Постанова

від 10.06.2015 по справі 910/2499/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 910/2499/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Ваколюк О.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року

у справі № 910/2499/15-г (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НорсТрейд"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМА"

про стягнення 64684,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НорсТрейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМА" про стягнення 64684,68 грн., з яких: борг у розмірі 60182,00 грн. та пеня у розмірі 4502,68 грн. (відповідно заяві про уточнення позовних вимог від 27.03.2015 року).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року у справі № 910/2499/15-г позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НорсТрейд" задоволені частково, а саме стягнуто з відповідача заборгованість 60182,00 грн. та пеню 4457,53 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМА" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року у складі колегії суддів: Гончарова С.А. (головуючий), суддів Скрипки І.М., Шаптали Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.06.2015 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що на думку скаржника рішення першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та з неповно з'ясованими обставинами, що мають значення для справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що позивач не надав суду доказів поставки відповідно до замовлень, доказів виконання зобов'язань про передачу разом із товаром зазначеної документації та те, що отриманий товар був низької якості, отже, суд першої інстанції не з'ясував чи виконав позивач зобов'язання з поставки належним чином та чи настало право на стягнення коштів за отриманий товар.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 10.06.2015 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлен про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

01.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НорсТрейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМА" (покупець) укладено договір поставки № 01/04/2012 (договір).

Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар у розмірі, а покупець зобов'язується прийняти його і оплатити.

Відповідно п. 3.1. договору, товар постачається партіями згідно замовлень покупця, в яких зазначаються асортимент, кількість та строк поставки.

Пунктом 3.5. зазначено, що при передачі товару постачальник повинен передати покупцю всю необхідну документацію на продукцію (оригінал рахунку-фактури, товарні накладні, сертифікат якості), а покупець повинен прийняти товар та оформити всі необхідні документи.

Нормами п.п. 3.7., 3.8. вказано, що перехід права власності на товар відбувається в момент одержання товару (підписання повноважним представником покупця накладної). Підтвердження факту одержання товару є кругла печатка покупця або його штамп на накладній, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п. 4.2. договору, загальна ціна товару, що поставляється за цим договором, складає суму всіх товарних накладних.

Пунктом 5.1. договору визначено, що строк оплати за товар складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Днем отримання товару є дата вказана в товарній накладній.

Зі змісту п. 6.2. договору, за прострочення оплати за товар покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що постачальник несе відповідальність за якість товару, згідно чого покупець має право пред`являти претензії відносно якості товару протягом: за наявних дефектів - на момент прийому; з прихованих дефектів - на весь термін зберігання товару на складі покупця, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження товару на склад покупця згідно п. 9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення та товарів народного споживання по якості П-7.

Згідно п.п. 9.1., 9.2., 9.3. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього договору та закінчується 31.12.2012 року. Якщо за 30 календарних днів до закінчення дії договору жодна із сторін не відмовиться письмово від цього договору, дія договору вважається продовженою на кожний наступний календарний рік на тих же умовах

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 71058,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 42 від 19.11.2012 року, № 43 від 21.11.2012 року, № 46 від 25.12.2012 року, № 5 від 25.02.2013 року.

Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача. Також, відповідачем здійснено повернення товару на суму 876,00 грн., що підтверджується видатковою накладною постачальнику (повернення) № Р- 00000028 від 25.02.2013 року.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення за договором поставки № 01704/2012 від 01.04.2012 року в частині оплати за поставлений товар 64684,68 грн. з яких: 60182,00 грн. борг та 4502,68 грн. пеня.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором поставки № 01/04/2012 від 01.04.2012 року в частині оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим, виникла заборгованість за вказаним договором.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Нормами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем згідно наявних в матеріалах справи первинних документів у період з 19.11.2012 року по 25.02.2013 рік було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕМА" товар на загальну суму 71058,00 грн., відповідач прийняв товар, однак допустив порушення умов договору поставки № 01/04/2012 від 01.04.2012 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Нормами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМА" перед позивачем по договору поставки № 01/04/2012 від 01.04.2012 року у сумі 60182,00 грн. доведений та документально підтверджений згідно матеріалів справи.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМА" в свою чергу не спростувало суду першої інстанції розмір невиконаного зобов'язання за договором поставки № 01/04/2012 від 01.04.2012 року в частині стягнення основного боргу 60182,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 60182,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що згідно порушеного зобов'язання за договором поставки в частині своєчасної оплати за поставлений товар, Товариством з обмеженою відповідальністю "НорсТрейд" була нарахована пеня у розмірі 4502,68 грн. з 03.12.2012 року за 182 дні, з 05.12.2012 року за 182 дні, з 08.01.2013 року за 182 дні, з 11.03.2013 року за 182 дні.

Пунктом 6.2. договору, за прострочення оплати за товар покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України вказано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Суд першої інстанції здійснив перерахунок пені з 04.12.2012 року за 182 дні, з 06.12.2012 року за 182 дні, з 09.01.2013 року за 182 дні, з 12.03.2013 року за 182 дні встановив, що розмір пені складає 4457,53 грн.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, колегія суддів погоджується зі зробленим судом першої інстанції перерахунком пені у розмірі 4457,53 грн., який, за висновками апеляційного суду, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному розмірі.

Колегією суддів стосовно доводу апелянта, що позивач не надав суду доказів поставки відповідно до замовлень, доказів виконання зобов'язань про передачу разом із товаром зазначеної документації та те, що отриманий товар був низької якості, не приймає та зазначає наступне.

Як зазначалось, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну 71058,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 42 від 19.11.2012 року, № 43 від 21.11.2012 року, № 46 від 25.12.2012 року, № 5 від 25.02.2013 року, також, відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача. Також, відповідачем здійснено повернення товару на суму 876,00 грн., що підтверджується видатковою накладною постачальнику (повернення) № Р-00000028 від 25.02.2013 року.

Враховуючи п. 6.4. договору передбачено можливість Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМА" пред'явлення претензії щодо якості товару, яку останім не реалізовано, доказів протилежного суду не надано.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НорсТрейд" є обґрунтованими та такими, які вірно частково задоволені судом першої інстанції, а саме стягнуто з відповідача 60182,00 грн. заборгованості та 4457,53 грн. пені.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року у справі № 910/2499/15-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМА", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМА" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року у справі № 910/2499/15-г є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМА" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року у справі № 910/2499/15-г - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року у справі № 910/2499/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2499/15-г повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

І.М. Скрипка