Постанова

від 09.06.2015 по справі 927/1883/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 927/1883/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання - Філімоновій І.Є.

за участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 20.05.2015р.

розглянувши апеляційну скаргу Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015

у справі № 927/1883/14 (головуючий суддя: Бобров Ю.М.)

за позовом Виконуючого обов'язки прокурора Козелецького району Чернігівської області в особі Косачівської сільської ради Козельцького району Чернігівської області

до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Чернігівській області

про відшкодування збитків в сумі 35015,90 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги виконуючого обов'язки прокурора Козелецького району Чернігівського району в інтересах держави в особі Косачівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Чернігівській області про відшкодування збитків в сумі 35015,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки було виявлено самовільну порубку дерев. Оскільки безпосереднього заподіювача шкоди виявлено не було, прокурор вважає, що обов'язки зі забезпечення охорони, захисту, відтворення лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, а отже ДП "Козелецьрайагролісгосп", як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, а тому має нести матеріальну відповідальність.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015р. у справі №927/1883/14 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп", (с. Кошани, Козелецький район, Чернігівська область, 17061, р/р 260051485 в ЧОД АТ "Райффайзен банк "Аваль" м. Чернігів, МФО 353348, код 31187172) до державного бюджету (одержувач: УК у Козелецькому районі (с. Косачівка) 24062100, р/р 33114331700181, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38020568, Банк ГУДКСУ у Чернігівській області) 35015,90 грн (тридцять п'ять тисяч п'ятнадцять гривень дев'яносто копійок) шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев.

Стягнуто з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп", (с. Кошани, Козелецький район, Чернігівська область, 17061, р/р 260051485 в ЧОД АТ "Райффайзен банк "Аваль" м. Чернігів, МФО 353348, код 31187172) до державного бюджету (р/р 31217206783002, отримувач - УК в м. Чернігові (м. Чернігів) 22030001, код ЄДРПОУ 38054398, Банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації доходів 22030001) 1827,00 грн (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) судового збору.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано доведеністю позивачем наявними в матеріалах справи доказами факту завдання шкоди державі шляхом здійснення самовільної вирубки лісу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015р. у справі №927/1883/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Чернігівської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 03.04.2015р.

Розпорядженням керівника Київського апеляційного господарського суду №09-52/387/15 від 02.04.2015р., в зв'язку з перебуванням головуючого судді Зеленіна В.О. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 02.04.15р. визначено новий склад суду, головуючий суддя Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.15р. апеляційну скаргу Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. та призначено розгляд справи №927/1883/14 на 20.05.15р.

У судове засідання 20.05.15р. з'явився прокурор та представник апелянта.

Представник позивача та представник третьої особи у судове засідання не з'явилися.

Прокурором та представник апелянта заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять календарних днів на підставі ст.69 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року було задоволено клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи та відкладено її розгляд на 09.06.2015р.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015 р. у справі № 927/1883/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Прокурор в судовому засідання апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності прокурора та представників позивача та третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі

- ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як було встановлено судом першої інстанції 17.10.2013 лісником ДП "Козелецьрайагролісгосп" Жабинцем В.М. при об'їзді закріпленого за ним обходу (квартал 39, виділ 11) на земельній ділянці лісового фонду Косачівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, яка знаходиться неподалік с. Лошакова Гута (а.с. 23, 27, 91), було виявлено самовільну рубку дерев сосни кількістю 9 штук (а.с. 61).

Даний факт було зафіксовано у Акті самовільної рубки, складеного головним лісничим ДП "Козелецьрайагролісгосп" Корзуном С.В. у присутності інженера лісового господарства Вохмінцевої О.О., майстра лісу Дяковського В.П. та лісника Жабинця В.М. (а.с. 26).

Директором ДП "Козелецьрайагролісгосп" Вохмінцевим С.В. було подано до Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області письмову заяву від 28.10.2013 № 164 (а.с. 53), в якій директор просив розслідувати самовільну рубку дерев сосни, скоєну невідомими особами у кв. 39 вид.11. в обході № 3 лісника Жабинця В.М., в кількості 9 (дев'яти) дерев.

Як вбачається із Висновку дільничного інспектора міліції СДІМ Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області капітана міліції Пальчика О.В. (а.с. 25), який розглянув матеріали перевірки по письмовій заяві директора ДП "Козелецьрайагролісгосп", встановити причетних осіб, які здійснили самовільну порубку дерев, не надалось можливим.

У цьому Висновку заявнику повідомляється, що в разі встановлення причетних осіб, які здійснили незаконну рубку, дані особи будуть притягнуті до відповідальності за статтями 64-67 КУпАП України.

Про результати перевірки, проведеної Козелецьким РВ УМВС України в Чернігівській області, ДП "Козелецьрайагролісгосп" було повідомлено листом від 28.10.2013 № 9801 (а.с. 57).

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, згідно матеріалів ДП "Козелецьрайагролісгосп" від 18.10.2013 № 164, відповідно до постанови КМУ від 23.02.2008 № 665 " Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", зроблено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням дерев сосни в кв. 39, вид. 11 обх. № 3 ДП "Козелецьрайагролісгосп", загальна сума розміру якої складає 35015,90 грн.

У позовній заяві прокурор, зокрема посилаючись на системний аналіз положень Лісового кодексу України, вважає, що обов'язки зі забезпечення охорони, захисту, відтворення лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які повинні нести відповідальність за незабезпечення охорони і захисту лісів від незаконних рубок.

Відповідно до рішення Чернігівської обласної ради (п'ятнадцята сесія двадцять третього скликання) від 27.03.2001 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" (а.с. 15) ДП "Козелецьрайагролісгосп" надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 14333,6 га на території Козелецького району Чернігівської області. Отже, відповідач є постійним лісокористувачем.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що відповідач як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, чим завдав шкоди лісовому фонду України у вигляді самовільної вирубки лісу, що у свою чергу стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно преамбули Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. (ст. 2 Закону).

У відповідності до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Відповідно до частин 3, 4 статті 17 Лісового кодексу України, ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Згідно з пунктом 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) зазначеного Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно з пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 цього Кодексу, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у аналогічних справах зі спорів про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення лісового законодавства (постанови ВГСУ від 29.07.2013 у справі №5010/1287/2012-П-13/90, від 03.04.2012 у справі №5010/2141/2011-23/75, від 30.11.2011 у справі №6/102, від 17.09.2012 у справі №13/5025/399/12 та від 27.10.2011 у справі №11/62-10 (у допуску останніх двох справ до провадження ВСУ відмовлено ухвалами ВГСУ від 26.11.2012 та від 20.01.2012 відповідно)).

Враховуючи вимоги статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як стверджує прокурор, факт незаконної вирубки дерев на підвідомчій відповідачеві території лісу підтверджено актом самовільної рубки, складеного головним лісничим ДП "Козелецьрайагролісгосп" Корзуном С.В. та доданим до нього розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев, здійсненим ст. інспектором з ОНПС Чернігівської області на підставі постанови КМ України від 23.07.2008 №655 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Місцевий господарський суд на підставі зазначених доказів задовольнив позов, посилаючись на те, що невідомими особами за відсутності спеціального дозволу було здійснено незаконну порубку дерев у лісгоспі, внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно істотну шкоду, відповідальність за заподіяння якої з огляду на обставини справи покладається на відповідача як постійного лісокористувача.

Натомість колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки порушено порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, з огляду на наступні обставини.

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів чітко врегульовано наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 "Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства".

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008, акт перевірки це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. п. 4.13, 4.14 розділу 4 Порядку за результатами проведеної планової та позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся. Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.

На підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства, складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. У разі необхідності видачі, зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів, поводження з небезпечними хімічними речовинами, транскордонне переміщення об'єктів рослинного і тваринного світу, а також встановлення нормативів допустимих рівнів шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища відповідний орган Держекоінспекції вносить подання про це до Держекоінспекції чи відповідного територіального органу Держекоінспеції, що закріплено в п. п. 4.22 та 4.26 розділу 4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків може бути правильним та обгрунтованим, тільки у випадку наявності в матеріалах справи належного підтвердження факту незаконної вирубки дерев, що встановлено та зафіксовано у передбаченому законом порядку.

Відповідно до п. п. 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів встановлені ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що встановлено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом апеляційної інстанції достеменно встановлено та позивачами не спростовано недоведеність встановлення належними доказами факту завдання відповідачем шкоди державі внаслідок самовільної порубки дерев, оскільки з матеріалів справи не вбачається видачі компетентним органом наказу про проведення перевірки та подальшого складання акта перевірки вимог природоохоронного законодавства та припису відповідачу про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Акт складений головним лісничим ДП "Козелецьрайагролісгосп" Корзуном С.В. не може вважатися належним доказом, оскільки не являється носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

З огляду на встановлене, колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про недодержання позивачем процедури проведення перевірки, відсутність актів перевірки та приписів про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, про не встановлення судом першої інстанції причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, а також відсутність встановленого належним чином факту заподіяння шкоди, що виключає можливість стягнення з відповідача шкоди, завданої незаконної виробкою дерев у лісгоспі, та дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції як такого, що є необґрунтованим, з прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015 по справі № 927/1883/14 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2015 по справі № 927/1883/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Косачівської сільської ради Козельцького району Чернігівської області ( вул. 8 Березня, 2, с. Косачівка, Козелецький район, Чернігівська область, 17010, код ЄДРПОУ 04413383) на користь Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп", (с. Кошани, Козелецький район, Чернігівська область, 17061, код ЄДРПОУ 31187172) судові витрати у розмірі 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень 50 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.

6. Матеріали справи № 927/1883/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова