Рішення

від 16.06.2015 по справі 904/3435/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.15р. Справа № 904/3435/15 За позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" в особі Головного Управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" по місту Києву та Київс

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ДНІПРОІНМЕД", м.Дніпропетровськ

про стягнення 13 170,24 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача: Бохан О.М.. представник. довіреність № 3713 від 29.12.2014р.

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" в особі Головного Управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" по місту Києву та Київській області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ДНІПРОІНМЕД" про стягнення 13 170,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України "Про страхування", згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2015р., провадження у справі порушено, а розгляд справи призначено на 14.05.2015р.

14.05.2015 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.(а.с.64)

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, надав документи для долучення до матеріалів справи. (а.с.65-92)

Ухвалою господарського суду від 14.05.2015р., в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, для повного та всебічного розгляду справи, розгляд справи відкладено на 04.06.2015р.

04.06.2015р. представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.97)

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду від 04.06.2015р., в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, для повного та всебічного розгляду справи, розгляд справи відкладено на 16.06.2015р.

16.06.2015 року представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28 (з подальшими змінами), на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позовну заяву подано до господарського суду Дніпропетровської області 21.04.2015р., будь-яких клопотань про продовження строку розгляду справи від представників сторін до господарського суду не надходило, а тому двохмісячний строк розгляду спору спливає.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

16.06.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) серія АЗ №005/002/12 0000177 від 16.08.2012р. (а.с.17-24)

Відповідно до п. 7 договору, застрахованим транспортним засобом виступає автомобіль Toyota Camry, реєстраційний номер АІ 7431 CР.

13.12.2012 року близько 16 год. 30 хв. в м. Біла Церква Київської області, по вул. Гоголя сталася місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля марки Toyota Camry, реєстраційний номер АІ7431CР, під керуванням Шакірова С.Н. та автомобіля марки Renault Premium, реєстраційний номер АЕ2024ЕТ, під керуванням Корогода О.В.

Відповідно до постанови Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.02.2013 року по справі №207/28/13-п 3/207/28/13 (а.с.12), дорожньо-транспортна пригода сталась з вини Корогод О.В., який 13 грудня 2012 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем марки Renault Premium, реєстраційний номер АЕ2024ЕТ, рухався по вул. Гоголя в м. Біла Церква, не вірно вибрав безпечний інтервал, в наслідок чого здійснив наїзд на автомобіль марки Toyota Camry, реєстраційний номер АІ7431CР, під керуванням Шакірова С.Н., який стояв справа. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, постраждалі відсутні. Таким чином, водій Корогод О.В. порушив вимоги пункту 13.1. Правил дорожнього руху України.

Постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.02.2013 року по справі №207/28/13-п 3/207/28/13 (а.с.12) Корогод Олега Володимировича, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на останнього адміністративний штраф в доход держави в сумі 340,00 грн.

Згідно з розрахунком страхового відшкодування, сума страхованого відшкодування становить 13170 грн. 24 коп. (а.с.13), про що свідчить наявні в матеріалах справи: страховий акт №КАСКО/005/000/13/0007 від 11.01.2013 року (а.с.13-14), ремонтна калькуляція №9871687 від 24.12.2012 року (а.с.43-47), звіт про оцінку колісного транспортного засобу №28 від 26.12.2015 року (а.с.25-37) та рахунок №0000051590 від 25.12.2012 року на оплату за ремонтних робіт автомобіля. (а.с.42)

На підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна», на виплату страхового відшкодування вих. №07-14/755 від 28.12.2012 року (а.с.49), повідомлення про пошкодження автотранспортного засобу вих. №733 від 14.12.2012 року (а.с.48) та страхового акту №КАСКО/005/000/13/0007 від 11.01.2013 року (а.с.13-14), позивач на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) серія АЗ №005/002/12 0000177 від 16.08.2012р., здійснив страхове відшкодування ТОВ «Маревен Фуд Україна» в загальному розмірі 13170 грн. 55 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №499 (#69821945) від 11.01.2013р. на суму 6170,55 грн. (а.с.15) та №500 від 11.01.2013р. на суму 7000, 00 грн. (а.с.16)

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Renault Premium, реєстраційний номер АЕ2024ЕТ Сатач Ігоря Олексійовича, застрахована у відповідача, що підтверджується полісом №АВ/4621382 (а.с.59), відповідно до якого, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн. 00 коп., при цьому франшиза встановлена у розмірі 1000 грн. 00 коп.

У зв'язку з цим, 22.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з заявою №13/0007 на виплату відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок ДТП вих. №127 від 22.04.2012 року (а.с.56-57), яка була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4900503226117 (а.с.58). До вказаної заяви були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати.

Відповідач отримавши вказану заяву, грошові кошти не сплатив, будь-якої відповіді на адресу позивача з цього приводу не надав.

Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, яким керував винуватець ДТП, застрахована за полісом №АВ/4621382 (а.с.59) приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дніпроінмед", позивач звернувся з позовом про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу саме до відповідача.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтями 1166 та 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (абзац 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди».

Вина особи, яка керувала автомобілем марки Renault Premium, реєстраційний номер АЕ2024ЕТ, та який перебуває у її володінні, встановлена у судовому порядку.

Таким чином, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що позивач після виплати застрахованій ним особі страхового відшкодування, може звернутися з відповідною вимогою стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу саме до страховика за наявності певних підстав.

Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Порядок виплати страхового відшкодування визначений ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, у п. 37.4 якої встановлено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.

Проте, відповідач, який є страховиком винної у скоєні ДТП та нанесені збитків особи Сатач Ігоря Олексійовича, відповідальність якого ним застрахована, не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому, який отримав таке страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) серія АЗ №005/002/12 0000177 від 16.08.2012р. від позивача.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено підстави для подачі регресного позову.

Приписами вказаної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.. 33.1.2 п.33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Тобто зазначена стаття передбачає наявність у страховика права не пред'явлення регресного позову, а не відсутність цього права.

Пунктом 1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Судом встановлено, що позивач звертаючись до суду с позовом про стягнення з відповідача суми у розмірі 13170 грн. 24 коп. не врахував наявність франшизи за полісом №АВ/4621382 у розмірі 1000 грн. 00 коп. (а.с.59). Отже розмір регресного відшкодування, який повинен бути сплачений відповідачем позивачу становить 12170 грн. 24 коп., тобто за виключенням франшизи, встановленої полісом №АВ/4621382 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Враховуючи викладене, надані до справи докази, відсутність доказів щодо оплати відповідачем позивачу виплаченого страхового відшкодування в сумі заявлених позовних вимог, наявність франшизи в розмірі 1000 грн. 00 коп. за полісом №АВ/4621382, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 12170 грн. 24 коп.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ДНІПРОІНМЕД" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, кв. 307, код ЄДРПОУ 21870998) на користь приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" в особі Головного Управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" по місту Києву та Київській області (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 25943688) суму страхового відшкодування у розмірі 12170 грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 1688 грн. 28 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.06.2015 р.

Суддя Л.П. Кармазіна