Рішення

від 12.06.2015 по справі 675/2850/14-ц

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 Справа № 675/2850/14-ц

Провадження № 2/675/49/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2015 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., при секретарі - Сопронюк С. Л., за участю: представника позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1, відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2, представника відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3, третьої особи - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом Ізяславського районного споживчого товариства до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості по орендній платі та комунальних послугах та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Ізяславського районного споживчого товариства, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року Ізяславське районне споживче товариство звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості по орендній платі та комунальних послугах.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 05 вересня 2013 року ОСОБА_2 уповноважила довіреністю ОСОБА_4 бути представником її прав, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. 02 вересня 2013 року між сторонами було укладено договір оренди об'єкта нерухомості, за яким відповідачу передано в користування частину приміщення, розташованого у торговому комплексі, що в м. Ізяслав по вул. Заславська, 8 Хмельницької області, площею 21,3 кв. м. з орендною платою 596 грн. на місяць.

02 жовтня 2013 року між сторонами було підписано додаток до вищевказаної угоди, за яким розмір орендної плати за користування спірним приміщенням з 01 листопада 2013 року становить 639 грн. 01 грудня того ж року в зв'язку з збільшенням торгової площі до 50,4 кв. м. розмір орендної плати було змінено до 1512 грн. на місять.

Відповідач не виконувала належним чином зобов'язань за вищевказаним договором внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість у сумі 2625 грн. 23 коп. У подальшому ОСОБА_2 припинила свою підприємницьку діяльність та до цього часу за своїми боргами не розрахувалася, а тому Ізяславське районне споживче товариство просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 2625 грн. 23 коп. боргу за договором оренди об'єкта нерухомості від 02 вересня 2013 року, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 56 грн. 55 коп., пеню в сумі 748 грн. 79 коп., інфляційні втрати, що становлять 233 грн. 00 коп., а також понесені витрати на одержання довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 в розмірі 20 грн. 40 коп., а всього - 3683 грн. 97 коп., та судові витрати по справі.

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до Ізяславського районного споживчого товариства, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості, укладеного між сторонами, мотивуючи тим, що спірний договір вона не укладала та не підписувала, а також нікому не надавала повноважень що укладення договору оренди зазначеного нерухомого майна. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 не мала повноважень на підписання зазначеного правочину, з огляду на норми ст.ст. 203, 215 ЦК України, згідно уточнених позовних вимог ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір оренди об'єкта нерухомості від 02 вересня 2013 року, укладений між нею та Ізяславським районним споживчим товариством.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити, позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 проти задоволення позову Ізяславського районного споживчого товариства заперечили, свій зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити.

Третя особа ОСОБА_4 при вирішенні спору покладається на думку суду. Суду пояснила, що підпис у договорі оренди від 02 вересня 2013 року в графі «орендар» поставила вона. Про наявність такого договору вона відповідача не повідомляла. Усі дії на виконання договору, у тому числі щодо внесення орендної плати за користування торговельним приміщенням, належним Ізяславському районному споживчому товариству, вона здійснювала особисто.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, прийшов до висновку, що в первісному позові Ізяславського районного споживчого товариства слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 слід задовольнити з наступних підстав.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача за первісним позовом про стягнення боргу за договором та вимога позивача за зустрічним позовом про визнання цього договору недійсним.

Судом встановлено, що за умовами договору оренди об'єкта нерухомості від 02 вересня 2013 року, укладеного між Ізяславським районним споживчим товариством (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) (далі договір), орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину приміщення, розташованого у торговому комплексі, що в м. Ізяслав по вул. Заславській, 8 Хмельницької області, площею 21,3 кв. м. на строк з 02 вересня 2013 року по 02 серпня 2014 року з орендною платою 596 грн. на місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір та акт приймання передачі в оренду об'єкта нерухомості від 02 вересня 2013 року відповідач ОСОБА_2 особисто не підписувала, що не заперечувалося сторонами та їх представниками, а також підтверджується висновком почеркознавчої експертизи № 917/15-26 від 12 травня 2015 року.

У судовому засіданні встановлено та вказана обставина визнана сторонами, що оспорюваний договір підписувала ОСОБА_4

У своїх обґрунтуваннях до первісної позовної заяви представник позивача зазначає, що остання діяла при укладенні правочину від імені своєї матері ОСОБА_2 на підставі усного доручення, а тому мала усі необхідні повноваження для підписання договору.

Проте з такими твердженнями Ізяславського районного споживчого товариства суд не погоджується з наступних підстав.

За положеннями ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 244 цього Кодексу, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 245 ЦК України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

За змістом ст.ст. 1000, 1003, 1007 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Відповідно до ст.ст. 3, 10-11, 59, 60, 61 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд вирішує спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах та на підставах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами належних і допустимих доказів. Кожна сторона доказами зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що 05 вересня 2013 року ОСОБА_2 уповноважила довіреністю ОСОБА_4 бути представником її прав та інтересів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, для чого надала останній право подавати її від імені необхідні у кожному конкретному випадку документи, включаючи заяви, подавати та одержувати від її імені довідки та будь-які документи, заяви, звітність, підписувати документи щодо заключення договорів, розписуватися за неї, одержувати інші документи, сплачувати необхідні платежі, у тому числі державне мито, а також виконувати всі інші юридично значимі дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності.

Однак, спірний договір оренди об'єкта нерухомості було укладено 03 вересня 2013 року.

Відповідач ОСОБА_2 заперечила факт надання ОСОБА_4 будь-яких повноважень щодо підписання такого договору. Пояснила суду, що вона дійсно формально зареєструвалася як фізична особа - підприємець з тією метою, щоб її дочка могла фактично займатися підприємницькою діяльністю. Про існування оспорюваного договору їй не було відомо, жодних дій на його схвалення вона не вчиняла, а дізналася про його наявність при надходженні претензії по сплаті заборгованості за оренду приміщення. Довіреність видано нею 05 вересня 2013 року для того, щоб дочка могла подати усі необхідні звіти до податкової інспекції.

Натомість, позивачем за первісним позовом не надано суду будь-яких доказів наявності у ОСОБА_4 повноважень щодо підписання від імені відповідача спірного договору на час його укладення. Не знайдено таких доказів також під час розгляду справи в суді.

Посилання представника позивача на ту обставину, що ОСОБА_4 при оформленні договору надано усі необхідні документи ОСОБА_2, зокрема, паспортні дані, документи щодо реєстрації підприємницької діяльності, а тому це свідчить про наявність договору доручення щодо представництва інтересів останньої її дочкою, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи є припущеннями та не підтверджені жодними об'єктивними доказами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що спірний договір ОСОБА_2 не укладала та не підписувала, підпис у графі «орендар» вчинений не нею та їй не належить, а здійснений ОСОБА_4, яка на час підписання вищевказаного договору не мала жодних правових підстав на його укладення.

Згідно з ст.ст. 759, 793 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Частинами 2, 3 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір оренди об'єкта нерухомості вчинено ОСОБА_4 без належних повноважень на його укладення за відсутності волевиявлення відповідача ОСОБА_2, тому такий правочин слід визнати недійсним.

Суд також не бере до уваги доводи Ізяславського споживчого товариства відносно того, що фактичне використання орендованого приміщення, підписання змін до договору а також надана довіреність від 05 вересня 2013 року є підставою виникнення зобов'язань між сторонами.

Так, згідно з ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Системний аналіз вказаної норми матеріального права дає можливість суду зробити висновок про те, що наведена норма застосовується у тому випадку, коли представник має певні повноваження на вчинення правочинів від імені довірителя, але вчиняє правочин з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, яке встановлено особою, яке він представляє.

У даній справі встановлено, що на час укладення спірного договору оренди об'єкта нерухомості ОСОБА_4 діяла без будь-яких повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2, а тому положення ст. 241 ЦК України щодо «зцілення» правочину, який вчинено з перевищенням повноважень, шляхом схвалення його особою, яку представляють, не можуть поширюватись на правовідносини, що існують між сторонами.

Крім того, за положеннями ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення цього правочину саме особою, яку він представляє.

Як встановлено судом та визнано позивачем по справі в своїх письмових обґрунтуваннях до позову, після укладення спірного договору торгівлю в орендованому приміщенні фактично здійснювала ОСОБА_4, яка проводила косметичний ремонт цього приміщення, отримувала рахунки на сплату орендних платежів та комунальних послуг, сплачувала ці платежі Ізяславському районному споживчому товариству, підписувала зміни до договору стосовно зміни орендованої площі та орендної плати.

Крім того, зі змісту виданої ОСОБА_2 довіреності від 05 вересня 2013 року не вбачається, що вона стосується виконання саме оспорюваного договору.

Відтак, надані позивачем на підтвердження вимог первісного позову копії додатків до спірної угоди від 02 жовтня та 01 грудня 2013 року, підписані третьою особою, копія виписки від 17 квітня 2014 року з ОУ АТ «Ощадбанк» щодо сплати від імені відповідача послуг з постачання електроенергії, копія роздруківки ПАТ КБ «Приватбанк» щодо сплати від імені ОСОБА_2 орендної плати, а також дані книги аналітичного обліку не є доказом схвалення спірного правочину відповідачем, а тому не беруться судом до уваги.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, яка працює секретарем Лютарської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, підтвердила, що ОСОБА_2 дійсно 05 вересня 2013 року зверталася до неї з питанням про видачу довіреності на ім'я ОСОБА_4, пояснюючи це тим, що вона буде зареєстрована підприємцем, а остання буде фактично здійснювати підприємницьку діяльність.

Свідок ОСОБА_6 вказала суду, що їй не відомо, хто підписував спірний договір, також їй не відомо, хто сплачував орендну плату за цим договором.

Отже, покази зазначених свідків також не є доказом схвалення відповідачем укладеної між сторонами угоди.

Таким чином, на думку суду, не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, які свідчать про прийняття його до виконання, вчинені представником, який уклав правочин без будь-яких повноважень на його укладення.

На підставі вищевказаних норм права, з урахуванням встановлених обставин справи, суд прийшов до висновку, що первісний позов слід залишити без задоволення, а зустрічний позов слід задовольнити та визнати спірний договір оренди об'єкта нерухомості від 02 вересня 2013 року недійсним.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що оскільки у разі припинення діяльності фізичної особи як суб'єкта господарювання відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК провадження у господарській справі припиняється, то з часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", спори за участю такої фізичної особи-підприємця, у тому числі пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася ним раніше, належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 14 листопада 2014 року, ОСОБА_2 припинила свою підприємницьку діяльність.

Зважаючи на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що даний спір слід розглянути в порядку цивільного судочинства.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом слід стягнути судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Водночас суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для стягнення з Ізяславського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_2 понесених нею витрат на проведення почеркознавчої експертизи, оскільки вказаний висновок експерта не покладений в основу ухваленого рішення, а спірний договір визнаний недійсним з підстав відсутності у представника повноважень на укладення правочину.

На підставі викладеного, ст.ст. 203, 215, 237, 241, 244, 245, 759, 793, 1000, 1003, 1007 Цивільного кодексу України, п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-62, 88, 212-215, 294 ЦПК України, суд -

В И Р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог Ізяславського районного споживчого товариства до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості по орендній платі та комунальних послугах відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Ізяславського районного споживчого товариства, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди об'єкта нерухомості, який укладений 02 вересня 2013 року між Ізяславським районним споживчим товариством та ОСОБА_2.

Стягнути з Ізяславського районного споживчого товариства (м. Ізяслав, вул. Шевченка, 54 Хмельницької області, МФО 315405, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30003990) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с. Лютарка, вул. Польова, 7 Ізяславського району Хмельницької області, і.к. - НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 (шістдесят) коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. І. Столковський