Ухвала

від 15.06.2015 по справі 359/9780/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Справа № 359/9780/14-ц Головуючий у І інстанції Яковлєва Л. В. Провадження № 22-ц/780/2329/15 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О. Категорія 20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою заступника військового прокурора Центрального регіону України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2015 року у справі за позовом заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та заборона відчуження земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду із позовом, який мотивував наступним:

В провадженні прокуратури перебуває кримінальне провадження №42014110340000025 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 369 КК України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. 15 травня 2014 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. 19 травня 2014 року судом надано дозвіл на його затримання для доставки до суду для обрання запобіжного заходу. Того ж дня його оголошено в розшук.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2014 року на майно ОСОБА_2 накладено арешт. При цьому 21 травня 2014 року ОСОБА_2 в генеральному консульстві України в м. Мюнхен видав довіреність на гр. ОСОБА_4 на право представлення його інтересів у тому числі й з питань відчуження майна. На підставі вказаної довіреності у відповідності до договору дарування від 24.05.2014 року належна ОСОБА_2 земельна ділянка за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, садівницьке товариство «Ластівка», площею 0,0697 га була відчужена його доньці ОСОБА_3

Позивач вважає, що укладення зазначеного договору спрямовано на уникнення відповідальності у вигляді конфіскації майна, тобто суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. На підставі наведеного просив суд визнати недійсним договір дарування від 24 травня 2014 року спірної земельної ділянки, а також заборонити у будь-який спосіб відчужувати вказану земельну ділянку.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2015року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, заступник військового прокурора Центрального регіону України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції проігноровано ті обставини, що договір дарування спірної земельної ділянки суперечить інтересам держави та його моральним засадам, спрямований на уникнення відповідальності відповідача за скоєння тяжкого злочину. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що спірний договір укладений з порушенням чинного законодавства України, тому підстави для визнання його недійсним відсутні. Вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в повній мірі відповідає наведеним вимогам, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Обґрунтовуючи свій позов, прокурор посилався на те, що той суперечить інтересам держави та суспільства, а також його моральним засадам. В той же час жодного належного та допустимого доказу на обґрунтування вказаної позиції прокурор до суду не надав. В чому саме полягають порушення інтересів держави та суспільства, які моральні засади були порушені при укладенні спірного договору, залишилося недоведеним та незрозумілим. Фактично такі посилання прокурора залишилися лише його особистою позицією, яка не була підтверджена за допомогою допустимих засобів доказування. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог, відтак про відсутність підстав для задоволення позову. З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Не може, з точки зору колегії суддів, обґрунтовувати наявність порушення інтересів суспільства та його моральних засад гіпотетична можливість в подальшому здійснити конфіскацію майна ОСОБА_2 у разі його засудженні за кримінально-каране діяння, вчинення якого йому на даний час інкримінують. У відповідності до положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічна по суті норма міститься й в п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. Як вбачається з матеріалів справи та наданих представником прокуратури пояснень, як на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час її перегляду апеляційним судом, слідство про справі за звинуваченням ОСОБА_2 не закінчене, вирок по справі не ухвалювався. Зважаючи на те, що за нормами чинного кримінального процесуального законодавства України порушення кримінального провадження не може вважатися доведенням вини особи у його вчиненні, колегія суддів вважає посилання прокурора про наявність порушення інтересів держави, а тим паче моральних засад суспільства, в даному випадку безпідставними та недоведеними.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а його рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких умов передбачені законом підстави для скасування рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Центрального регіону України відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2015року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді