Рішення

від 08.06.2015 по справі 911/1311/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" червня 2015 р. Справа № 911/1311/15

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі:

1. Кабінету Міністрів України, м. Київ

2. Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Партизан», с. Журавлівка, Сімферопольський р-н, АР Крим

про стягнення 386 395,34 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

прокурор - Секретар В.В. посвідчення №029901 від 21.10.2014;

позивач 1 - Юрченко Ю. Є предст. дов. №7.1-25/7818 від 05.01.2015;

позивач 2 - Пилипенко А.В. предст. дов. №14/20-14-15 від 18.03.2015;

Чміль В.В. предст. дов. №14/20-158-14 від 01.07.2014;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Партизан» про стягнення 386 395,34 грн. заборгованості за Договором фінансового лізингу № 1-09-367 бфл/613 від 27.08.2009, яка складається з: 345 260, 35 грн. основного боргу, 23 088,82 грн. пені, 15 141,31 грн. інфляційних втрат та 2904, 86 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, заступник Генерального прокурора України посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2015 у справі №911/1311/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 18.05.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2015 розгляд справи було відкладено на 08.06.2015 року, у зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача.

Присутні у судовому засіданні 08.06.2015 представники прокуратури та позивачів підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

В судове засідання 08.06.2015 року відповідач повторно не направив свого повноважного представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується копією накладної № 6757-60799, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів, зокрема відзив на позов до суду не надав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.06.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

27 серпня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Украгролізинг», найменування якого змінено постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 951 на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Партизан», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Партизан» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 1-09-367бфл/613, за умовами якого лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач зобов'язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі - акт), що укладається у 5-ти автентичних примірниках.

Згідно з п. 2.3 договору, постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюється додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу".

Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.5 договору, лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажорних.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що з моменту підписання Акту лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;

винагороду в розмірі 7 (семи) відсотків річних від залишкової невідшкодованої вартості Предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання Акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Згідно з п. 4.2. договору, Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів".

Відповідно до п. 4.3. договору, лізингоодержувач після укладення Договору, перераховує на рахунки лізингодавця:

попередній платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків його вартості, включаючи ПДВ, на який не нараховується лізинговий платіж у частині винагороди лізингодавцю.

комісію за організацію поставки техніки в розмірі 7 (семи) відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього платежу і комісії є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.3 цього договору.

Пунктом 8.1 передбачено, що договір набуває чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно п. 4.2 договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", але не довше 10 років.

Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу визначено у додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 1-09-367бфл/613 від 27.08.2009.

Додатком № 4.1 до договору фінансового лізингу № 1-09-367бфл/613 від 27.08.2009 сторони погодили графік сплати лізингових платежів.

На виконання умов договору фінансового лізингу № 1-09-367бфл/613 від 27.08.2009 було складено акт № 1 приймання-передачі сільськогосподарської техніки (предмету лізингу) від 08.12.2009, який підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печатками та копія якого долучена до матеріалів справи.

Таким чином, свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 1-09-367бфл/613 від 27.08.2009 від позивач 2 виконав належним чином, передавши в користування відповідачу предмет лізингу.

Проте, відповідачем не було виконано свого договірного зобов'язання щодо сплати коштів за користування предметом лізингу за період з 08.06.2014 по 08.12.2014, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 345 260, 35 грн., що і стало підставою для звернення заступника Генерального прокурора України з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 1-09-367бфл/613 від 27.08.2009 не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань за вказаним договором суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за договором фінансового лізингу № 1-09-367бфл/613 від 27.08.2009 настав, доказів сплати 18,19 та 20 лізингових платежів відповідачем не надано, борг перед позивачем 2 на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 345 260, 35 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу № 1-09-367бфл/613 від 27.08.2009 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, заступник прокурора, на підставі пунктів 7.1 та 7.7 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків сплати лізингових платежів за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми лізингових платежів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, яка за розрахунком позивача 2 за період з 09.06.2014 по 18.12.2014 складає 23 088,82 грн.

Відповідно до п. 7.1 договору, за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу 2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з п. 7.6 договору нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язання в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем 2 та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку в строк встановлений договором, заступник прокурора просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати у розмірі з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 2 інфляційні втрати за період з липня 2014 року по листопад 2014 року складають 15 141,31 грн., а 3 % річних за період з 09.06.2014 по 18.12.2014 - 2904,86 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем 2 та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 386 395,34 грн. заборгованості, яка складається з: 345 260,35 грн. основного боргу, 23 088,82 грн. пені, 15 141,31 грн. інфляційних втрат та 2904,86 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно судових витрат суд зазначає наступне.

Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21 лютого 2013 року.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви прокурор просить суд стягнути 386 395,34 грн. Таким чином, за розгляд даної майнової вимоги до сплати підлягає 7727,91 грн.

З огляду на вказане вище, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається судом на відповідача та підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.

Крім того, позивач 2 просив покласти на відповідача витрати у розмірі 180,00 грн., пов'язані з надсиланням відповідачу ухвал господарського суду від 01.04.2015 року та 18.05.2015 року.

На підтвердження понесених витрат позивачем 2 надано до суду копії накладної №6757-60799 та платіжного доручення № 2724 від 02.06.2015 року.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що витрати пов'язані з надсиланням ПАТ «Партизан» ухвал господарського суду від 01.04.2015 року та 18.05.2015 року є судовими витратами та вирішив покласти їх на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Партизан» (97512, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, село Журавлівка, вулиця Миру, будинок 40, код ЄДРПОУ 00852648) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 16 А, код ЄДРПОУ - 30401456) - 345 260 (триста сорок п'ять тисяч двісті шістдесят) грн. 35 коп. основного боргу, 23 088 (двадцять три тисячі вісімдесят вісім) грн. 82 коп. пені, 2904 (дві тисячі дев'ятсот чотири) грн. 86 коп. 3 % річних, 15 141 (п'ятнадцять тисяч сто сорок одну) грн. 31 коп. інфляційних втрат та 180 (сто вісімдесят) грн. 00 коп. судових витрат.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Партизан» (97512, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, село Журавлівка, вулиця Миру, будинок 40, код ЄДРПОУ 00852648) в дохід Державного бюджету України 7727 (сім тисяч сімсот двадцять сім) грн. 91 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 17.06.2015р.

Суддя О.В. Щоткін