Постанова

від 06.02.2007 по справі 15/391-06-10461а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/391-06-10461А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" лютого 2007 р. Справа № 15/391-06-10461А

      Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Жекова В.І.,

суддів Картере В.І., Пироговський В.Т. ,

секретар судового засідання Буравльова О.М.,

За участю представників сторін 06 лютого 2007р.

від позивача –Назаренко Д.Б., Левченко А.Г.,

від  відповідача –Кондраков В.В., Булавко І.І., Сурнін І.В., Марченко Н.М.,

від 3-ої особи –Богатирьов С.А.,

від прокуратури –не з'явився

розглянувши  апеляційну скаргу

ДПІ у м. Іллічівську

на постанову господарського суду Одеської області

від 11.12.2006р.

у справі № 15/391-06-10461А

за позовом ПП „Шкара-Текстиль”

до ДПІ у м. Іллічівську

3-тя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ „Морський транспортний банк”

за участю прокуратури м. Іллічівська

про скасування податкових вимог та зобов'язання виконати певні дії,

Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.4 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2007р., яка надіслана сторонам у справі 18.01.2007р., прийнята до провадження апеляційна скарга ДПІ у м. Іллічівську на постанову господарського суду Одеської області від 11.12.2006р. та призначена до розгляду на 06.02.2007р., тобто сторони повідомлені про час та місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник прокуратури м. Іллічівська в судове засідання не з'явився, по причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявлено, тобто  сторона не скористалась своїм правом на участь в засіданні суду.

Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 06.02.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

09.10.2006р. Приватне підприємство „Шкара-Текстиль” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом в якому просило  скасувати першу податкову вимогу № 1/107 від 13.09.2006 р. та зобов'язання виконати дії по списанню недоїмки по податку на додану вартість у розмірі 86668,50 грн. по особовому рахунку приватного підприємства „Шкара-Текстиль”.

Постановою господарського суду Одеської області від 11 грудня 2006 р. (суддя Петров В.С.)  позовні вимоги задоволено повністю.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з постановою суду, ДПІ  у м. Іллічівську просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою  у задоволенні позову відмовити  посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Представники позивача вважають, що судове рішення не підлягає зміні або скасуванню, оскільки прийнято відповідно до обставин справи та вимог чинного законодавства України.

Представник банку також вважає, що судове рішення є цілком обгрунтованим, а тому на його думку підстави для його зміни або скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, та проаналізувавши на підставі встановлених в постанові фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваної постанови  норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Так, 13 вересня 2006 року Приватним підприємством „Шкара-Текстиль” було отримано першу податкову вимогу №1/107 від 13.09.2006 р. на суму 86668,50 грн. з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів, робіт та послуг, в якій зазначено про наявність у підприємства податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість.

Не сплата першої податкової вимоги  підприємством стало підставою з боку контролюючого органу  направлення платнику податків  другої податкової вимоги №2/116 від 20.10.2006р. із відповідно збільшеною сумою податкового боргу (992471,54 грн.) з податку на додану вартість.

Відсутність з боку підприємства на його думку, порушень вимог чинного податкового законодавства, стало підставою його звернення до господарського суду із відповідним позовом який було задоволено повністю.

 Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак не погоджується із доводами наведеними  контролюючим органом у скарзі, оскільки відповідно до вимог Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000р., це спеціальний закон, що регулює  порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі податкового боргу. Норми цього Закону регулюють порядок узгодження податкових зобов'язань. Згідно приписів п.5.1 та 5.2 вищезазанченого Закону, податкове зобов'язання узгоджується самостійно платником податків шляхом подання декларації або контролюючим органов шляхом направлення податкового повідомлення. Податкові вимоги надсилаються на суму податкового боргу, яка у відповідності з п. 1.3 Закону  є податковим зобов'язанням, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку.

Наведений Закон не містить посилань на  векселя, як окремий  механізм узгодження податкових зобов'язань. Крім того, у відповідності з п. 5.4.1.,  наведеного Закону податковим боргом платника податків визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею. Виникненню податкового боргу повинно було передувати направленнню платнику податків податкового повідомлення –рішення. Таким чином, невиконання вимог Закону України № 2181 стосовно процедури апеляційного узгодження боргу не надало можливості платнику податків провести процедуру апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що механізм та процедура виникнення, та погашення податкового боргу чітко викладені  у нормах Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, та не містить виключень стосовно погашення податкового боргу пов'язаного з несвоєчасним погашенням податкових векселів, а відтак не надає контролючому органу правових підстав  самостіно корегувати норми чинного податкового законодавства та відповідно у данному випадку надсилати на адресу платника податків першу та другу податкові вимоги.

Норма щодо погашення податкового боргу шляхом заліку бюджетного відшкодування або від'ємного значення податкової декларації міститься у Законі України „Про податок на додану вартість”  №168/97-ВР., статтею 7.7.1 якого встановлено, що при від'ємному значенні суми податкових зобов'язань, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону). Для погашення недоїмки за попередні періоди Закон не ставить вимогу щодо наявності бюджетного вішкодування для погашення такого боргу, а вказує лише на наявність від'ємного значення у декларації за поточний період.

Аналогічна вимога містяться і в „Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України”, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року N 276 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123, статттею 11.4 якої визначено, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.  Порядок розрахунку сальдо викладено у ст. 8 цієї Інструкції та передбачає проведення зменшення від”ємного значення розрахунків (а саме податкового боргу) за рахунок наявної переплати або сум бюджетного відшкодування.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що платник податків у відповідності з вимогами закону направивив лист  на адресу  ДПІ у м.Іллічівськ №63-Н від 03.10.2006р., у якому вказує на направлення наявної переплати з податку на додану вартість (від”ємного значення)  на погашення існуючої заборгованості. Матеріали справи  підтверджують наявність підтвердженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 864 511,97 гривень, та лист підприємства, що не перешкоджає контролюючому  органу  здійснити дії по списанню недоїмки по податку на додану вартість у розмірі 864511, 97  грн. по особовому рахунку підприємства.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що  оскаржуване судове рішення прийнято у цілковитій відповідності до обставин справи, вимог чинного податкового законодавства, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.  

Керуючись ст. ст.160, 162, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України,                                          колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Постанову господарського суду Одеської області від 11 грудня 2006р. зі справи №15/391-06-10461А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач

В.І. Жеков

Судді

В.І. Картере

В.Т. Пироговський