Рішення

від 15.06.2015 по справі 910/9290/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа №910/9290/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Дон"

До 1. Державної служби інтелектуальної власності України

2. Приватного підприємства "ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС ПРОТЕКТОР"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН КАРДАН»

Про визнання недійсними патентів на промисловий зразок

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача 1 Запорожець Л.Г. - представник (дов. № 1-8/8566 від 21.11.2014 р.)

від відповідача 2 Лучка І.Ю. - представник (дов. № б/н від 16.10.2014 р.)

від відповідача 3 Лучка І.Ю. - представник (дов. № б/н від 16.10.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Дон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України та Приватного підприємства "ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС ПРОТЕКТОР" про визнання недійсним патенту на промисловий зразок.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Приватне підприємство "ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС ПРОТЕКТОР" є власником патенту України на промисловий зразок «Шина» №25595 від 10.10.2013 року.

У зв'язку з тим, що шини торгівельної марки «КАМА», які імпортуються позивачем, візуально схожі з шинами, промисловий зразок за якими охороняється згідно з спірним патентом, у позивача виникають перешкоди у здійсненні своєї зовнішньоекономічної діяльності щодо імпорту шин торгівельної марки «КАМА».

Позивач вважає, що державна реєстрація патенту України на промисловий зразок «Шина» №25595 від 10.10.2013 року здійснена з порушенням вимог законодавства, оскільки сам промисловий зразок, права на який захищені вказаним патентом, не відповідає умовам патентоспроможності.

За таких обставин, позивач просить суд визнати патент України на промисловий зразок «Шина» №25595 від 10.10.2013 року недійсним, зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести запис до Державного реєстру патентів України на промислові зразки стосовно визнання недійсним патенту на промисловий зразок «Шина» №25595 від 10.10.2013 року та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9290/14, та призначено розгляд справи на 02.06.2014 р.

У судовому засіданні 02.06.2014 р. представник відповідача 2 подав суду клопотання про об'єднання справ на підставі ст. 58 ГПК України, а саме справ №№ 910/9290/14, 910/10322/14 та 910/10330/14 в одне провадження з підстав того, що у наведених справах беруть участь одні й ті самі сторони, заявляються однорідні позовні вимоги, наявні аналогічні підстави виникнення позовних вимог, застосовується однаковий спосіб захисту.

У судовому засіданні 02.06.2014 р. оголошено перерву до 02.06.2014 р. о 16 год. 00 хв.

Розглянувши клопотання представника відповідача 2 про об'єднання справ, суд дійшов висновку про доцільність його задоволення з огляду на таке.

Поряд із поданням позову у даній справі, Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» було подано 27.05.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва позовну заяву до Державної служби інтелектуальної власності України та Приватного підприємства "ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС ПРОТЕКТОР" про визнання недійсним патенту на промисловий зразок № 25604 «Шина». Даній позовній заяві присвоєно вхідний номер 10322/14. За наслідками розгляду позовної заяви за вх. № 10322/14, ухвалою Господарського суду м. Києва (суддя Картавцева Ю.В.) від 29.05.2014 р. провадження у справі № 910/10322/14 порушено, розгляд справи призначено на 16.06.2014 р.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» було подано 27.05.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва позовну заяву до Державної служби інтелектуальної власності України та Приватного підприємства "ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС ПРОТЕКТОР" про визнання недійсним патенту на промисловий зразок № 25603 «Шина». Даній позовній заяві присвоєно вхідний номер 10330/14. За наслідками розгляду позовної заяви за вх. № 10330/14, ухвалою Господарського суду м. Києва (суддя Картавцева Ю.В.) від 29.05.2014 р. провадження у справі № 910/10330/14 також порушено, розгляд справи призначено на 16.06.2014 р.

Як вбачається із наявних у матеріалах справ №№ 910/9290/14, 910/10322/14 та 910/10330/14 документів, позовні вимоги, що за своїм характером є однорідними, заявлені до одних і тих самих осіб, з аналогічних підстав, базуються на однакових доказах. Більше того, обрані позивачем способи захисту своїх прав у наведених справах також співпадають.

За змістом ч. 2 ст. 58 ГПК України, суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Відповідно до п. 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18, право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

При цьому, однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, оскільки справи №№ 910/9290/14, 910/10322/14 та 910/10330/14 знаходяться в провадженні одного судді, суд вважає за доцільне об'єднати зазначені справи.

Таким чином, ухвалою суду від 02.06.2014 р. справи № 910/9290/14, № 910/10322/14, № 910/10330/14 об'єднано в одну справу, якій присвоєно номер 910/9290/14, розгляд якої призначено на 16.06.2014 р.

16.06.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про призначення судової експертизи, у якому останній просить суд призначити судову експертизу, проведення якої доручити Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, та поставити питання стосовно загальнодоступності суттєвих ознак промислових зразків за спірними патентами до дати подання відповідних заявок.

Розглянувши у судовому засіданні 16.06.2014 р. заявлене позивачем клопотання про призначення судової експертизи, суд дійшов висновку про необхідність його задоволення та призначення судової експертизи у справі № 910/9290/14.

Ухвалою суду від 16.06.2014 р. призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено атестованому судовому експертові Дорошенку Олександрові Федоровичу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

За таких обставин, ухвалою суду від 16.06.2014 р. провадження у справі № 910/9290/14 зупинено на час проведення судової експертизи.

24.06.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про відвід судового експерта.

Таким чином, з метою розгляду заяви про відвід судового експерта, відповідно до приписів ст. 79 ГПК України, суд поновив провадження у справі № 910/9290/14 та призначив розгляд справи на 14.07.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 07.07.2014р.

Представник відповідача 2 у судове засідання 14.07.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення з приводу поданої заяви про відвід судового експерта та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача 1 заперечував проти задоволення заяви про відвід судового експерта.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача 2, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 21.07.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

21.07.2014 р. відділом діловодства суду отримано від позивача заяву про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд вжити заходів до забезпечення позову у справі № 910/9290/14, шляхом заборони Міністерству доходів і зборів України (04655, м. Київ, Львівська пл.,8; код ЄДРПОУ 38516786) та його територіальним підрозділам, зокрема: Київська міжрегіональна митниця Міндоходів (03680, м. Київ, бульв. Лепсе, 8-а; код ЄДРПОУ 38716451), Житомирська митниця Міндоходів (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 25; код ЄДРПОУ 38708522), Чернігівська митниця Міндоходів (14017, м. Чернігів, просп. Перемоги, 6; код ЄДРПОУ 38709180), Дніпропетровська митниця Міндоходів (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 22; код ЄДРПОУ 38677987), Запорізька митниця Міндоходів (69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 12: код ЄДРПОУ 38664941), Київська митниця Міндоходів (08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт „Бориспіль"; код ЄДРПОУ 38661040), Рівненська митниця Міндоходів (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104; код ЄДРПОУ 38714269), Ягодинська митниця Міндоходів (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі; код ЄДРПОУ 38592872), Івано-Франківська митниця Міндоходів (76005, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 159; код ЄДРПОУ 38555799), Львівська митниця Міндоходів (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 38700759), Чопська митниця Міндоходів (88000, м. Ужгород, вул. Єобранецька, 20; код ЄДРПОУ 38720707), Хмельницька митниця Міндоходів (29010, м. Хмельницький, вул. Пілотська, 2; код ЄДРПОУ 38714782), Вінницька митниця Міндоходів (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7; код ЄДРПОУ 38717652), Тернопільська митниця Міндоходів (46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38; код ЄДРПОУ 38697029), Чернівецька митниця Міндоходів (58000, м. Чернівці, вул. Руська, 248М; код ЄДРПОУ 38647030), Південна митниця Міндоходів (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21А; код ЄДРПОУ 38721632), Миколаївська митниця Міндоходів (54001, м. Миколаїв, вул. Московська, 57А; код ЄДРПОУ 38623051), Херсонська митниця Міндоходів (73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13; код ЄДРПОУ 38698132), Східна митниця Міндоходів (83048, м. Донецьк, пров. Ніколенко, 9; код ЄДРПОУ 38707487), Луганська митниця Міндоходів (91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, 34А; код ЄДРПОУ 38681747), Сумська митниця Міндоходів (40020, м. Суми, вул. Воровського, 24; код ЄДРПОУ 38725050), Полтавська митниця Міндоходів (36022, м. Полтава, вул. Пролетарська, 28; код ЄДРПОУ 38719157), Харківська обласна митниця Міндоходів (61003, м. Харків, вул. Короленко, 16-Б; код ЄДРПОУ 38633709), Кіровоградська митниця Міндоходів (25006, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 15; код ЄДРПОУ 38693113), Черкаська митниця Міндоходів (18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашкевича, 76; код ЄДРПОУ 38715257), здійснювати митне оформлення шин до коліс транспортних засобів зображення яких охороняється згідно патентів на промислові зразки № 25595, 25603, 25604.

Також 21.07.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про залучення 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Міністерство доходів і зборів України.

Крім цього, 21.07.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача письмові пояснення щодо заяви про відвід судового експерта, відповідно до якої останній наполягає на задоволенні заяви про відвід судового експерта Дорошенка О.Ф.

У судовому засіданні 21.07.2014 р. представник позивача підтримав подану ним через відділ діловодства суду 24.06.2014 р. заяву про відвід судового експерта та просив суд її задовольнити.

За наслідками розгляду заяви про відвід судового експерта ухвалою суду від 21.07.2014 р. відмовлено в її задоволенні.

У судовому засіданні 21.07.2014 р. оголошено перерву до 25.07.2014 р.

22.07.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про фіксування судового процесу за допомогою технічних пристроїв. Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим суд здійснює фіксування судового процесу за допомогою технічних пристроїв.

25.07.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача письмові пояснення щодо заяви про забезпечення позову, відповідно до якої останній наполягає на задоволенні заяви про забезпечення позову.

У судове засідання 25.07.2014 р. представники позивача, відповідача 2 не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши у судовому засіданні 25.07.2014 р. подану 21.07.2014 р. представником позивача заяву про забезпечення позову, враховуючи подані сторонами письмові та заслухані судом усні пояснення, суд відмовив в задоволенні останньої.

Оскільки клопотання про залучення 3-ої особи - Міністерство доходів і зборів України безпосередньо випливає із заяви про забезпечення позову, боржником за якою позивач визначив зазначений орган, тобто має похідний характер, вказане клопотання також не підлягає задоволенню.

При цьому, ухвалою від 16.06.2014 р. у даній справі призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено атестованому судовому експертові Дорошенку Олександрові Федоровичу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

За таких обставин, суд ухвалою від 25.07.2014 р. зупинив провадження у справі № 910/9290/14 до надання висновків судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено атестованому судовому експерту Дорошенку Олександрові Федоровичу.

06.03.2015 р. відділом діловодства суду одержано від судового експерта Дорошенка Олександра Федоровича Висновок експерта № 992 від 05.03.2015р.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

За таких обставин, ухвалою суду від 19.03.2015 р. поновлено провадження у справі № 910/9290/14, розгляд справи призначено на 31.03.2015 р.

У судове засідання 31.03.2015 р. представник відповідача 2 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість 31.03.2015 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача 2 клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання. Даним клопотанням відповідач 2 також просить суд продовжити строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Також 31.03.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання письмових пояснень з урахуванням висновку судової експертизи.

Розглянувши вказані клопотання про відкладення розгляду справи у судовому засіданні 31.03.2015 р., суд задовольняє вказані клопотання та відкладає розгляд справи на 14.04.2015 р. о 10 год. 15 хв., про що виносить відповідну ухвалу.

Також, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив клопотання відповідача 2 в частині продовження строків розгляду спору.

14.04.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача письмові пояснення по справі, відповідно до яких позивач вказує на те, що висновок експерта у даній справі є неналежним доказом.

При цьому, у судовому засіданні 14.04.2015 р. представник позивача усно заявив клопотання про призначення повторної судової експертизи. Представники відповідачів проти даного клопотання заперечували.

Також представником позивача у даному судовому засіданні було подано суду клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з тих підстав, що станом на 10.04.2015 р. власником патентів на промислові зразки №№ 25595, 25603, 25604 є ТОВ «ПАН КАРДАН», а отже з огляду на те, що предметом позовних вимог було визнання недійсними патентів, власником яких є ПП «ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС ПРОТЕКТОР», позивач вважає, що предмет спору в даній справі відсутній, у зв'язку з чим просить суд припинити провадження у справі.

У судовому засіданні 14.04.2015 р. оголошувались перерви до 14.04.2015 р. о12 год. 40 хв. та до 16.04.2015 р.

Представник позивача у судове засідання 16.04.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість 16.04.2015 р. відділом діловодства суду було отримано від генерального директора ТОВ «Техноторг-Дон» клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні. За таких обставин, з метою забезпечення позивачеві можливості захистити свої права, генеральний директор позивача просить суд відкласти розгляд справи.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні 16.04.2015 р., враховуючи заперечення представників відповідачів 1 та 2, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України, тим більше, що матеріали справи містять докази того, що щонайменше двоє представників позивача - Простяков Є.О. та Чемерис Ю.С. мають право представляти товариство в господарському процесі (дов. № б/н від 09.01.2015 р.; № б/н від 01.01.2015 р.). Більше того, позивач не обґрунтував та не додав на підтвердження відповідних доказів чим викликана неможливість представника позивача (представника позивача за довіреністю, керівника позивача) бути присутнім в судовому засіданні.

За таких обставин, в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відмовлено.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 16.04.2015 р. подав суду клопотання про залучення іншого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН КАРДАН». Дане клопотання обґрунтоване тим, що відповідачем 2 було передано на користь ТОВ «ПАН КАРДАН» права інтелектуальної власності на спірні патенти на промислові зразки №№ 25595, 25603, 25604, а отже, з огляду на те, що станом на час розгляду справи новим власником зазначених патентів є ТОВ «ПАН КАРДАН», відповідач 2 просить суд залучити вказане товариство в якості співвідповідача.

Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання позивача про припинення провадження у справі, суд відмовляє в задоволенні цього клопотання з огляду на таке.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Позивач вважає, що у спір у даній справі припинив своє існування через те, що заявлені ним вимоги сформульовані саме до ПП «ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС ПРОТЕКТОР» як власника патентів на промислові зразки №№ 25595, 25603, 25604 станом на час подання позову.

З цього приводу суд зазначає таке. Дійсно предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійними патентів України №№ 25595, 25603, 25604 на промислові зразки «Шина» з підстав, заявлених позивачем. Власником прав інтелектуальної власності на вказані патенти станом на час подання позову був відповідач 2.

Разом з тим, як вбачається із поданих як відповідачем 1, так і відповідачем 2 виписок з Державного реєстру патентів України на промислові зразки станом на 15.04.2015 р., власником спірних патентів на вказану дату є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАН КАРДАН» (рішення № 1196 від 26.01.2015 р., Бюл. № 2 від 26.01.2015 р.).

При цьому суд звертає увагу, що з урахуванням заявлених вимог про визнання патентів недійсними, необхідність встановлення факту наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, тобто визначення обставин відповідності промислових зразків умовам їх патентоспроможності, не ставиться в залежність від особи-власника (з урахуванням приписів ст. 1 ГПК України) спірних патентів, навіть у випадку його зміни. Відтак, заявлені позивачем підстави позову щодо невідповідності спірних патентів умовам надання правової охорони станом на час розгляду справи не відпали, спір у даній справі є таким, що фактично існує, а отже, у суду немає підстав для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі судом відмовлено.

Також, розглянувши клопотання відповідача 2 про залучення до участі у справі іншого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН КАРДАН», заслухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача 2 та залучення як іншого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН КАРДАН» з таких підстав.

Як встановлено раніше, позивачем заявлено позов про визнання недійсними патентів України №№ 25595, 25603, 25604 на промислові зразки «Шина», власником якого станом на час подання позову був ПП «ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС ПРОТЕКТОР». Однак, матеріалами справи підтверджується, що станом на 15.04.2015 р. власником спірних патентів є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАН КАРДАН» (рішення № 1196 від 26.01.2015 р., Бюл. № 2 від 26.01.2015 р.).

Згідно зі ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

За таких обставин, з огляду на вищенаведене, оскільки матеріалами справи підтверджується передача прав інтелектуальної власності на промислові зразки за спірними патентами, враховуючи предмет позовних вимог та те, що рішення у даній справі може вплинути на права та охоронювані законом інтереси власника патентів України №№ 25595, 25603, 25604 на промислові зразки «Шина» - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН КАРДАН, суд дійшов висновку про необхідність залучення вказаної особи до участі у справі як співвідповідача, а отже суд задовольнив клопотання відповідача 2 та залучив до участі у справі в якості іншого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАН КАРДАН», про що виніс відповідну ухвалу.

При цьому, разом з клопотанням про залучення іншого відповідача представник відповідача - Лучка І.Ю. подав довіреність на представництво інтересів залученого співвідповідача - ТОВ «ПАН КАРДАН».

Крім цього, у судовому засіданні 16.04.2015 р. за участю представників від відповідачів 1, 2 та 3, суд дійшов висновку про доцільність вжиття у даній справі за власною ініціативою заходів до забезпечення позову, у зв'язку з чим ухвалою суду від 16.04.2015 р. вжито заходи до забезпечення позову на підставі ст. 67 ГПК України, а саме:

- заборонено Державній службі інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. В. Липківського, 45, ідентифікаційний код 37552556) вносити зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки стосовно належних Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАН КАРДАН» патентів України №№ 25595, 25603, 25604 на промислові зразки «Шина» та здійснювати офіційні публікації стосовно таких змін;

- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАН КАРДАН» (49107, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд.26, ідентифікаційний код 38892899) передавати будь-якій особі (особам) право (права) інтелектуальної власності на зареєстровані патенти України №№ 25595, 25603, 25604 на промислові зразки «Шина».

При цьому, з огляду на нез'явлення у судове засідання 16.04.2015 р. представника позивача, з метою надання часу для належного письмового обґрунтування позивачем клопотання про призначення повторної судової експертизи, а також подання пояснень з урахуванням залученого співвідповідача - власника спірних патентів, а також з метою визначення відповідачем 3 процесуальної позиції по справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України вирішив за доцільне відкласти розгляд справи на 18.05.2015 р., про що винесено відповідну ухвалу.

За таких обставин, розгляд усного клопотання про призначення повторної судової експертизи відкладається до наступного судового засідання.

Представник позивача у судове засідання 18.05.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість 18.05.2015 р. відділом діловодства суду було отримано від генерального директора ТОВ «Техноторг-Дон» клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні. За таких обставин, з метою забезпечення позивачеві можливості захистити свої права, генеральний директор позивача просить суд відкласти розгляд справи.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні 18.05.2015 р., враховуючи заперечення представників відповідачів 1, 2 та 3, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача (керівника) бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Суд повторно звертає увагу на те, що позивач має можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України, тим більше, що матеріали справи містять докази того, що щонайменше двоє представників позивача - Простяков Є.О. та Чемерис Ю.С. мають право представляти товариство в господарському процесі (дов. № б/н від 09.01.2015 р.; № б/н від 01.01.2015 р.).

За таких обставин, в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відмовлено.

Разом з тим, з огляду на нез'явлення у судове засідання 18.05.2015 р. представника позивача, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 28.05.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник позивача у судове засідання 28.05.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, 25.05.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача клопотання про залишення позову без розгляду, у якому позивач просить провести засідання 28.05.2015 р. без участі представника та залишити позов без розгляду.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні 28.05.2015 р., суд відмовляє в його задоволенні з таких підстав.

З змістом ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

В свою чергу позивач у поданому клопотанні жодним чином не вказує на конкретну підставу залишення позовної заяви без розгляду із вичерпного переліку, передбаченого ст. 81 ГПК України.

За таких обставин, з огляду на відсутність належного процесуального обґрунтування необхідності залишення позову без розгляду та відсутність передбаченої у ст. 81 ГПК України підстави для залишення позову без розгляду - клопотання сторони, що подала позов, в задоволенні клопотання судом відмовлено.

Разом з тим, відмова суду в задоволенні даної заяви не перешкоджає поданню позивачем іншої, обґрунтованої заяви про залишення позову без розгляду з підстав, вказаних в ст. 81 ГПК України.

Також, розглянувши в даному судовому засіданні усне клопотання позивача про призначення повторної судової експертизи, заявлене у судовому засіданні 14.04.2015 р., суд відмовляє в його задоволенні з підстав відсутності належного обґрунтування необхідності призначення повторної судової експертизи.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачу було запропоновано викласти у письмовому вигляді заявлене у судовому засіданні 14.04.2015 р. усне клопотання про призначення повторної судової експертизи. Разом з тим, жодних письмових пояснень з приводу усного клопотання позивач не надав.

Згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Відповідно до п. 15.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Натомість позивач, зазначаючи про необхідність призначення повторної судової експертизи, вказує на непопередження експерта про кримінальну відповідальність, а також на застосування експертом методології, що не стосується проведення експертиз відносно промислових зразків.

Разом з тим, такі доводи не приймаються судом в якості належно обґрунтованих, оскільки при призначенні судової експертизи у даній справі ухвалою від 16.06.2014 р. суд попередив судового експерта Дорошенка О.Ф. про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 та 385 Кримінального кодексу України. Інші усні доводи позивача також не приймаються судом.

За таких обставин, в задоволенні усного клопотання про призначення повторної судової експертизи судом відмовлено.

З огляду на нез'явлення у судове засідання 28.05.2015 р. представника позивача, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 15.06.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник позивача у судове засідання 15.06.2015 р. вкотре не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, 15.06.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача клопотання про залишення позову без розгляду, у якому позивач просить провести засідання 15.06.2015 р. без участі представника та залишити позов без розгляду.

Розглянувши вказане клопотання, що за своїм змістом є аналогічним клопотанню, поданому 25.05.2015 р., суд у судовому засіданні 15.06.2015 р. відмовив в його задоволенні з таких підстав.

З змістом ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

В свою чергу позивач у поданому повторно клопотанні жодним чином не вказує на конкретну підставу залишення позовної заяви без розгляду із вичерпного переліку, передбаченого ст. 81 ГПК України.

За таких обставин, з огляду на відсутність належного процесуального обґрунтування необхідності залишення позову без розгляду та відсутність передбаченої у ст. 81 ГПК України підстави для залишення позову без розгляду - клопотання сторони, що подала позов, в задоволенні клопотання судом відмовлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 15.06.2015 р. та за відсутності представника позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

За таких обставин, в судовому засіданні 15.06.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАН КАРДАН" (відповідач 3) станом на час прийняття спірного рішення є власником:

- промислового зразка "Шина" за патентом України № 25604, заявка на реєстрацію якого № s201301929 подана 19.07.2013 р., публікація про видачу патенту була здійснена в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 19 10.10.2013 р.;

- промислового зразка "Шина" за патентом України № 25603, заявка на реєстрацію якого № s201301928 подана 19.07.2013 р., публікація про видачу патенту була здійснена в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 19 10.10.2013 р.;

- промислового зразка "Шина" за патентом України № 25595, заявка на реєстрацію якого № s201301907 подана 18.07.2013 р., публікація про видачу патенту була здійснена в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 19 10.10.2013 р.

Зазначене підтверджується зокрема наданими відповідачами 1 та 3 виписками з Державного реєстру патентів України на промислові зразки станом на 15.04.2015 р.;

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що промислові зразки за патентами України №№ 25604, 25603, 25595, які належать відповідачу 3, не є новими, а отже є такими, що не відповідають умовам патентоспроможності. Так, позивач стверджує, що сукупність суттєвих ознак зареєстрованих промислових зразків за вищенаведеними патентами України стала загальнодоступною в світі до дати подання відповідних заявок. На підтвердження таких доводів, позивач надає копії Каталогу шинної продукції «Торговый дом КАМА модельный ряд 2010 г.», в якому, на думку позивача, містяться фото-зображення зовнішнього вигляду та технічні характеристики шин для коліс транспортних засобів, сукупність суттєвих ознак яких повністю співпадає з суттєвими ознаками промислових зразків за спірними патентами.

За таких обставин, позивач просить суд визнати недійсними патенти України №№ 25604, 25603, 25595 від 10.10.2013 р. на промислові зразки "Шина", власником яких станом на час подання позову було Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС ПРОТЕКТОР», та станом на час розгляду спору є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАН КАРДАН».

При цьому, наявність у позивача охоронюваного законом інтересу останній обґрунтовує своєю діяльністю зі здійснення оптової торгівлі запасними частинами та шинами до автомобільної та сільськогосподарської техніки, зокрема ввезення на територію України шин торгівельної марки «КАМА».

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечував з підстав того, що відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", патент на промисловий зразок видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту, а отже жодних порушень відповідачем 1 не вчинено, а також з огляду на висновки проведеної судової експертизи, відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідачі 2 та 3 свої заперечення проти позову обґрунтовують недоведеністю тверджень позивача про загальнодоступність суттєвих ознак промислових зразків за патентами №№ 25604, 25603, 25595 від 10.10.2013 р.

За таких обставин, відповідачі 2 та 3 просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів існування у нього охоронюваного законом інтересу, а отже і наявність прав та підстав для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема промислові зразки.

Об'єктом промислового зразка, відповідно до ч. 2 ст. 461 Цивільного кодексу України, можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Пунктом 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" також встановлено, що об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Набуття права інтелектуальної власності на промисловий зразок засвідчується патентом (ч. 1 ст. 462 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 156 Господарського кодексу України та п. 5 ст. 5 Закону України України "Про охорону прав на промислові зразки" також встановлено, що право інтелектуальної власності на промисловий зразок засвідчується патентом.

Обсяг правової охорони визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка (ч. 2 ст. 462 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до Реєстру (Державний реєстр патентів України на промислові зразки відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки") і засвідчується патентом з наведеною у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу. Тлумачення ознак промислового зразка повинно здійснюватися в межах його опису.

Суб'єктами права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 421 Цивільного кодексу України, є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору.

Суб'єктами права інтелектуальної власності, зокрема на промисловий зразок, є автор промислового зразка та інші особи, які набули прав на промисловий зразок за договором чи законом (ч. 1 ст. 463 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 464 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", майновими правами інтелектуальної власності на промисловий зразок є право на його використання, виключне право дозволяти використання промислового зразка (видавати ліцензії), виключне право перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За змістом ст. 461 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону є новим. Промисловий зразок є новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", патент на промисловий зразок видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту.

Позивач вважає, що сукупність суттєвих ознак промислових зразків "Шина" за патентами України №№ 25604, 25603, 25595 від 10.10.2013 р. на промислові зразки загальнодоступною в світі до дати подання відповідних заявок, а отже з метою повного та всебічного розгляду спору необхідно встановити обставини відповідності промислових зразків за патентами України №№ 25604, 25603, 25595 від 10.10.2013 р. на промислові зразки "Шина" умовам патентоспроможності за критерієм "новизна" на момент подачі відповідачем 2 заявок на їх отримання.

Водночас суд не може перебрати на себе не притаманну йому функцію судового експерта та встановити на власний розсуд зазначені вище обставини.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 5 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності», опис промислового зразка є документом, що складається заявником та не публікується. Правилами розгляду заявки на промисловий зразок не передбачено при проведенні експертизи заявки обов'язкового приведення переліку суттєвих ознак, зазначених заявником у такому описі, у відповідність із зображенням виробу, яке міститься в матеріалах заявки. Отже, сам лише опис промислового зразка не може вважатися джерелом визначення суттєвих ознак такого зразка та обсягу правової охорони промислового зразка, на який видано патент. Таким чином, на час подання позову, пов'язаного із захистом права власності на промисловий зразок, не існує правовстановлювального документа, що містив би в словесній формі перелік суттєвих ознак промислового зразка, на який видано патент. Відтак вирішення питань, пов'язаних з визначенням сукупності суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні виробу, внесеному до Реєстру, потребує спеціальних знань, а отже, призначення судової експертизи.

За таких обставин, ухвалою суду від 16.06.2014 р. у справі №910/9290/14 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено атестованому судовому експертові Дорошенку Олександрові Федоровичу.

З урахуванням пропозицій сторін, на вирішення експерта поставлені питання стосовно наявності в матеріалах справи відомостей, які свідчать, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентами України №№ 25604, 25603, 25595 від 10.10.2013 р. на промислові зразки "Шина" стала загальнодоступною у світі до 18.07.2013 (патент № 25595)/19.07.2013 р. (патенти №№ 25603, 25604) - дати подання відповідних заявок.

За результатами проведення судової експертизи у господарській справі № 910/9290/14 судом одержано Висновок № 992 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 910/9290/14 від 05.03.2015 р., згідно з яким судовий експерт прийшов до висновків про відсутність у матеріалах справи відомостей, достатніх для підтвердження того, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентами України №№ 25604, 25603, 25595 стала загальнодоступною у світі до 18.07.2013 (патент № 25595)/19.07.2013 р. (патенти №№ 25603, 25604) - дати подання відповідних заявок.

При цьому, такі висновки судового експерта пов'язані з наступним.

В ході проведення судової експертизи судовий експерт дійшов висновку, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентами України №№ 25604, 25603, 25595 та промислових виробів шин, зображення яких наведено в поданому позивачем каталозі «Торговый дом «КАМА», співпадають.

Разом з тим, експертом звернуто увагу на те, що в порушення вимог ГОСТ Р 7.0.4- 2006 «ИЗДАНИЯ. ВЫХОДНЫЕ СВЕДЕНИЯ» видання «Торговий дом «Кама». Каталог шинной продукции. Модельный ряд 2010 года» практично не містить вихідних та випускних даних і, насамперед, даних щодо року випуску видання або дати підписання до друку. При цьому, вказані на виданні дати не дають змоги визначити такі відомості.

Так, зазначення 2010 року в назві каталогу вказує на те, що його видавник відносить зображені в каталозі вироби до моделей того року, однак жодним чином не підтверджує дати виходу цього конкретного видання в світ - яка може бути будь-якою, в тому числі пізнішою за 2010 рік.

В свою чергу, позначення «© 2010» - вказує на дату виникнення авторського права. Однак, за змістом з пп.а) п.(1) ст. 3 чинної для України та Російської Федерації Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, охорона авторського права застосовується до авторів, які є громадянами однієї з країн Союзу, щодо їх творів як випущених у світ, так і не випущених у світ. В зв'язку з цим, дата виникнення авторського права не може бути однозначно ототожнена з датою виходу в світ друкованого видання.

Таким чином, недотримання видавцем каталогу «Торговий дом «Кама». Каталог шинной продукции. Модельный ряд 2010 года» стандартних вимог, встановлених до друкованих видань, унеможливило з'ясування достовірної дати підписання видання до друку або року випуску видання, що, в свою чергу, не дає змоги визначити достовірну дату виходу видання в світ, необхідну для встановлення факту загальнодоступності розміщених у каталозі відомостей.

За таких обставин, судовий експерт дійшов висновку про те, що у наведених в каталозі «Торговий дом «Кама». Каталог шинной продукции. Модельный ряд 2010 года» зображеннях виробів шин міститься вся сукупність суттєвих ознак, належних промисловим зразкам за патентами №№ 25604, 25603, 25595, однак наявних у справі відомостей не достатньо для віднесення зазначеного каталогу до джерел, що стали загальнодоступними в світі до дати подання відповідних заявок, за результатами розгляду яких було видано спірні патенти.

Оцінюючи Висновок № 992 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 910/9290/14 від 05.03.2015 р., суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. Зокрема суд погоджується із висновками експерта щодо неможливості встановлення достовірної дати підписання видання «Торговий дом «Кама». Каталог шинной продукции. Модельный ряд 2010 года» до друку або року випуску видання, що, в свою чергу, унеможливлює визначення достовірної дати виходу видання в світ, необхідної для встановлення факту загальнодоступності розміщених у каталозі відомостей та має безпосереднє значення для розгляду спору в межах заявлених позивачем підстав.

У той же час, Висновок судової експертизи у справі № 910/9290/14 складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Дорошенком Олександром Федоровичем, який попереджений про кримінальну відповідальність згідно зі ст.ст. 384 та 385 Кримінального кодексу України. Посилання представника позивача на те, що експертом надано необґрунтовані відповіді на поставлені питання, внаслідок чого експерт дійшов необґрунтованих висновків, суд відхиляє, оскільки зазначені твердження є особистою позицією представника позивача, який в свою чергу не є компетентним експертом.

За таких обставин Висновок № 992 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 910/9290/14 від 05.03.2015 р. приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Таким чином, з зібраних у справі доказів не вбачається, що сукупність суттєвих ознак кожного із промислових зразків за патентами України №№ 25604, 25603, 25595 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки на відповідний промисловий зразок, а отже, позивачем не доведено, що промислові зразки за патентами України №№ 25604, 25603, 25595 є такими, що не відповідають умовам надання правової охорони за критерієм "новизна", як передбачено ч. 1 ст. 461 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки".

Права інтелектуальної власності, зокрема на промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 469 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписом абзацу 6 п. 3 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" від 23.12.1993 р. № 3770-ХІІ встановлено, що патент України може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому Законом України "Про охорону прав на промислові зразки", у разі невідповідності промислового зразка умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Судом враховано, що промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, тобто, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень (стаття 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки").

Стаття 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" встановлює, що патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом;

б) наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці;

в) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, висновків судової експертизи, пояснень сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними патентів України №№ 25604, 25603, 25595 на промислові зразки "Шина", власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАН КАРДАН", є необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими в розумінні ст. 34 ГПК України доказами, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач також звернувся до суду з позовними вимогами про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання недійсними патентів України №№ 25604, 25603, 25595 на промислові зразки та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки, для чого, зокрема забезпечує опублікування офіційних відомостей про промислові зразки.

При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені (п. 3 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки").

З огляду на те, що вказана вимога носить похідний характер від вимоги про визнання спірних патентів недійсними, то за відсутності підстав для задоволення останньої, відсутні і підстави для задоволення позовної вимоги стосовно внесення змін до Державного реєстру патентів України на промислові зразки та здійснення відповідачем 1 відповідних публікацій.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, такими, що не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Також суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. у справі № 910/9290/14 вжито заходи до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

За таких обставин, заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. у справі № 910/9290/14, підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. у справі № 910/9290/14.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 17.06.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева