Рішення

від 08.06.2015 по справі 910/8413/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015Справа №910/8413/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аркуш»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Велдінг-В»

про стягнення 361 026,38 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Павлова М.В. по довіреності № б/н від 25.10.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аркуш» про стягнення 361 026,38 грн. (з яких: 276 419,42 грн. - заборгованість за відвантажений товар; 5 874,60 грн. три відсотки річних; 78 732,36 грн. - штрафна санкція), у зв'язку з неналежним виконанням умов дилерської угоди № 247 від 18.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/8413/14 р. та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.02.2014 р. за участю представників сторін; зобов'язно сторін надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.06.2014 р. у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.07.2014 р., у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання представника позивача та невиконанням ним вимог ухвал суду в даній справі.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 09.07.2014 р. справу № 910/8413/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аркуш» про стягнення 361 026,38 грн. передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Сіваковою В.В. прийнято справу № 910/8413/14 до свого провадження та призначено до розгляду на 04.08.2014 р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. справу № 910/8413/14 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з її поверненням з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р., відповідно до ст. ст. 27, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Велдінг-В» та зупинено провадження у справі № 910/8413/14 до набранням законної сили рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5725/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велдінг-В» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р., відповідно до ч. 3 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, було поновлено провадження по справі № 910/8413/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.05.2015 р. за участю представників сторін.

25.05.2015 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

Крім того, ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» подало через службу діловодства господарського суду клопотання про заміну позивача у справі на ТОВ «Паперова фабрика», оскільки у відповідності до договору про відступлення права вимоги № 335/02 від 17.02.2015 р. заборгованість за дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р. у розмірі 276 419,42 грн. переуступлена ТОВ «Паперова фабрика» (код ЄДРПОУ 39265179).

Також 25.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від ТОВ «Паперова фабрика» надійшли письмові пояснення у справі № 910/8413/14 та клопотання про заміну сторони позивача з ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» на ТОВ «Паперова фабрика» у відповідності до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання 25.05.2015 р. в черговий раз не з'явився. Заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2015 р., керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 08.06.2015 р. та повторно запропонував відповідачу надати письмовий відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 08.06.2014 р. представник позивача підтримав клопотання про зміну ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» на ТОВ «Паперова фабрика» на підставі ст. 25 ГПК України; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 08.06.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду в даний справі не виконав, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2015 р., керуючись ст. 25 ГПК України, суд задовольнив клопотання про заміну позивача ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» та ТОВ «Паперова фабрика», та замінив позивача у справі № 910/8413/14 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика».

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8413/14.

У судовому засіданні 08.06.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аркуш» (надалі - дилер) було укладено дилерську угоду № 247 від 18.04.2013 р. (надалі - угода), відповідно до умов якої дилер зобов'язується від свого імені та за власний рахунок закуповувати в постачальника для реалізації продукцію ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями (надалі - продукція).

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.1. угоди, дилер зобов'язується в повному обсязі виконувати узгоджений між постачальником та дилером щомісячний план продажів продукції (відповідно до додатку № 1).

В усіх без винятку випадках, реалізацію продукції покупцям (в т.ч. бартер тощо), дилер зобов'язаний здійснювати виключно за цінами, встановленими базовим прас-листом постачальника зі знижками, передбаченими ціновою та кредитною політикою постачальника (додаток № 3 - прас-лист). Дилер зобов'язаний виконувати всі вимоги, що стосуються дотримання рекомендованих роздрібних та мінімальних оптових цін на продукцію. За мінімальну оптову ціну прийнята ціна за другим стовпчиком прайс-листа для оптових клієнтів по зошитовій продукції (п. 2.1.2. угоди).

Згідно з п. 2.1.5. угоди, дилер зобов'язаний відправляти постачальнику замовлення (електронною поштою, факсимільним зв'язком, телефонним зв'язком, через представника постачальника) з урахуванням залишків продукції ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» на складі і динаміки реалізації за попередній період, а також обсягів, зазначених у плані продажів (п. 2.1.1. угоди).

За умовами пункту 2.1.6. угоди, дилер зобов'язаний своєчасно за умовами додатку № 1 до даної угоди, з дня постачання (якщо дилер не здійснює покупку по передоплаті) в повному обсязі оплатити постачальнику вартість поставленої продукції. Днем поставки вважається день відвантаження продукції на складі постачальника. За письмовою вимогою постачальника, дилер зобов'язаний надати гарантійні документи, наприклад: банківські гарантії, тощо, на суму, яка покриває товарний кредит, наданий постачальником.

У відповідності до п. 2.2.5. угоди, постачальник зобов'язаний не пізніше одного робочого дня після отримання замовлення від дилера (згідно п. 2.1.5. угоди) проаналізувати замовлення та направити дилеру підтвердження замовлення з вказівкою, при необхідності, корегувань.

Пунктом 2.2.6. угоди визначено, постачальник зобов'язаний після узгодження можливих корегувань замовлення та остаточного його затвердження, не пізніше трьох робочих днів забезпечити доставку продукції на склад, розташований на територій, вказаній дилером, за рахунок дилера. За згодою постачальника дилер може отримувати продукцію само вивозом.

Згідно з п. 3.1. угоди, постачання продукції здійснюється постачальником за рахунок дилера по цінах, що діють га дату постачання. Датою постачання вважається дата відвантаження продукції на складі постачальника та визначається по даті відповідної накладної на відвантаження.

Відповідно до п. 3.3. угоди, постачальник має право надати дилеру відстрочку по оплаті продукції відповідно торгових умов, що діють на момент поставки. Строк оплат з урахуванням наданої відстрочки,зазначається у відповідній накладній на відвантаження.

За умовами п. 3.4. угоди, дилер зобов'язаний провести повний розрахунок з постачальником за поставлену партію продукції протягом строку оплати, вказаного у відповідній накладній на відвантаження.

Датою розрахунку вважається дата отримання банком постачальника відповідного платежу на рахунок постачальника, зазначений у даній угоді (п. 3.5. угоди).

Пунктом 9.2. угоди сторони обумовили, що при порушенні умов п. 3.4. даної угоди, дилер зобов'язаний сплатити на користь постачальника штрафні санкції на суму заборгованості в розмірі 0,134 % (із розрахунку 4 % в місяць) від несвоєчасно сплаченої суми за кожний календарний день прострочення.

У відповідності до п. 4.1. угоди, дана угода діє з дати підписання по 31.12.2013 р.

Позивач пояснив суду, що на виконання дилерської угоди № 247 від 18.04.2014 р., ним було поставлено відповідачу продукцію у відповідності до накладних № 1525 від 27.06.2013 р. на суму 196 867,08 грн., № 1583 від 08.07.2013 р. на суму 270 372,00 грн. та № 1797 від 08.08.2013 р. на суму 113 676,96 грн.

Факт отримання продукції відповідачем за дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р. підтверджується підписами уповноваженої особи ТОВ «Компанія «Аркуш» та печаткою підприємства.

Загальна сума поставки становила 580 916,04 грн. При цьому, частину продукції на суму 169 777,92 грн. було повернуто дилером постачальнику.

Таким чином відповідач мав сплатити за вищевказаними накладними за отриману продукцію 411 138,12 грн. Однак, в порушення зобов'язань за дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р. ТОВ «Компанія «Аркуш» сплатило частково отриману продукцію у розмірі 134 718,70 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

За таких обставин, станом на 28.04.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію за дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р. складає 276 419,42 грн.

Враховуючи вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аркуш» про стягнення 361 026,38 грн. (з яких: 276 419,42 грн. - заборгованість за відвантажений товар; 5 874,60 грн. три відсотки річних; 78 732,36 грн. - штрафна санкція), у зв'язку з неналежним виконанням умов дилерської угоди № 247 від 18.04.2013 р.

17.02.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 335/02, відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги у розмірі: 276 419,42 грн. основного боргу та неустойку в розмірі 78 732,36 грн. (разом - 355 151,78 грн., належне первісному кредитору згідно з дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р., укладеною між ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» та ТОВ «Компанія Аркуш» (боржник).

За даним договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання дилерської угоди № 247 від 18.04.2013 р. в розмірі, визначеному в п. 1.1. даного договору, до нового кредитора також переходять права, які забезпечують зобов'язання боржника (п. 1.2.).

Датою виставлення вимог про сплату боргу в розмірі 276 419,42 грн. та неустойки в розмірі 78 732,36 грн. боржнику за цим договором є направлення повідомлення про відступлення права вимоги будь-яким з кредиторів за цим договором (п. 1.3.).

В матеріалах справи містяться належні докази направлення повідомлення про відступлення права вимоги на адресу ТОВ «Компанія «Аркуш»,зокрема, копії повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції та фіскальний чек «Укрпошта» ЦПЗ № 1 від 16.04.2015 р. № 4046.

У відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Підставою заміни кредитора у зобов'язанні є відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також в практиці ділового обороту називається «договором цесії», а його суб'єкти відповідно «цементом» (старий кредитор) та «цесіонарієм» (новий кредитор). Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу (див. коментар до ст. 656 ЦК). Якщо договір відступлення права вимоги є безоплатним, тобто права по зобов'язанню переходять до нового кредитора без якогось зустрічного надання), такі відносини регулюються також нормами про дарування. Також спеціальним договором, по суті спрямованим на передачу права вимоги, є договір факторингу.

Згідно зі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2015 р., керуючись ст. 25 ГПК України, суд задовольнив клопотання про заміну позивача ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» та ТОВ «Паперова фабрика», та замінив позивача у справі № 910/8413/14 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» виконало належним чином свої зобов'язання за дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р. щодо поставки продукції, тоді як відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аркуш» свої зобов'язання щодо оплати отриманої продукції в повному обсязі за даним договором не виконало неналежним чином.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав; заборгованість за дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р. ані ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями», ані ТОВ «Паперова фабрика» не сплатив.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог ТОВ «Паперова фабрика» щодо стягнення 276 419,42 грн. заборгованості, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аркуш» суми заборгованості за дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р. станом на 28.04.2014 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика» просить суд також стягнути з ТОВ «Компанія «Аркуш» 5 874,60 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р. за період з 08.09.2013 р. до 04.04.2014 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Паперова фабрика» 5 874,60 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р. за період з 08.09.2013 р. до 04.04.2014 р., з огляду на наступне.

17.02.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 335/02, відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги у розмірі: 276 419,42 грн. основного боргу та неустойку в розмірі 78 732,36 грн. (разом - 355 151,78 грн., належне первісному кредитору згідно з дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р., укладеною між ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» та ТОВ «Компанія Аркуш» (боржник).

За даним договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання дилерської угоди № 247 від 18.04.2013 р. в розмірі, визначеному в п. 1.1. даного договору, до нового кредитора також переходять права, які забезпечують зобов'язання боржника (п. 1.2.).

Датою виставлення вимог про сплату боргу в розмірі 276 419,42 грн. та неустойки в розмірі 78 732,36 грн. боржнику за цим договором є направлення повідомлення про відступлення права вимоги будь-яким з кредиторів за цим договором (п. 1.3.).

Таким чином, за договором про відступлення права вимоги № 335/02 від 17.02.2015 р. не передбачено право ТОВ «Паперова фабрика» вимагати сплати заборгованості за дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р. з урахуванням трьох відсотків річних, у зв'язку з чим Господарський суд м. Києва відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5 874,60 грн. трьох відсотків річних через неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання заданою дилерською угодою.

ТОВ «Паперова фабрика» просило стягнути з ТОВ «Компанія «Аркуш» 78 732,36 грн. штрафної санкції за порушення грошового зобов'язання за дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 9.2. дилерської угоди № 247 від 18.04.2013 р. сторони обумовили, що при порушенні умов п. 3.4. даної угоди, дилер зобов'язаний сплатити на користь постачальника штрафні санкції на суму заборгованості в розмірі 0,134 % (із розрахунку 4 % в місяць) від несвоєчасно сплаченої суми за кожний календарний день прострочення.

Передбачена п. 9.2. дилерської угоди штрафна санкція за своєю правовою природою є неустойкою у вигляді пені, оскільки нараховується у процентному співвідношенні, за кожний день прострочення платежу, від суми заборгованості.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» дано наступне пояснення: за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання ТОВ «Компанія «Аркуш» грошового зобов'язання за дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р. станом на 28.04.2014 р., то з нього підлягає стягненню штрафна санкція за неналежне виконання грошового зобов'язання. При цьому, позивач здійснив розрахунок штрафної санкції на підставі п. 9.2. дилерської угоди № 247 від 18.04.2013 р., відповідно до якого сторони обумовили, що при порушенні умов п. 3.4. даної угоди, дилер зобов'язаний сплатити на користь постачальника штрафні санкції на суму заборгованості в розмірі 0,134 % (із розрахунку 4 % в місяць) від несвоєчасно сплаченої суми за кожний календарний день прострочення.

Враховуючи вищенаведене, оскільки встановлений пунктом 9.2. дилерської угоди розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов'язання перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується штрафна санкція, то господарський суд вважає, що розрахунок даної вимоги, здійснений позивачем, не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок даної вимоги, наведений у таблиці нижче.

Розрахунок штрафної санкції

№ п/п Номер накладної Строк оплати Період заборгованості Кількість днів Сума боргуСума штрафної санкції 1 1525 26.08.2013 27.08.2013-26.02.2014 184 82 559,26 5 410,46 2 1583 22.08.2013 23.08.2013-22.02.2014 184 141 373,08 9 264,78 3 1797 07.09.2013 08.09.2013-07.03.2014 181 102 487,08 6 606,91 ВСЬОГО: 21 282,15

Таким чином, за розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Паперова фабрика» 21 282,15 грн. штрафної санкції за порушення грошового зобов'язання за дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ТОВ «Паперова фабрика» до ТОВ «Компанія «Аркуш» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках здійснення господарським судом заміни сторони чи третьої особи її правонаступником за правилами статті 25 ГПК судовий збір сплачується правонаступником або стягується з нього господарським судом, якщо він не був сплачений первісним учасником судового процесу або сплачений ним не в повному обсязі. Повернення зайво сплаченої суми судового збору з Державного бюджету України проводиться судом також на користь правонаступника із зазначенням про правонаступництво у відповідному судовому рішенні.

Господарський суд зазначає, що при зверненні з даним позовом до суду ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» просило суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, на користь ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями.

Оскільки умовами договору про відступлення права вимоги № 335/02 від 17.02.2015 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика» (новий кредитор), первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги у розмірі: 276 419,42 грн. основного боргу та неустойку в розмірі 78 732,36 грн. (разом - 355 151,78 грн., належне первісному кредитору згідно з дилерською угодою № 247 від 18.04.2013 р., укладеною між ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» та ТОВ «Компанія Аркуш» (боржник), тобто чітко визначені межі вимог, то у господарського суду відсутні правові підстави відшкодовувати витрати зі сплати судового збору на користь ТОВ «Паперова фабрика».

За таких обставин, витрати на сплату судового збору в даній справі відшкодовуються на користь первісного кредитора - ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями».

Крім того, ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» просило суд повернути йому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 70 від 04.04.2014 р.

Згідно з п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України. Поданий заявником (скаржником) платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, при цьому повертається заявнику (скаржнику), а до матеріалів справи приєднується копія цього документа, яка виготовляється та засвідчується в порядку, передбаченому абзацом другим підпункту 2.5.13 пункту 2.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 N 28; про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи (абзац четвертий того ж підпункту названої Інструкції).

За приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі з 1 січня - 1218,00 гривень.

Виходячи з ціни позову, позивач у справі № 910/8413/14 повинен був сплатити судовий збір у розмірі 7 220,53 грн., тоді як у відповідності до платіжного доручення № 70 від 04.04.2014 р. було сплачено 8 220,53 грн.

За таких обставин, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 000,00 грн. підлягає поверненню ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» з Державного бюджету України. При цьому, платіжне доручення № 70 від 04.04.2014 р. залишається в матеріалах справи № 910/8413/14.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аркуш» (03087, м. Київ, вулиця Єреванська, будинок 14, квартира 61, код ЄДРПОУ 37686860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика» (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Каспійська, 2, код ЄДРПОУ 39265179) 276 419 (двісті сімдесят шість тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 42 коп. заборгованості та 21 282 (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят дві) грн. 15 коп. штрафної санкції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аркуш» (03087, м. Київ, вулиця Єреванська, будинок 14, квартира 61, код ЄДРПОУ 37686860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Каспійська, 2, код ЄДРПОУ 34917212) 5 954 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 03 коп. витрат на сплату судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з іноземними інвестиціями» (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Каспійська, 2, код ЄДРПОУ 34917212) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

5. У решті позовних вимог відмовити.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.2015 р.

Суддя Т.Ю. Трофименко