Ухвала

від 02.12.2013 по справі 758/15510/13-к

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15510/13-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року Слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва Васильченко О.В., при секретарі Дмитренко Ю.В., за участю старшого слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві капітана міліції Гусака O.A. розглянувши клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Ст. слідчий СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві капітан міліції Гусак O.A. за погодженням із прокурором прокуратури Подільського району м. Києва Кучер В.О., звернувся до слідчого судді з клопотанням, у якому просив накласти арешт на АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3.

Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві перебуває кримінальне провадження № № 12013110100013808 від 03.09.13р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

У ході досудового розслідування було встановлено, що 12.08.2013 року ОСОБА_3 дізналась, що у невстановлений час, невстановлена особа намагалась шахрайським шляхом заволодіти квартирою № 16 по вул. Золотоворітській, 13, яка належить ТОВ «Золотоворітське».

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 пояснила, що в грудні 2008 року розлучилась із чоловіком ОСОБА_4. Про це свідчить ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 04.12.2008 року, в якій зокрема зазначено, що позивач ОСОБА_4 визнає за відповідачем ОСОБА_3 право особистої приватної власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Золотоворітське» (код ЄДРПОУ 32984156, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рейтарська, 35 А), що належить ОСОБА_4, розмір частки - 100% статутного капіталу Товариства, що в грошовому еквіваленті становить 3 257 228.00 грн. В свою чергу відповідно до свідоцтва на право власності від 06.05.2009 року квартира АДРЕСА_1 дійсно належить ТОВ «Золотоворітське». ОСОБА_3 зазначила, що на весні 2013 року познайомилась із ОСОБА_5, який познайомив її із ОСОБА_6, останній запропонував свої послуги з приводу ліквідації ТОВ «Золотоворітське» на що ОСОБА_3 погодилась та між нею і ОСОБА_6 укладено договір про надання правової допомоги. ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_3 необхідні документи на ТОВ «Золотоворітське» для проведення ліквідації. В подальшому в процесі ліквідації Товариства в серпні 2013 року ОСОБА_6 отримував від ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та надавав його в БТІ.

02.09.2013 року ОСОБА_3 подзвонив брокер агентства «Благовест» та запитав щодо продажу вказаної квартири. Однак ОСОБА_3 квартиру не продавала.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7, який працює керуючими справами ОСББ «Золотоворітське» пояснив, що 03.09.2013 року за адресою: АДРЕСА_1 приїхав чоловік, представившись як ОСОБА_5 повідомив, що на підставі договору купівлі продажу квартири від 28.08.2013 року власником квартири АДРЕСА_1 є його дружина ОСОБА_8, при цьому показав оригінал договору та надав його копію. ОСОБА_3 для приєднання до матеріалів кримінального провадження надала копію договору купівлі продажу квартири від 28.08.2013 року. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Золотоворітське» (код ЄДРПОУ 32984156, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рейтарська, 35 А), в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, продано квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_8ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 за 799 250 гривень.

У вказаному договорі від 28.08.2013 року зазначено, що продавцю в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_6, який діє на підставі протоколу № 06/13-3 Загальних зборів учасників ТОВ «Золотоворітське» від 25 липня 2013 року відчужувана квартира належить на підставі свідоцтва про право власності, бланк серії САС 435586 від 06.05.2009 року, виданого на підставі Наказу головного управління житлового забезпечення від 05.05.2009 року за № 689-С/ЮКП та зареєстрованого в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 08.05.2009 року у реєстрову книгу № 362-101 за реєстровим №43512. У п. 4.2 розділ 4 Права та обов'язки вказаного договору купівлі продажу квартири вказано, що продавець стверджує, що у відчужуваній квартирі не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні діти - підтверджується Довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» від 27.08.2013 року. П. 4.2 розділ 4 Права та обов'язки суперечить картці реєстрації на мешканців квартири АДРЕСА_1 в якій зазначено, що по вказаній адресі зареєстровані: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6

26.11.2013 року до слідчого відділу Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві надійшло клопотання адвоката Могили І.В., який представляє інтереси ОСОБА_3 про те, що фігуранти по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на даний час в апеляційному порядку оскаржують забезпечення цивільного позову - ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17.09.2013 року судді Фролової І.В. про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 не надавала ОСОБА_6 будь-яких повноважень з приводу продажу квартири АДРЕСА_1 та інформації про те, що ТОВ «Золотоворітське» має якісь боргові зобов'язання, можна дійти висновку, що ОСОБА_6, отримавши від ОСОБА_3 документи на ТОВ «Золотоворітське» з метою проведення ліквідації товариства в тому числі свідоцтво на право власності на вказану квартиру, шляхом обману та підробки довідки форми № 3 використав зазначені документи з метою продажу квартири. Однак ОСОБА_6 фактично продати зазначену квартиру не зміг з причин, що не залежали від нього.

У судовому засіданні слідчий Гусак О.А. клопотання про арешт майна підтримав з викладених вище підстав, просив його задовольнити.

Беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені у ході досудового розслідування, а саме заволодіння майном шахрайським шляхом, вважаю за необхідне розглядати клопотання на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України за відсутності власника майна з метою забезпечення його арешту.

Слідчий суддя, заслухавши заявника, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження прийшов до висновку про його відмову в його задоволенні виходячи з наступних підстав.

У провадженні СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12013110100013808 від 03.09.13р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

На думку ст. слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві Гусака O.A. обставини даної справи беззаперечно свідчать про шахрайські дії з боку ОСОБА_6, спрямовані на незаконне заволодіння чужим майном, підробку правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Разом з цим, слідчим не надано доказів щодо повідомлення буд-якої особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тому згідно із положеннями ст. 170 КПК України, відсутні правові підстави для арешту майна.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Крім того, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Беручи до уваги зазначені вище обставини у їх сукупності, приходжу до висновку про те, що слідчим СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві Гусаком O.A. у не було доведено необхідності в накладенні арешту майна з метою попередження незаконного його відчуження та захисту законних прав заявника.

Керуючись ст. 170 ст.ст. 172, 173 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві капітана міліції Гусака O.A. про арешт майна в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення. Порядок оскарження ухвали визначено ст. 392, 395 КПК України.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. КиєваО. В. Васильченко