Рішення

від 16.06.2015 по справі 911/2045/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. справа № 911/2045/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», Запорізька обл., м. Енергодар

до Приватного підприємства «Укрпромбезпека», Київська обл., м. Вишневе

про стягнення 14 055,84 гривень

за участю представників:

від позивача: Погосян С.Г. (довіреність б/н від 19.03.2015)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.05.2015 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі-ДП «НАЕК «Енергоатом»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Укрпромбезпека» (далі-ПП «Укрпромбезпека»/відповідач) про, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 14 055,84 грн, з яких: 9 479,52 грн пені та 4 576,32 грн штрафу, нарахованих за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки продукції №494(3)14УК від 05.11.2014.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2015 порушено провадження у справі №911/2045/15 та призначено справу до розгляду на 26.05.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2015 розгляд даної справи було відкладено на 16.06.2015.

В судові засідання 26.05.2015 та 16.06.2015 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2014 між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі-покупець) та ПП «Укрпромбезпека» (далі-постачальник) було укладено договір поставки продукції №494(3)14УК (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно з специфікацією: черевики білі на гумовій підошві 6 000 пар вартістю 653 760,00 грн.

Відповідно до пунктів 1.3 та 11.1 договору, строк поставки товару - грудень 2014 року.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту підписання.

Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання в частині поставки товару у встановлені договором строки належним чином не виконав, поставивши позивачу товар лише у кількості 5 400 пар загальною вартістю 588 384,00 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних №УБ-0000016 від 19.12.2014, №УБ-0000018 від 29.12.2014.

Листом №22/13-1 від 22.12.2014 відповідач звернувся до позивача з проханням продовжити термін поставки товару за договором до 27.02.2015 у зв'язку з неможливістю здійснити поставку всієї кількості товару у передбачені договором строки.

У відповідь на вказаний лист, позивачем було підписано додаткову угоду №1 від 31.12.2014 до договору, якою передбачено строк поставки продукції протягом лютого-березня 2015 року, та направлено її для підписання відповідачу. Відповідач додаткову угоду №1 до договору не підписав, вмотивованої відмови від її підписання не надав.

Водночас, 11.03.2015 листом №43 відповідач повідомив позивача про відмову від поставки залишку продукції за договором у зв'язку з нестабільністю валютного ринку та значною девальвацією національної валюти.

Посилаючись на те, що сторони згоди щодо зміни строків поставки товару за договором не досягли, у той час, як відповідач решту передбаченого договором товару не поставив, позивач просить суд стягнути з останнього:

- 9 479,52 грн пені, нарахованої з 01.01.2015 по 25.05.2015 на 65 376,00 грн вартості недопоставленого товару,

- 4 576,32 грн штрафу, із розрахунку 7% від вартості недопоставленого товару, з підстав ст. 231 Господарського кодексу України та п. 7.2 договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 712, ч. 1 ст. 663, ч. 3 ст. 254, ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.3 договору, строк поставки товару - грудень 2014 року.

З огляду наведеного, підписання відповідачем 05.11.2014 договору №494(3)14УК свідчить про погодження останнього з його умовами та, відповідно, в силу вимог п. 1.3 договору породжує для відповідача, як постачальника, обов'язок по поставці позивачу, як покупцю, погодженого сторонами товару у кількості 6 000 пар вартістю 653 760,00 грн у строк до 01.01.2015.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Натомість, в порушення наведених законодавчих та договірних положень відповідач від виконання обов'язку по поставці товару у кількості 600 пар загальною вартістю 65 376,00 грн відмовився, решту передбаченого договором не поставив, що свідчить про підставність вимоги позивача про стягнення з останнього неустойки за порушення договірних зобов'язань.

Статтями 611, 549 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення строків поставки або недопоставку продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, по якому допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення більш 30 днів, постачальник додатково стягується покупцеві штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що порядок обрахунку штрафних санкції, заявлених позивачем до стягнення, відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та положенням договору, а їх розмір є арифметично вірним, суд дійшов висновку вимога позивача про стягнення з відповідача 9 479,52 грн. пені та 4 576,32 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

При винесенні даного рішення судом також враховано, що норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 №3-88гс11, а також у постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2014 у справі №910/23600/13.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 254, 525, 526, 549, 611, 629, 663, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 231 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укрпромбезпека» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 40, ідентифікаційний код 39081478) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код 19355964):

- 9 479 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн 52 коп. пені,

- 4 576 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн 32 коп. штрафу,

- 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.06.2015

Суддя В.А. Ярема