21-54а11 перед судом постало питання правомірності вимоги, сформованої УПФ України щодо сплати страхових внесків в умовах, коли на підприємстві не виплачувалася заробітна плата.

Верховний Суд України, проаналізувавши норми статті 20 Закону № 1058-IV, дійшов висновку, що наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абзацу шостого частини шостої статті 20 Закону №1058-IV, відповідно до якого перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку з неодержанням останнім цих коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України - при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно до ст. 244-2 КАС України - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у відповідача боргу, що підтверджуються: звітом за формою Ф4-ФСС з ТВП за 2010 рік, в якому в Розділі V, рядок 2 зазначено, що заборгованість, пов'язана з невиплатою заробітної плати, а відтак, визначена в звіті сума до сплати страхових внесків підлягає сплаті відповідачем.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року з постановленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, не дотримано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 41, 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТГВ Клімат" про стягнення заборгованості по страховим внескам задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ТГВ-Клімат» (м. Київ, проспект Оболонський, будинок,28, п/р26003000354001 в АКБ «Київ» м. Київ, МФО 322498, ЄДРПОУ 30789494), на користь Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (код ЄДРПОУ 26080404; м. Київ, вул. Дегтярівська,53-а, п/р25600895 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) кошти в сумі 765,25 грн. (сімсот шістдесят п'ять гривень 25 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2015.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.