Рішення

від 15.06.2015 по справі 910/9639/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа №910/9639/15

За позовом Прокуратури міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестейт» про стягнення заборгованості за оренду комунального майна

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від прокуратури: Галась О.М. - посвідчення №031819;

від позивача-1: не з'явилися;

від позивача-2: Розя О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Прокуратура міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестейт» про стягнення 23347,27 грн., з яких: 17410,07 грн. - заборгованість по орендній платі, 1166,90 грн. - заборгованість за утримання будинку, 387,38 грн. - заборгованість за відшкодування податку на землю, 657,82 грн. - заборгованість за комунальні послуги, 459,16 грн. - 3% річних та 3265,94 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №23/12 від 26.06.2012 позивач-2 передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання з оплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 порушено провадження у справі №910/9639/15, розгляд справи призначено на 25.05.2015.

20.05.2015 позивач-1 через відділ діловодства суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

22.05.2015 позивач-2 через відділ діловодства суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності та просив у повному обсязі задовольнити позовні вимоги.

Також, 22.05.2015 позивач-2 через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 17410,07 грн. - заборгованості по орендній платі, 1166,90 грн. - заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку, 387,38 грн. - заборгованості за відшкодування податку на землю, 657,82 грн. - заборгованості за комунальні послуги, 641,89 грн. - 3% річних та 3772,98 грн. - пені.

25.05.2015 прокурор через відділ діловодства суду, на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, подав письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 15.06.2015.

Розглянувши в судовому засіданні 15.06.2015 заяву позивача-2 про збільшення розміру позовних вимог, яка підтримана Прокуратурою міста Ірпеня Київської області, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача-2 не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем-2 та підтримане прокурором, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 24037,04 грн., з яких: 17410,07 грн. - заборгованість по орендній платі, 1166,90 грн. - заборгованість за утримання будинку, 387,38 грн. - заборгованість за відшкодування податку на землю, 657,82 грн. - заборгованість за комунальні послуги, 641,89 грн. - 3% річних та 3772,98 грн. - пеня.

Прокурор в судове засідання 15.06.2015 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Позивач-1 в судове засідання не з'явився, втім 20.05.2015 подав заяву про розгляд справи за відсутності повноважного представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позивач-2 в судовому засіданні 15.06.2015 подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Відповідач в засідання суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.06.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення прокурора, позивача-2, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.06.2012 між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Друкар» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еверестейт» (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №23/12, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення загальною площею 57,00 кв.м., розміщені за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6. Майно розташоване на п'ятому поверсі адміністративної будівлі (літера А), що знаходиться на балансі Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 01 січня 2012 року і становить 558405,06 грн. без ПДВ (п. 1.1. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що орендна плата визначається за результатами конкурсу (орендна плата може бути встановлена за домовленістю сторін, але не менше розміру, визначеному на підставі Методики, затвердженої Київською обласною радою), і становить за перший місяць оренди 7125,00 грн. без ПДВ враховуючи індекс інфляції. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

При цьому орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата перераховується орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 5 числа на умовах попередньої оплати. Орендодавець щомісячно перераховує до обласного бюджету 50% від отриманої орендної плати. Кінцевий розрахунок за кожний місяць оренди проводиться орендарем після коригування орендної плати на індекс інфляції, згідно виставленого рахунку протягом 3-х днів з дня отримання рахунку.

За умовами п. 3.9. договору у разі закінчення (припинення) строку дії цього договору орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язків сплатити заборгованість, що виникла протягом дії цього договору в повному обсязі, враховуючи санкції.

Пунктом 5.7. договору передбачено обов'язок орендаря нести витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, які не входять до орендної плати та сплачуються орендарем окремо на підставі додатків до договору і виставлених рахунків.

Цей договір діє з 26 червня 2012 року до 26 червня 2013 включно, а зміни і доповнення або розірвання цього договору допускається за взаємної згоди сторін, шляхом укладання відповідного договору (п.п. 10.1., 10.2. договору).

Додатком 1.1. до договору «Розрахунок орендної плати» укладеним між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Друкар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еверестейт» визначено, що орендна плата відповідно до пропозиції орендаря складає 7125,00 грн. без ПДВ.

Додатками №№1.2., 1.3. до договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 01.01.2013) сторони визначили, що розмір витрат, пов'язаних з утриманням будинку за місяць складає 486,21 грн. з ПДВ, а сума витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки за місяць складає 161,41 грн.

На виконання вимог договору, сторонами договору 26.06.2012 складений та підписаний Акт приймання-передачі приміщення, який свідчить про передачу орендодавцем орендарю приміщення, яке передано у належному стані, зауваження відсутні.

Додатковою угодою №1 від 24.06.2013 до договору сторони дійшли взаємної згоди продовжити термін дії договору №23/12 від 26.06.2012 до 25 червня 2014 року включно.

Проте, вже 18.04.2014 в Додатковій угоді №3 до Договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №23/12 сторони дійшли взаємної згоди розірвати договір оренди №23/12 з 18 квітня 2014 року. Усі інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.

В зв'язку з цим, 18.04.2014 Комунальне підприємство Київської обласної ради «Друкар» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверестейт» підписали Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, який свідчить про передачу орендарем орендодавцю приміщення.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 283 Господарського кодексу України та статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

За умовами Договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №23/12 від 26.06.2012, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверестейт» зобов'язалося сплачувати орендну плату, щомісячно не пізніше 5 числа на умовах 100% попередньої оплати, а також нести витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна.

Втім, в порушення взятих на себе зобов'язань за даним договором, відповідач орендні платежі та витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість: по орендній платі в розмірі 17410,07 грн., за утримання будинку в розмірі 1166,90 грн., за відшкодування податку на землю в розмірі 387,38 грн. та за комунальні послуги в розмірі 657,82 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендної плати не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 17410,07 грн., заборгованості за утримання будинку в розмірі 1166,90 грн., заборгованості за відшкодування податку на землю в розмірі 387,38 грн. а також заборгованості за комунальні послуги в розмірі 657,82 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.6. договору сторони встановили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному пунктом 3.3. договору співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем-2 по договору оренди, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 3.6. договору нараховано за період з 21.11.2014 по 21.05.2015 та заявлено до стягнення пеню в сумі 3772,98 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За договором сторін можливості визначення іншого, ніж зазначений у ч. 6 ст. 232 ГК України, періоду нарахування пені, не передбачено. Отже, пеня повинна нараховуватись з урахуванням приписів даної норми.

Як зазначалося вище, Договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №23/12 від 26.06.2012 розірваний з 18 квітня 2014 року. Таким чином, останній місяць, за який відповідачем мала бути сплачена орендна плата, витрати за утримання будинку, за комунальні послуги та витрати з відшкодування податку на землю, є квітень 2014 року.

Проте, прокурором та позивачами нараховано та заявлено до стягнення пеню за прострочення здійснення оплати з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки станом на 21.11.2014 нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є припиненим, в зв'язку зі спливом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3772,98 грн. не підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, прокурором та позивачами нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 641,89 грн. за період з 19.04.2014 по 21.05.2015.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

За результатами перевірки наданого прокурором та позивачами розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам та стягується в дохід Державного бюджету України, оскільки прокурор звільнений від сплати судового збору у відповідності до п. 11 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестейт» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 6, ідентифікаційний код 38124538) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» (08200, м. Ірпінь, вул. Паризької комуни, 11; ідентифікаційний код 02466949) 17410 (сімнадцять тисяч чотириста десять) грн. 07 коп. заборгованості по орендній платі, 1166 (одну тисячу сто шістдесят шість) грн. 90 коп. заборгованості з витрат, пов'язаних з утриманням будинку, 387 (триста вісімдесят сім) грн. 38 коп. заборгованості з податку на землю, 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 82 грн. заборгованості з відшкодування комунальних послуг та 641 (шістсот сорок одну) грн. 89 коп. 3% річних.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестейт» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 6, ідентифікаційний код 38124538) в дохід Державного бюджету України 1540 (одну тисячу п'ятсот сорок) грн. 22 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.06.15

Суддя Грєхова О.А.