Рішення

від 16.06.2015 по справі 910/8334/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015Справа №910/8334/15-г

За позовом Броварської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача - Сушицька Ю.В. (дов. № 298-01-22 від 25.03.15);

від відповідача - не з'явились.

встановив :

02.04.2015 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив зобов'язати відповідача повернути кошти, наявні на рахунках Броварської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 328772 грн. 52 коп. на р/р 25608745 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО380805, код ЄДРПОУ 26078264.

18.05.2015 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову, відповідно до якої позивач просить зобов'язати відповідача забезпечити перерахування коштів за платіжними дорученнями від 29 січня 2015 року № 10 на суму 361,70 грн.; від 29 січня 2015 року № 358 на суму 5486,20 грн.; від 29 січня 2015 року № 359 на суму 3086 грн.; від 29 січня 2015 року № 360 на суму 203,22 грн.; від 29 січня 2015 року № 361 на суму 2699,11 грн.; від 29 січня 2015 року № 362 на суму 1474,92 грн.; від 29 січня 2015 року № 368 на суму 577,44 грн.; від 29 січня 2015 року № 369 на суму 5638,75 грн.; від 29 січня 2015 року № 370 на суму 1875,72 грн.; від 29 січня 2015 року № 371 на суму 1978,36 грн.; від 29 січня 2015 року № 372 на суму 13021,60 грн.; від 29 січня 2015 року № 373 на суму 916,93 грн.; від 29 січня 2015 року № 374 на суму 411,60.; від 29 січня 2015 року № 375 на суму 17699,06 грн.; від 29 січня 2015 року № 377 на суму 75849,13 грн.; від 29 січня 2015 року № 380 на суму 3750.83грн.; від 29 січня 2015 року № 381 на суму 7818,97 грн.; від 29 січня 2015 року № 382 на суму 1815,15 грн.; від 29 січня 2015 року № 383 на суму 1991,19 грн.; від 29 січня 2015 року № 384 на суму 19157,15.грн.; від 29 січня 2015 року № 385 на суму 1741,85 грн.; від 29 січня 2015 року № 386 на суму 3541,40грн.; від 29 січня 2015 року № 387 на суму 7829,81 грн.; від 29 січня 2015 року № 388 на суму 19157,15.грн.; від 29 січня 2015 року № 389 на суму 1741,85 грн.; від 29 січня 2015 року №390 на суму 1856,40 грн.; від 29 січня 2015 року № 391 на суму 3084,76 грн.; від 29 січня 2015 року № 392 на суму 829,50 грн.; від 29 січня 2015 року № 393 на суму 1623,84 грн.; від 29 січня 2015 року № 394 на суму 1550,43 грн.; від 29 січня 2015 року № 396 на суму 2463,91 грн.; від 29 січня 2015 року № 398 на суму 406,12 грн.; від 29 січня 2015 року № 399 на суму 1175,20 грн.; від 29 січня 2015 року № 400 на суму 2012,48 грн.; від 29 січня 2015 року № 401 на суму 780,00 грн.; від 29 січня 2015 року № 403 на суму 1074, 75 грн.; від 29 січня 2015 року № 405 на суму 1055,84 грн.; від 29 січня 2015 року № 406 на суму 11008,07 грн.; від 29 січня 2015 року № 407 на суму 397,36 грн.; від 29 січня 2015 року № 408 на суму 14344,85 грн.; від 29 січня 2015 року № 409 на суму 50472,85 грн.; від 29 січня 2015 року № 411 на суму 11847,68 грн.; від 29 січня 2015 року № 412 на суму 763,35 грн.; від 30 січня 2015 року № 1 на суму 733,83 грн.; від 02 лютого 2015 року № 18 на суму 598,67 грн.; від 02 лютого 2015 року № 19 на суму 576,00 грн.; від 03 лютого 2015 року № 1 на суму 10,17 грн.; від 03 лютого 2015 року № 20 на суму 6534,25 грн.; від 04 лютого 2015 року № 181642215 на суму 18,95 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.

Як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви, суд розцінює подану заяву позивача як заяву про зміну предмету позову та приймає її до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано умови договорів банківського рахунку в частині розпоряджень клієнта про перерахування коштів, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати банк забезпечити перерахувати з поточних рахунків позивача кошти згідно вказаних платіжних доручень.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.04.2015 порушено провадження у справі № 910/8334/15-г та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.04.2015.

Письмовим відзивом від 20.04.2015 № 13-4-9544/1 на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

21.05.2015 представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб .

Розглянувши у судовому засіданні 16.06.2015 клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, суд відмовляє у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

При цьому, метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду і допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

Проте, в порушення ст. 27 ГПК України представник позивача не довів суду, що рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки Фонду Державного гарантування вкладу. За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити представникові позивача у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі Фонду Державного гарантування вкладу в якості третьої особи.

12.05.2015 через загальний відділ діловодства суду надійшли пояснення позивача на відзив, в яких останній зазначив, що запровадження тимчасової адміністрації до ПАТ КБ «Надра» не може перешкоджати здійсненню розрахунково-касових операцій позивача, позивач не є кредитором банком в розумінні чинного законодавства, а є клієнтом банку та власником грошових коштів.

В судовому засіданні 19.05.2015 були присутні представники сторін. Суд оголосив перерву під час розгляду справи до 02.06.2015 на підставі положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

02.06.2015 через загальний відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення позивача на відзив відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.06.2015 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 16.06.2015.

В судове засідання 16.06.2015 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 16.06.2015 не з'явився. 16.06.2015 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити та розглядати справу у відсутність його представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

27.10.2011 між відповідачем ПАТ "КБ "Надра" (далі - банк) та Броварською районною виконавчою дирекцією Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 16438, договір № 16438 банківського рахунку зі спеціальним режимом функціонування (для зарахування страхових виплат) та договір б/н про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк».

Відповідно до п. 1.1 договору банківського рахунку банк відкрив клієнту поточні рахунки № 26046016438004, а також № 25608016438001, № 25607016438002 та № 25606016438003 у національній валюті для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України і зобов'язувався виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунків.

Пунктом 4.4 договорів передбачено, що клієнт уповноважує банк списувати комісії за розрахункові та касові операції в день проведення операції та/або щомісячно згідно з діючими на той момент Тарифами банку; комісію за ведення рахунку - щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, згідно з діючими на той момент тарифами банку.

Згідно з п. п. 2.2.3, 2.3.3 договору клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг, а відповідач бере на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта.

Форма і порядок розрахунків обумовлені розділом 4 договору банківського рахунку, відповідно до якого відповідач здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, Національного банку України, за умови належного оформлення Позивачем розрахункових документів (п. 4.1). Операції за розрахунковими документами у гривнях, що надійшли до відповідача в операційний час виконуються відповідачем того ж дня. Документи, отримані після "операційного часу, відмічаються штампом «Вечірня» та «післяопераційний час» та проводяться відповідачем наступного робочого дня (п. 4.2.). Позивач може подавати до відповідача розрахункові документи як у паперовій формі, так і з використанням електронних розрахункових документів, відповідно до окремо укладеного договору (п. 4.3.).

Договір банківського рахунку укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1 договору).

У період з 29.01.2015 по 03.02.2015 позивач доручив відповідачу перерахувати грошові кошти на загальну суму 328 772,52 грн. згідно платіжних доручень: від 29 січня 2015 року № 10 на суму 361,70 грн.; від 29 січня 2015 року № 358 на суму 5486,20 грн.; від 29 січня 2015 року № 359 на суму 3086 грн.; від 29 січня 2015 року № 360 на суму 203,22 грн.; від 29 січня 2015 року № 361 на суму 2699,11 грн.; від 29 січня 2015 року № 362 на суму 1474,92 грн.; від 29 січня 2015 року № 368 на суму 577,44 грн.; від 29 січня 2015 року № 369 на суму 5638,75 грн.; від 29 січня 2015 року № 370 на суму 1875,72 грн.; від 29 січня 2015 року № 371 на суму 1978,36 грн.; від 29 січня 2015 року № 372 на суму 13021,60 грн.; від 29 січня 2015 року № 373 на суму 916,93 грн.; від 29 січня 2015 року № 374 на суму 411,60.; від 29 січня 2015 року № 375 на суму 17699,06 грн.; від 29 січня 2015 року № 377 на суму 75849,13 грн.; від 29 січня 2015 року № 380 на суму 3750.83грн.; від 29 січня 2015 року № 381 на суму 7818,97 грн.; від 29 січня 2015 року № 382 на суму 1815,15 грн.; від 29 січня 2015 року № 383 на суму 1991,19 грн.; від 29 січня 2015 року № 384 на суму 19157,15.грн.; від 29 січня 2015 року № 385 на суму 1741,85 грн.; від 29 січня 2015 року № 386 на суму 3541,40грн.; від 29 січня 2015 року № 387 на суму 7829,81 грн.; від 29 січня 2015 року № 388 на суму 19157,15.грн.; від 29 січня 2015 року № 389 на суму 1741,85 грн.; від 29 січня 2015 року №390 на суму 1856,40 грн.; від 29 січня 2015 року № 391 на суму 3084,76 грн.; від 29 січня 2015 року № 392 на суму 829,50 грн.; від 29 січня 2015 року № 393 на суму 1623,84 грн.; від 29 січня 2015 року № 394 на суму 1550,43 грн.; від 29 січня 2015 року № 396 на суму 2463,91 грн.; від 29 січня 2015 року № 398 на суму 406,12 грн.; від 29 січня 2015 року № 399 на суму 1175,20 грн.; від 29 січня 2015 року № 400 на суму 2012,48 грн.; від 29 січня 2015 року № 401 на суму 780,00 грн.; від 29 січня 2015 року № 403 на суму 1074, 75 грн.; від 29 січня 2015 року № 405 на суму 1055,84 грн.; від 29 січня 2015 року № 406 на суму 11008,07 грн.; від 29 січня 2015 року № 407 на суму 397,36 грн.; від 29 січня 2015 року № 408 на суму 14344,85 грн.; від 29 січня 2015 року № 409 на суму 50472,85 грн.; від 29 січня 2015 року № 411 на суму 11847,68 грн.; від 29 січня 2015 року № 412 на суму 763,35 грн.; від 30 січня 2015 року № 1 на суму 733,83 грн.; від 02 лютого 2015 року № 18 на суму 598,67 грн.; від 02 лютого 2015 року № 19 на суму 576,00 грн.; від 03 лютого 2015 року № 1 на суму 10,17 грн.; від 03 лютого 2015 року № 20 на суму 6534,25 грн.; від 04 лютого 2015 року № 181642215 на суму 18,95 грн.

Згідно із виписками по рахунках, засвідченими відмітками відповідача, за 06.02.2015 кошти згідно вказаних вище платіжних документів були повернуті відповідачем із позначкою «Сторно І01 Імпорт міжбанківських платежів».

Отже, платіжні доручення, надані відповідачу для виконання, виконані так і не були.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав .

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Приписами ст. ст. 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Всупереч вимогам чинного законодавства та умовам договору, відповідачем не були виконані платіжні доручення, надані позивачем.

Однак, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 "Про віднесення ПАТ "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 було прийнято рішення № 26 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра". Пунктом 1,2 вказаного рішення було вирішено розпочати з 06.02.2015 процедуру виведення ПАТ "Комерційний банк "Надра" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 06.02.2015 по 05.05.2015.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 № 85 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра" по 05.06.2015 (включно).

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Таким чином, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону, а тому на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договорів банківського рахунка, які мають майново-грошовий характер, а тому у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Враховуючи наведене вище, та з огляду на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 "Про віднесення ПАТ "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних" у відповідача запроваджено процедуру тимчасової адміністрації з 06.02.2015 по 05.05.2015, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення не підлягають задоволенню в силу приписів п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд відзначає, що задоволення вимог кредиторів банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, може бути здійснено виключно у процедурі ліквідації банку та в порядку черговості, визначеної Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти не підлягають задоволенню.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір", а суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судовий збір не стягується. (п.4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 16.06.2015 на підставі положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 18.06.2015.

Суддя В.О. Демидов