Постанова

від 17.06.2015 по справі 814/1046/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1046/15

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Градовського Ю.М. судді -Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року по справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві до приватного підприємства «Раязіл Фасад» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2015 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві (надалі - позивач, Фонд) звернулось до суду з позовом до приватного підприємства «Раязіл Фасад» (надалі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у розмірі 2144,55 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Підприємство несвоєчасно сплачувало страхові внески, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 2144,55 грн.. Така сума заборгованості самостійно визначена Підприємством у поданій розрахунковій відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2014 рік.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Фонд подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство зареєстровано у Фонді, як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно звіту щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2014 рік (а.с.12) Підприємство декларує наявність в нього заборгованості по сплаті страхових внесків, яка пов'язана із несвоєчасною виплатою заробітної плати за період квітень 2001 - жовтень 2006 року в загальній сумі 2144,55 грн..

Отже, предметом позову є самостійна визначена Підприємством і не сплачена сума страхових внесків до Фонду в розмірі 2144,55 грн..

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що на підставі відомостей, наведених у поданому відповідачем звіті за 2014 рік, сума, заявлена позивачем до стягнення є сумою заборгованості зі сплати внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати. Але, оскільки вказана сума не є недоїмкою та пенею, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.7 роз.VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року (абзац четвертий).

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абзац п'ятий). На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абзац шостий).

Як уже зазначалось вище, предметом позову є непогашена Підприємством заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду, яка виникла внаслідок несвоєчасної виплати Підприємством заробітної плати за період з квітня 2001 року по жовтень 2006 року, а тому стягнення такої заборгованості з урахуванням наведених вище законодавчих положень повинно здійснюватися відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості.

Згідно з пунктом 2.1 "Порядку стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України", затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010 року №31, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.12.2010 року за №1286/18581 (далі - Порядок), стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12.07.2007 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 року за №867/14134 (далі - Інструкція №36).

Пунктом 2.2 Порядку встановлено, що страхувальники, які мають заборгованість зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, подають до робочих органів виконавчої дирекції Фонду звітність до повного погашення заборгованості за формою, наведеною у додатку до постанови.

Нараховані страхові внески, інші платежі, як це встановлено п.4.13 Інструкції №36, сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

Відповідно до п.10 Інструкції №36 усі спірні питання, які виникають між страхувальником та робочими органами виконавчої дирекції Фонду з приводу нарахування страхових внесків і пені, стягнення недоїмки, неприйняття до заліку витрат у рахунок страхових внесків, вирішуються в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не приймав участі у розгляді даної справи і жодних заперечень щодо існування у нього вищевказаної суми заборгованості не висував.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що звернення Фонду до адміністративного суду з даним позов відповідає визначеному діючим законодавством механізму стягнення заборгованості із сплати страхових внесків не сплачених у період до 1 січня 2011 року.

При цьому відповідно до п.16 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо стягнення такої заборгованості не застосовується.

Оскільки Підприємство самостійно задекларувало наявність в нього несплаченої суми страхових внесків в сумі 2144,55 грн., що підтверджується відповідним звітом Підприємства щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2014 рік (а.с.12), і наявність такої заборгованості жодним чином не спростована, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Фонду є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на положення п.4.12 Інструкції №36, відповідно до якого днем сплати страхових внесків або днем виникнення обов'язку сплати внесків до Фонду є день одержання коштів на оплату праці або перерахування коштів на особові рахунки працівників.

Такі посилання свідчать про те, що суд першої інстанції вважав, що у Підприємства не виник обов'язок по сплаті спірної суми страхових внесків внаслідок невиплати сум заробітної плати, на які ці внески нараховані.

Разом з тим, за матеріалами справи спірна сума страхових внесків нарахована самим Підприємством на несвоєчасно виплачені суми заробітної плати.

В першій та другій колонці другого аркушу звіту щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2014 рік Підприємством лише зазначені періоди з квітня 2001 по жовтень 2006 року, в яких суми заробітної плати не були сплачені своєчасно. Однак це не доводить того факту, що наведені у цих колонках суми заробітної плати не були фактично виплачені Підприємством станом на час подання цього звіту у 2015 році. Про невиплату вказаних сум заробітної плати на час подання такого звіту не вказує і саме Підприємство.

Також не можна погодитися з твердженнями суду першої інстанції, що задекларована Підприємством сума заборгованості в розмірі 2144,55 грн. не є недоїмкою в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки згідно п.6 ст.1 цього закону недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, своєчасно не сплачена Підприємством сума страхових внесків в розмірі 2144,55 грн. в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вважається недоїмкою.

Слід також зазначити, що застосування судом першої інстанції терміну «недоїмка» до спірної суми заборгованості є недоречним, оскільки термін «недоїмка» введено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, що набув чинності з 01.01.2011 року, а спірна сума заборгованості виникла в силу вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105 від 23.09.1999 року. В зв'язку з чим в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не застосовується термін «недоїмка» при визначені механізму стягнення заборгованості із сплати страхових внесків, які не були сплачені до 1 січня 2011 року.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року - скасувати.

Винести по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві.

Стягнути з приватного підприємства «Раязіл Фасад» (ЄДРПОУ 20882143) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві заборгованість у сумі 2144,55 грн. на розрахунковий рахунок 37172005004174 в банк одержувач: ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, одержувач відділення ВД ФССНВВ ПЗ України у м. Миколаїв, код одержувача 38790569.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський О.В. Лук'янчук