Рішення

від 06.02.2009 по справі 16/5174

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан

Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2009 р.

Справа № 16/5174

За позовом Підприємства

облспоживспілки „Облкооплісбудгоспторг”, м. Житомир

до Приватного

підприємця ОСОБА_1, с. Новоселиця Полонського району

про стягнення 6 774,14 грн., з яких 6

590 грн. - основного боргу та 184,14 грн. - 3 % річних.

                                                                                                                      Суддя    Магера В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 6 774,14 грн.

заборгованості, з яких 6 590 грн. -основний борг, 184,14 грн. -3% річних. При

цьому позивач зазначає, що впродовж 2005-2006 р.р. відповідач зобов'язався

поставляти позивачу цеглу вогнетривку. Однак взяті на себе зобов'язання відповідач

виконав лише частково, в наслідок чого недопоставив позивачу цегли на суму 6

590 грн.

Представники позивача в

судових  засіданнях 20.01., 29,01.2009 р.

позовні вимоги підтримали наполягали на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні

20.01.2009 р. проти позову заперечував пояснюючи, що повністю виконав свої

зобов'язання та поставив позивачу цеглу. В судове засідання 29.01. та

06.02.2009 р. відповідач не з'явився, вимог ухвал суду від 20.01. та 29.01.2009

р. щодо подання доказів поставки цегли не виконав. Тому суд вважає за можливе

розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи

встановлено наступне:

Між сторонами в червні 2005 р.

укладена усна домовленість поставки товару, згідно умов якої відповідач взяв

зобов'язання протягом 2005-2006 р.р. поставляти позивачу цеглу вогнетривку за

умови, що підприємство проводить попередню оплату кожної партії шляхом

перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Наявність домовленості щодо

поставки цегли сторонами в судових засіданнях не заперечується.

Відповідно до взятих на себе

зобов'язань, платіжними дорученнями № 1001 від 22.07.05 р., № 1106 від 28.07.05

р., № 1112 від 01.08.05 р., № 1141 від 04.08.05 р., № 1249 від 22.08.05 р„ №

1260 від 23.08.05 р.,№ 1480 від 29.09.05 р.,№ 1810 від 18.10.05 р. на

розрахунковий рахунок відповідача, позивачем було перераховано 15 813 грн. 40

коп.

Відповідач поставив товар (цеглу

вогнетривку) лише на суму 9 223 грн. 40 коп., що підтверджується накладними №27

від 02.08.05 р., №3 від 18.08.05 р., №15 від 20.07.05 р., №16 від 25.07.05 р.

Позивачем на адресу відповідача

направлялися акти звірки взаєморозрахунків та претензії за вих. № 119 від

18.11.07 р., №32 від 02.04.08 р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 6

590,00 грн., однак останнім свої зобов'язання в повному обсязі виконано не

було.

Відповідно до ст. 625 ЦК України

позивач за період з 01.12.2007 р. по 05.11.2008 р. нарахував відповідачу 184,14

грн. - 3% річних.

Враховуючи вищевикладене позивач

просить стягнути з відповідача 6 590,00 грн. - основної заборгованості, 184,14

грн. -3% річних.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи

їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ст.174 Господарського

кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з

господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не

передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.193 Господарського

кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.712

Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який

здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений

строк (строки) товар у власність покупця для використання його у

підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,

сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується

прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки

застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено

договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч.2 ст.625 ЦК України визначено, що

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд прийшов до

висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 6 774,14 грн., з яких 6

590,00 грн. - основного боргу та 184,14 грн. -3% річних, є обгрунтованими,

підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а

тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49

ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, ст.

116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Підприємства облспоживспілки

„Облкооплісбудгоспторг”, м. Житомир до Приватного підприємця ОСОБА_1, с.

Новоселиця, Полонського району про стягнення 6 774,14 грн., з яких 6 590 грн. -

основного боргу та 184,14 грн. - 3 % річних задовольнити.

Стягнути

з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь Підприємства

облспоживспілки „Облкооплісбудгоспторг”, м. Житомир, вул. Гранітна, 10, (код

01750341) 6 590,00 грн. (шість тисяч п'ятсот дев'яносто грн. 00 коп.)

заборгованості, 184,14 грн. (сто вісімдесят чотири грн. 14 коп.)  3% річних, 102,00 (сто дві грн. 00 коп.)

державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                              Суддя                                                                     

В.В. Магера