Рішення

від 15.06.2015 по справі 908/2649/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 10/103/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015 Справа № 908/2649/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм", м. Харків

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Артем-Агро", м. Донецьк

про стягнення 431 751 грн. 32 коп.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - Друшляков С. І., на підставі довіреності № 8 від 12.06.2015 р.;

від відповідача -не з'явився;

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частитни рішення.

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм", м. Харків із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Артем-Агро", м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 431 751 грн. 32 коп.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно до довідки автоматичного розподілу справи між суддями від 20.04.2015 р., справу 908/2649/15-г передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 21.04.2015 р. порушено провадження у справі № 908/2649/15. Справі присвоєно номер провадження № 10/103/15, її розгляд призначено на 02.06.2015 р.

Представник позивача у судове засідання 02.06.2015 р. не з'явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач також у судове засідання 02.06.2015 р. не з'явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи, відзив до суду не надав.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

У зв'язку із неявкою сторін до суду, ненаданням відзиву на позовну заяву, беручи до уваги клопотання сторін стосовно відкладення розгляду справи, судом було відкладено розгляд справи на 15.06.2015 р. о 11:30 год.

Представник позивача 15.06.2015 р. підтримав свої вимоги викладені в позовній заяві. Відповідач 15.06.2015 р. до суду не з'явився, ніяких письмових заяв не надав, відзив на адресу суду не направив.

Про час та місце проведення судового засідання представник відповідача був повідомлений належним чином.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 15.06.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача, справа була розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши докази надані позивачем, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.13 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки товару № 5, за яким Позивач поставляв, а Відповідач приймав товар та оплачував його.

Отже на цей момент відповідач не розрахувався за договором № 5, за товар згідно наступної таблиці:

Зміст операції Сума боргу Документ№ДатаСума грн. Вид. накл. 95 16.01.2014 29 184,64 Вид. накл. 359 24.02.2014 122 260,46 Вид. накл. 676 03.04.2014 68900,00 Вид. накл 1075 20.05.2014 136 174,24 Вид. накл 1790 11.08.2014 41803,70 Вид. накл 09.02.2015 17670,00 Вид. накл 327 18.02.2015 15 758,28 Борг 431 751,32 Сальдо 431 751,32 Таким чином, основна сума заборгованості Відповідача за договором поставки товару № 5 від 03.01.2013 р. складає 431 751, 32 грн.

Розрахунок основної суми заборгованості складається з суми неоплачених накладних за договором №5. Видаткова накладна № 95 була оплачена частково в сумі 71 863, 56 грн. Таким чином заборгованість за накладною № 95 складає 29 184, 64 грн.

Таким чином, на момент подання позову до суду відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача у рахунок погашення основного боргу за поставлений товар грошові кошті у розмірі 431 751,32 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України «Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Ч. 2 ст. 530 Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також зазначаємо, що ст. 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги повністю, виходячи з наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 692 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тому, Відповідач, отримавши у власність товар та не оплативши його вартість у повному обсязі, порушив своє зобов'язання по оплаті товару відповідно до Договору та вимоги статей 692 і 526 ЦКУ.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання: нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Невиконанням своїх грошових зобов'язань Відповідач порушив вищевказані вимоги законодавства й умови діючого Договору.

Згідно п. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, не дивлячись на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в судове засідання 15.06.2015 р. вдруге не з'явився, до суду письмовий відзив не направив.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо первинні документи, що стосуються товару, не були передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі - продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України). При отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, право власності на який відповідач здобув.

Тому, Відповідач, отримавши у власність товар та не оплативши його вартість у повному обсязі, порушив своє зобов'язання по оплаті товару відповідно до пунктів Договору та вимоги статей 692, 526 та 530 ЦКУ.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги чинного законодавства та умови Договору, зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар, виникли після підписання сторонами видаткових накладних та мали бути виконані відповідачем в строк обумовлений Договором, а тому термін оплати відповідачем продукції на суму 431 751, 32 грн. вже настав.

Таким чином нарахування позивачем суми заборгованості в розмірі 431 751, 32 грн., є повністю обґрунтованими та такими, що відповідають умовам Договору та нормам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання 15.06.2015 р. вдруге не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На адресу суду від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Артем-Агро", м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 431 751 грн. 32 коп. за договором поставки товару № 5 від 03.01.2013 р.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Артем-Агро", м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Артем-Агро» (83086, м. Донецьк, вул. Кобозєва, 12, Код ЄДРПОУ 33257251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Біофарм» (м. Харків, пров. Театральний, 5, кв. 1-а; Код ЄДРПОУ 23317811) - суму основного боргу в розмірі 431 751 (чотириста тридцять одна тисяча сімсот п'ятдесят одна) грн. 32 коп. та 8 635 (вісім тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 16.06.2015 р.