Постанова

від 17.06.2015 по справі 826/419/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/419/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Координата Центр» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Координата Центр» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Координата Центр» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2014 року №0029821501 та № 0029841501.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Справа розглянута відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що податковим органом проведено перевірку з питання своєчасності подання ТОВ «Координата Центр» платіжного доручення до установи банку по сплаті податку на додану вартість, за результатами якої складений Акт від 30.10.2014 року №7064-15/38519200, та якою встановлено порушення вимог п. 203.2 ст. 203 ПК України , а саме: підприємством допущено несвоєчасне подання платіжного доручення до установи банку по сплаті наступних сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість:

- суми податку в розмірі 9 773,00 грн., визначеної згідно податкового повідомлення-рішення від 08.07.2014 року № 0003032204, що фактично сплачена 26.09.2014 року (тобто, із затримкою на 45 днів);

- суми податку 7 976,00 грн., нарахованої згідно податкової декларації з ПДВ №9048611276 від 20.08.2014 року), що фактично сплачена 30.09.2014 року (тобто, із затримкою на 30 днів);

- суми податку в розмірі 16 133,70 грн., визначеної згідно податкового повідомлення-рішення від 08.07.2014 року № 0003032204, що фактично сплачена 30.09.2014 року (тобто, із затримкою на 49 днів);

- суми податку 40 267,30 грн., нарахованої згідно податкової декларації з ПДВ № 9054546995 від 22.09.2014 року), що фактично сплачена 09.10.2014 року (тобто, із затримкою на 9 днів).

В результаті виявлених порушень податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 26.11.2014 року, а саме: № 0029821501, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 33 882,70 грн. по податку на додану вартість, всього на 49 календарних днів, нарахований штраф на суму 6 776,54 грн. (20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання); та №0029841501, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 40 267,30 грн. по податку на додану вартість, всього на 9 календарних днів, нарахований підприємству штраф на суму 4 026,73 грн. (10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно застосовано штрафні санкції до позивача за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Проте колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п. 58.1 ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, позивач не міг порушити п.203.2 ст.203 ПК України, так як суми податкових зобов'язань по податковому повідомленні-рішенні від 08.07.14 №0003032204 визначені відповідачем на підставі норм податкового кодексу, а не позивачем у поданій ним податковій декларації.

Окрім цього, відповідно до п.116.1 ст.116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Згідно п.116.2 ст.116 ПК України, за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи вищевикладене, та те, що за податковим повідомленням-рішенням від 08.07.2014 року №0003032204 відповідачем вже застосовано до позивача штраф на підставі ст.123 ПК України, повторне застосування штрафних санкцій є неправомірним.

Стосовно грошових зобов'язань по декларації ПДВ за липень 2014 року від 20.08.2014 року №9048611276 позивач сплатив кошти платіжним дорученням від 26.08.2014 № 100516647, по декларації з ПДВ за серпень 2014 року від 22.09.2014 року №9054546995 сплатив кошти платіжним дорученням від 30.09.2014 року №100621731.

Відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Штраф, згідно ст.111 ПК України, є одним із видів відповідальності, яка застосовується до платника податків за невиконання або неналежного виконання ним вимог, установлених цим Кодексом.

Згідно п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Статтею 87 ПК України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 187.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу, або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене, погашення відповідачем раніше існуючого податкового боргу позивача за рахунок своєчасно сплачених грошових зобов'язань з ПДВ по деклараціях №9048611276 від 20.08.2014, №9054546995 від 22.09.2014 року та уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період серпень 2014 року №9055262944 від 26.09.2014 року є дією відповідача, відтак в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасному поданні платіжного доручення до установи банку по сплаті ПДВ.

До аналогічного висновку, щодо неможливості застосування до платників податку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання, у разі зарахування податковими органами сплачених таким платником сум в рахунок погашення податкового боргу, прийшов і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.02.2013 року по справі № К/9991/62001/12 та в ухвалі від 25.06.2014 року по справі №К/9991/50312/12.

Згідно ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2014 року №0029821501 та №0029841501.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу . Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.72 КАС України не надав до суду належні докази правомірності своїх дій та рішень.

Судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, яким надана неправильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 10.04.2015 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України , якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як видно з платіжних доручень (а.с.3, 97), позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви - 182,7 грн., та апеляційної скарги - 913,5 грн., а тому вказані витрати підлягають відшкодуванню на його користь.

Керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 186, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Координата Центр» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2015 року - скасувати, та прийняти нову, якою задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Координата Центр».

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 26.11.2014 року №0029821501 та №0029841501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Координата Центр» судові витрати у розмірі 1096,2 (одна тисяча дев'яносто шість) грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.