Рішення

від 08.06.2015 по справі 910/12298/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015Справа №910/12298/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВФС-Захід"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮР-АКВА"

про стягнення 41 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Каспаревич В.І. - директор, відповідно до протоколу № 1 від 12.02.20104 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВФС-Захід" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮР-АКВА" про стягнення 41 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.03.2011 року між ним та відповідачем укладено договір №ІН-001 про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 50 000,00 грн.

Позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу кошти.

Проте, станом на момент звернення до суду відповідач свої зобов'язання виконав частково, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 41 000,00 грн. основного боргу, 7 712,00 грн. пені, 19 488,70 грн. втрат від інфляції, 3% річних в сумі 1 666,03 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.05.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.06.2015 року.

В судове засідання 08.06.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.05.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з повернутого конверта №01030 31739164 з направленням ухвали про порушення провадження у справі від 15.05.2015 року, він повернувся в суд у зв'язку з іншими причинами, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення (за адресує не існує).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04212, м. Київ, вулиця Богатирська, будинок 3-Є, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15.05.2015 у є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 15.05.2015 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

29.03.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВФС-Захід" (позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮР-АКВА" (позичальник) укладено договір №ІН-001 поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.1.1 договору, за цим договором позикодавець передає у власність грошові кошти в розмірі та на строк, що обумовлені цим договором, а позичальник зобов'язується повернути таку саму суму грошових коштів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Грошовими коштами за цим договором є національна українська валюта - гривня (п.1.2 договору).

Грошові кошти позичальник має використовувати на розробку частини проектної документації по 10 (десяти) соціальним об'єктам м. Дрогобич Львівської області (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, розмір поворотної фінансової допомоги за цим договором становить 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що цей договір поворотної фінансової допомоги є безпроцентним.

Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача 50 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №192 від 29.03.2011 року.

Відповідно до п.4.2 договору остаточною датою повернення поворотної фінансової допомоги є 31 грудня 2011 року.

В подальшому між сторонами вносилися зміни до умов договору №ІН-001 поворотної фінансової допомоги, а саме:

- додатковою угодою №1 до договору від 29.12.2011 року, сторони змінили п.4.2 договору та визначили, що остаточною датою повернення поворотної фінансової допомоги є 01 червня 2012 року.

- додатковою угодою №2 до договору від 01.01.2013 року, сторони змінили п.4.2 договору та визначили, що остаточною датою повернення поворотної фінансової допомоги є 31 грудня 2013 року.

Відповідно до п.5.1 договору, поворотнафінансова допомога повертається позичальником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця.

Поворотна фінансова допомога вважається повернутою в момент зарахування грошової суми на розрахунковий рахунок позикодавця (п.5.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково повернув позику в розмірі 9 000,00 грн., а саме:

- платіжним дорученням №ПП-0000285 від 18.09.2013 року на суму 3 000,00 грн.;

- платіжним дорученням №ПП-0000308 від 11.10.2013 року на суму 1 000,00 грн.;

- платіжним дорученням №ПП-214873/1 від 20.11.2014 року на суму 5 000,00 грн.;

Позивачем надано акт звірки взаєморозрахунків за період 01.03.2011 - 18.02.2015 за договором №ІН-001 від 29.03.2011, який підписаний та скріплений печатками сторін, в якому зазначено, що заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВФС-Захід" становить 41 000,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №ІН-001 від 29.03.2011 року у відповідача перед позивачем в сумі 41 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 712 грн. за період з 01.10.2014 року по 31.03.2015 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.2 договору, при порушенні позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги (п.4.2 договору) він повинен сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,1% від розміру поворотної фінансової допомоги за кожен день прострочення повернення поворотної фінансової допомоги.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені:

Сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 46 000,00 01.10.2014 - 12.11.2014 43 12,5000 0.068 % 1 354,79 46 000,00 13.11.2014 - 19.11.2014 7 14,0000 0.077 % 247,01 41 000,00 20.11.2014 - 05.02.2015 78 14,0000 0.077 % 2 453,26 41 000,00 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19,5000 0.107 % 1 139,01 41 000,00 04.03.2015 - 24.03.2015 21 30,0000 0.164 % 1 415,34

За перерахунком суду загальний розмір пені становить 6 609,41 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 6 609,41 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 102,59 грн. не підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 666,03 грн. та індекс інфляції в розмірі 19 488,70 грн.

Згідно з ч.1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 19 488,70 грн. та 3% річних в розмірі 1 666,03 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮР-АКВА" (04212, місто Київ, вулиця Богатирська, будинок 3-Є, код ЄДРПОУ 34891687) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВФС-Захід" (79013, місто Львів, вулиця Глибока, будинок 18, квартира 9, код ЄДРПОУ 20771703) основний борг в розмірі 41 000 (сорок одна тисяча) грн. 00 коп., пеню в розмірі 6 609 (шість тисяч шістсот дев'ять) грн. 41 коп., три проценти річних в розмірі 1 666 (одна тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 03 коп., індекс інфляції в розмірі 19 488 (дев'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 70 коп., та судовий збір в розмірі 1 798 (одна тисяча сімсот дев'яносто вісім) грн. 13 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 18.06.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий