Рішення

від 04.02.2009 по справі 20/5433

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан

Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2009 р.

Справа № 20/5433

за позовом дочірнього підприємства

"Лесина крамниця" товариства з обмеженою відповідальністю

"Леся" ЛТД, м. Луцьк Волинської області

до приватного підприємця ОСОБА_1,

м. Славута Хмельницької області

про стягнення 1918,80 грн.                                                                                                                                   

Суддя Гладій С. В.

Представники сторін:

позивача - Яценюк В. Є. за

дорученням від 03.02.2009 р.;

відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Позивач - дочірнє підприємство

"Лесина крамниця" товариства з обмеженою відповідальністю

"Леся" ЛТД, м. Луцьк Волинської області звернувся до суду з позовною

заявою про стягнення з відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1, м. Славута

Хмельницької області 1918,80 грн. заборгованості, яка, як вказує позивач,

виникла внаслідок неоплати відповідачем будівельних матеріалів отриманих згідно

накладної № 859 від 24.03.2008 р. за довіреністю НОМЕР_1.

Прибулий у судове засідання

04.02.2009 р. повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач, незважаючи на належне

повідомлення про дати, час та місце засідань суду, явку повноважного

представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не надав, що у

відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не

перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.                   

Розглядом наявних матеріалів справи

встановлено: 

24.03.2008 р. на підставі накладної

№ 859 дочірнім підприємством "Лесина крамниця" товариства з обмеженою

відповідальністю "Леся" ЛТД, м. Луцьк Волинської області відповідно

до довіреності серії НОМЕР_1 від 24.03.2008 р. відпущено будівельні матеріали

на суму 1918,80 грн.

Відповідач будівельні матеріали

отримав, однак, оплату останніх у не провів, у зв'язку з чим 27.10.2008 р.

позивачем направлено відповідачу лист-вимогу № 138, а 11.11.2008 р. претензію

про сплату боргу № 144. Вказані вимогу та претензію відповідачем залишено без

відповіді.

Оскільки суму заборгованості

відповідачем сплачено не було, позивач звернувся з позовною заявою до суду про

стягнення з відповідача 1918,80 грн. заборгованості.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи

їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:         

Згідно статті 509 Цивільного

кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 р. (ЦКУ) зобов'язання виникають з

договору. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник повинна

вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, виконати

роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а

кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання

або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

Зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦКУ).

Невиконання зобов'язання або

виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Боржник вважається таким, що

прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його

у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦКУ).

Боржник не звільняється від

відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Боржник,

який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦКУ).

Відповідно до ст. 173

Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 р. (ГКУ) господарським

визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим

учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених

цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі

боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського

характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити

гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт

(управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної

сторони виконання її обов'язку.

Відтак, правовідносини, що виникли

між сторонами за своїм характером являються господарськими і відповідно до ст.

1 ГКУ є предметом його регулювання.

Згідно ст. 193 ГКУ, суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним сином відповідно до закону, інших правових

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна

вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи

інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій,

передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається

одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивачем на підставі накладної № 859 від 24.03.2008 р. відповідно до

довіреності серії НОМЕР_1 від 24.03.2008 р. передано відповідачу будівельні

матеріали на суму 1918,80 грн., у свою чергу відповідачем будівельні матеріали

отримано, проте оплату останніх не проведено.

Враховуючи викладене, позов дочірнього

підприємства "Лесина крамниця" товариства з обмеженою відповідальністю

"Леся" ЛТД, м. Луцьк Волинської області до приватного підприємця

ОСОБА_1, м. Славута Хмельницької області про стягнення 1918,80 грн.

заборгованості є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними

доказами та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита

та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню

на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, керуючись

ст.ст. 22, 44, 49, 80, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов

дочірнього підприємства "Лесина крамниця" товариства з обмеженою

відповідальністю "Леся" ЛТД, м. Луцьк Волинської області до

приватного підприємця ОСОБА_1, м. Славута Хмельницької області про стягнення

1918,80 грн. задоволити.

Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь дочірнього підприємства "Лесина

крамниця" товариства з обмеженою відповідальністю "Леся" ЛТД

(Волинська область,  м. Луцьк, вул.

Конякіна, 16а, код 31011515) 1918,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять

гривень 80 копійок) заборгованості, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок)

витрат по оплаті державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00

копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя                                                                     

С.В. Гладій

             Віддрук. 3 прим.:1 -до справи,2

-позивачу,3 -відповідачу.