Рішення

від 08.06.2015 по справі 910/7242/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015Справа №910/7242/15-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛЮБИСТОК";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЙ ФОРЕСТ";

про: стягнення 21.509,43 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Конощук Р.А. - за довіреністю від 19.02.2015 № 19-2;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛЮБИСТОК" звернулося до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЙ ФОРЕСТ" про стягнення з останнього 21.509,43 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем за поставлений товар за договором поставки від 15.04.2014 № 20.

На підставі викладеного, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 21.509,43, з яких основна заборгованість складає 10.557,90 пеня в сумі - 4.179,91 грн, 20% річних в сумі 3.306,83 грн та інфляційних втрат в сумі 3.464,79 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/7242/15-г.

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надходило. Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач своїх повноважних представників у судове засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 08.06.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛЮБИСТОК", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕЙ ФОРЕСТ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 15.04.2014 № 20 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується поставити відповідачу продукцію (далі - товар) згідно замовлення відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Згідно п. 2.1 Договору асортимент, кількість та ціна товару визначається сторонами при прийнятті замовлення та вказується в накладних.

Перехід права власності від позивача до відповідача визнається за датою складення накладної або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує передачу товару (п. 3.3 Договору).

Пунктом 4.4 Договору визначено, що відповідач здійснює оплату відповідачу отриманої партії продукції протягом шістдесяти календарних днів з моменту отримання продукції.

У відповідності до п. 5.4 Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 20 % річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач на підставі Договору поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 68.236,66 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача обов'язку з оплати товару, який закріплений у п. 4.4 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково в розмірі 39.127,41 грн та повернуто товар в сумі 18.551,35 грн. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором в сумі 10.557,90 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі - 4.179,91 грн, 20 % річних в сумі 3.306,83 грн та інфляційних втрат в сумі 3.464,79 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 10.557,90 грн, сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 10.557,90 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень, визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 4.159,74 грн, за таким розрахунком суду, здійсненого за період, на який позивачем нараховувалася пеня:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 11.627,41 23.06.2014 - 01.07.2014 9 9.5 % 54,47 9.082,13 04.07.2014 - 16.07.2014 13 9.5 % 61,46 17.07.2014-03.09.2014 49 12.5 304.81 8.936.24 04.09.2014 - 08.09.2014 5 12.5 30.60 133.14 05.07.2014 - 16.07.2014 12 9.5 0.83 17.07.2014-08.09.2014 54 12.5 4.92 18.641,52 12.07.2014-16.07.2014 5 9.5 48.52 17.07.2014-08.09.2014 54 12.5 689.48 9305,44 09.09.2014-23.10.2014 45 12.5 286,81 1372,75 12.07.2014-16.07.2014 5 9.5 3.57 17.07.2014-23.10.2014 99 12.5 93.08 678.19 24.10.2014-29.10.2014 6 12.5 2.79 7616,39 19.07.2014-29.10.2014 103 12.5 537.32 6275,87 26.07.2014-29.10.2014 96 12.5 412.66 4570,45 30.10.2014-04.11.2014 6 12.5 18.78 7017.51 01.08.2014-04.11.2014 96 12.5 461.43 4087.96 05.11.2014-12.11.2014 8 12.5 22.40

---

13.11.2014-01.02.2015 81 14 254.01 5934.76 16.08.2014-12.11.2014 89 12.5 361,78 13.11.2014-05.02.2015 85 14 386,98

---

06.02.2015-13.02.2015 8 19.5 50.73 198.58 17.08.2014-12.11.2014 88 12.5 11.97 13.11.2014-05.02.2015 85 14 12.95

---

06.02.2015-14.02.2015 9 19.5 1.91 336.60 17.08.2014-12.11.2014 88 12.5 20.29 13.11.2014-05.02.2015 85 14 21.95 06.02.2015-14.02.2015 9 19.5 3.24 Загальна сума пені складає 4.159,74

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 20 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3.464,79 грн. та 20 % річних у розмірі 3.306,83 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЙ ФОРЕСТ" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, будинок 2; ідентифікаційний код 38896432, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛЮБИСТОК" (33024, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, будинок 444-А; ідентифікаційний код 33618885, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 10.557 (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн 90 коп.; пеню в сумі 4.159 (чотири тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн 74 коп.; 20 % річних в сумі 3.306 (три тисячі триста шість) грн 83 коп.; інфляційні втрати в сумі 3.464 (три тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 79 коп; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15 червня 2015 року

Суддя С.В. Балац