cpg1251 Справа № 367/7375/14-ц
ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2015 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Пархоменко О.В.
при секретарях Проценко Є.О, Григорян Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Житлово-будівельний кооператив-7 про визнання спільної сумісної власності та поділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 16 липня 1976 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб, після укладення шлюбу відповідачка змінила своє прізвище "ОСОБА_3" на "ОСОБА_3"; 26 березня 2014 року згідно рішення Бородянського районного суду Київської області по справі № 360/167/14-ц шлюб між ними було розірвано.
Позивач вказує, що згідно довідки від 20.10.2014 року № 40, виданої Житлово-Будівельним кооперативом-7 відповідач являється членом Житлово-будівельного кооперативу-7 по вулиці Польовій, 28 у м. Буча Київської області та являється власником квартири АДРЕСА_1; сума пайового внеску була повністю сплачена відповідачем у 1983 році. Таким чином, фактично відповідач набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 у 1983 році, перебуваючи у шлюбі з позивачем.
Вказує, що квартира АДРЕСА_1 була придбана під час шлюбу сторін, повністю пайовий внесок за неї було сплачено в 1983 році, а тому квартира є спільним майном сторін по справі.
Позивач просив визнати квартиру номер АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; у порядку поділу спільного майна подружжя квартири номер АДРЕСА_1 визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 частини квартири номер АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 3 654,0 гривень.
В подальшому під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та, крім зазначеного вище, посилався на те, що попереднім членом Житлово-будівельного кооперативу-7 ОСОБА_4 повністю був сплачений пайовий внесок до Житлово-будівельного кооперативу-7 15.12.1982 року в розмірі 3 756,0 крб., тобто попередній член Житлово-будівельного кооперативу-7 ОСОБА_4 набула права власності на згадану квартиру, сплативши повністю пайовий внесок. Відповідач була прийнята до Житлово-будівельного кооперативу-7 01.12.1983 року згідно протоколу № 1 спільного зібрання членів житлово-будівельного кооперативу-7 від 01.12.1983 року, підставою для прийняття до Житлово-будівельного кооперативу-7 згідно вищезгаданої довідки № 40 від 20.10.2014 року було внесення відповідачем у 1983 році пайового внеску замість вибулого члена Житлово-будівельного кооперативу-7 ОСОБА_4 Підставою для вселення відповідача до квартири АДРЕСА_1 став Ордер № 894, виданий 13.08.1983 року виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів. В подальшому відповідач, перебуваючи у шлюбі з позивачем, 03.11.2004 року здійснила державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1. Згідно Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.01.2015 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності відповідачці, підставою для виникнення права власності стало Свідоцтво про право власності б/№ від 03.11.2004 року, видане на підставі рішень виконавчого комітету Бучанської селищної ради № 155 від 20.08.1996 року та № 157 від 15.06.2004 року. Таким чином відповідач набула права власності на квартиру АДРЕСА_1, перебуваючи у шлюбі з позивачем; повністю пайовий внесок відповідачем був внесений у 1983 році замість вибулого члена Житлово-будівельного кооператиу-7 ОСОБА_5, а тому квартира АДРЕСА_1 є спільним майном сторін по цій справі.
В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н.; у порядку поділу спільного майна подружжя квартири АДРЕСА_1 визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. 1/2 частини квартири АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н. на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. суму сплаченого судового збору в розмірі 3 654,0 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позов підтримав, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що позивач ніякого відношення до спірної квартири немає, жодних пайових внесків за неї не сплачував, дану квартиру вона отримала згідно обміну своєї квартири, яка була набута нею до шлюбу з позивачем. Просила у позові відмовити.
Представник третьої особи - Житлово-будівельного кооперативу-7 ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не підтримав, суду пояснив, що в довідці № 40 не написано хто сплатив пай, пайовий внесок був повністю сплачений ОСОБА_8 по відомості в грудні 1982 року. Були заяви від ОСОБА_4 та від ОСОБА_8 про виведення з членів ЖБК та прийняття в зв'язку з обміном квартири. Пайовий внесок ОСОБА_8 ніхто не повертав, у зв'язку з тим, що вона просто обмінялася квартирою. Він пам'ятає, що пайовий внесок колись повертався по всьому будинку за рішенням суду, але іншій особі. Обмінів було багато. Він є головою ЖБК-7 з 2004 року. Пайові внески членів кооперативу, які вибувають, переоформлюються на родичів, які залишаються проживати. Внесок, який був сплачений ОСОБА_8 нікому не повертався, цей пайовий внесок був закріплений за ОСОБА_8, документів, підтверджуючих немає.
Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи - ОСОБА_7, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 16 липня 1976 року уклав шлюб із громадянкою ОСОБА_3, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на "ОСОБА_3". Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 26 березня 2014 року у справі № 360/167/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.
Встановлено, що згідно довідки № 40 від 30 жовтня 2014 року Житлово-будівельного кооперативу-7 ОСОБА_3 являється членом кооперативу ЖБК-7 по вул. Польовій, 28 та являється власником квартири АДРЕСА_1; сума пайового внеску сплачена повністю в 1983 році.
В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення народного суду Ленінградського району м. Києва від 23.01.1973 року в справі за позовом райвиконкому Ленінградського району м. Києва до ОСОБА_3 про виселення в позові райвиконкому Ленінградського району м. Києва до ОСОБА_3 відмовлено. Рішенням № 50 виконавчого комітету Ленінградської районної ради депутатів трудящих від 14 січня 1974 року "Про закріплення однокімнатної квартири площею 15,9 кв. м. за ОСОБА_3" закріплено за ОСОБА_3, одинокою, однокімнатну квартиру АДРЕСА_2.
Встановлено, що 13.08.1983 року Бюро по обміну жилих приміщень виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів видано ордер № 894 ОСОБА_3, проживаючій в АДРЕСА_4, в тому що вона та проживаючі з нею дві особи мають право вселення в порядку обміну з ОСОБА_8 на житлову площу в АДРЕСА_1; список осіб, які в'їжджають по ордеру : ОСОБА_3, ОСОБА_11 - дочка, ОСОБА_12 - дочка. Згідно довідки № 303 від 08.06.1983 року, виданої Московською радою депутатів трудящих м. Києва ОСОБА_2 1953 р. н. постійно проживає в АДРЕСА_3, довідка видана для пред'явлення в бюро по обміну жилплощі м. Ірпінь. Згідно довідки № 46 від 01.12.2014 року Житлово-будівельного кооперативу-7 ОСОБА_3 отримала квартиру АДРЕСА_1 в порядку обміну з ОСОБА_8 13.08.1983 року; пайовий внесок за квартиру був внесений ОСОБА_8 повністю на 15.12.1982 р.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.01.2015 року, виданої Реєстраційною службою Бучанського міського управління юстиції Київської області власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 03.11.2004 року, виданого на підставі рішень виконавчого комітету Бучанської селищної ради № 155 від 20.08.1996 р. та № 157 від 15.06.2004 р. Також встановлено, що ОСОБА_3 прийнята членом ЖБК-7 01.12.1983 року на підставі протоколу № 1 загальних зборів членів ЖБК-7.
Згідно довідки № 38 від 23 жовтня 2014 року Житлово-будівельного кооперативу-7 ОСОБА_2 проживав без реєстрації з дружиною ОСОБА_3 та дітьми з 1983 року по 1992 рік за адресою АДРЕСА_1, квартира сплачена, лицевий рахунок на ОСОБА_3
Також в судовому засіданні встановлено, що пайовий внесок за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 попередньому власнику та члену житлово-будівельного кооперативу-7 ОСОБА_8 повернутий не був.
Наведені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи - ОСОБА_7, матеріалами справи.
У відповідності до ст. 22 КпШС УРСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
У відповідності до ст. 28 КпШС УРСР в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
У відповідності до ст. 29 КпШС УРСР поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.
У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У відповідності до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
У відповідності до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У відповідності до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У відповідності до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У відповідності до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У відповідності до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач та відповідачка з 16 липня 1976 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 26 березня 2014 року у справі № 360/167/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.
Також встановлено, що рішенням № 50 виконавчого комітету Ленінградської районної ради депутатів трудящих від 14 січня 1974 року "Про закріплення однокімнатної квартири площею 15,9 кв. м. за ОСОБА_3" закріплено за ОСОБА_3, одинокою, однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та у 1983 році ОСОБА_3 обміняла квартиру на квартиру АДРЕСА_1 з громадянкою ОСОБА_8 13.08.1983 року згідно ордеру № 894 від 13.08.1983 року, виданого 13.08.1983 року Бюро по обміну жилих приміщень виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів.
У відповідності до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.
У відповідності до п.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що пайовий внесок за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 попередньому власнику та члену житлово-будівельного кооперативу-7 ОСОБА_8 повернутий не був, беззаперечних доказів того, що ОСОБА_3 в період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя був сплачений внесок ЖБК-7 за спірну квартиру суду надано не було, а також враховуючи те, що відповідачка обміняла належну їй до шлюбу з позивачем квартиру на спірну квартиру, суд вважає, що у позивача та відповідачки не виникло право спільної сумісної власності на цю квартиру, а тому доводи позивача про те, що дана квартира є спільною сумісною власністю з відповідачкою та підлягає поділу між ними в рівних частинах не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та заявлені ним позовні вимоги задоволенню не підлягають. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування позовних вимог суду надано не було.
На підставі ст. ст. 22, 28, 29 КпШС УРСР, ст. ст. 60-61, 63, 65, 69, 70, 71, 72 СК України, керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд:
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Житлово-будівельний кооператив-7 про визнання спільної сумісної власності та поділ спільного майна подружжя залишити без задоволення.
Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи 17.06.2015 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: О. В. Пархоменко
Суд | Ірпінський міський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2015 |
Оприлюднено | 23.06.2015 |
Номер документу | 45222506 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Ірпінський міський суд Київської області
Пархоменко О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні