Рішення

від 12.02.2009 по справі 18/46-3485

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2009 р.

Справа № 18/46-3485

Господарський

суд Тернопільської області

у складі   судді Охотницької Н.В.            

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Товариства

з обмеженою відповідальністю -підприємства з іноземною інвестицією «Ізотерм

-С»м. Рівне, вул. Тиха, 8

до відповідача: Приватного

підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про: стягнення

заборгованості у сумі 45 835,47 грн., з яких: 29 600 грн. -основний борг, 2

609,94 грн. -3% річних, 13 625,53 грн. -інфляційні нарахування

За участю представників сторін:

позивача:

Худий Б.Є., довіреність від 22.01.2009 р.

відповідача:

не з'явився

В судовому засіданні представнику

позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями

20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного

клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою

відповідальністю -підприємство з іноземною інвестицією «Ізотерм -С»звернулося

до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного

підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 45 835,47 грн., в тому

числі: 29 600 грн. -основний борг, 2 609,94 грн. -3% річних, 13 625,53 грн.

-інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог

посилається на те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі проводив

оплату за отриману продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 29

600 грн., на яку, відповідно нараховані три проценти річних та інфляційні

нарахування.

В підтвердження викладеного додає

довіреність серії НОМЕР_1 від 07.08.2006 р., накладну № 1630 від 07.08.2006 р.,

претензію № 30-05/04 від 30.05.2008 р., інші документи, належним чином

засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

В судових засіданнях 22.01.2009 р.,

05.02.2009 р. та 12.02.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в

повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явки уповноваженого

представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не

подав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що

підтверджується повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення

за № 2123186 із зазначенням дати вручення 22.12.2008 р., а тому справа

розглядається згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за

наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши норми чинного

законодавства, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального

кодексу України право на звернення до господарського суду  за захистом своїх порушених, оспорюваних прав

і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації,

інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють

підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу  суб'єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 193

Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються

відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей,

передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу

України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами

цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами,

але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована

на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202

Цивільного кодексу України).

За 

змістом  приписів статей 205 та

206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин  може 

вчинятися  усно або в письмовій

формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено

законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються

сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають

нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів,

для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як підтверджується матеріалами

справи, позивач поставив, а відповідач отримав на підставі довіреності серії

НОМЕР_1 від 07.08.2006 р., згідно накладної № 1630 від 07.08.2006 р., товар на

загальну суму 39 270 грн.

Факт отримання товару відповідачем

не заперечено у встановленому законом порядку.

Як стверджує позивач, відповідачем

оплата за отриманий  відповідачем  товар проведена частково на суму 9 670 грн.

Таким чином, позивач свої договірні

зобов'язання виконав належним чином, однак відповідач за отриманий товар

розрахувався частково і станом на день розгляду справи в суді за ним рахується

заборгованість перед позивачем в сумі 29 600 грн.

У відповідності до ст. 509

Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу

господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим

учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт

(зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію

господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526

Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання

зобов'язання  відповідно до вимог, що у

певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу

України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним

чином.

Одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором або

законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Дослідивши представлені позивачем

документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та

відповідачем правочину в усній формі, а саме -договору купівлі -продажу, в

якому сторони досягли згоди щодо умов, в тому числі і в частині оплати за

отриманий товар.

Згідно із ст. 655 Цивільного

кодексу України за договором купівлі -продажу продавець зобов'язується передати

майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і

сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу

України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його

прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором

або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного

кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не

встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право

вимагати його виконання у будь -який час. Боржник повинен виконати такий

обов'язок у семиденний строк від 

дня  пред'явлення вимоги, якщо

обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного

законодавства.

Оскільки строк оплати вартості

переданих товарно -матеріальних цінностей сторонами встановлений не був, в

порядку ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем на адресу відповідача

надіслано вимогу від 30.05.2008 р. вих. № 30-05/04 про сплату боргу в сумі 29

600 грн., яка була залишена останнім без належного реагування та задоволення.

Таким чином, відповідач належним

чином не виконав зобов'язання щодо оплати за надану позивачем продукцію, чим

порушено норми чинного законодавства, внаслідок чого виникла заборгованість в

сумі 29 600 грн., яка станом на дату розгляду справи не сплачена.

У відповідності до ст. 625 Цивільного

кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від

простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або

законом.

На підставі даної статті, позивачем

нараховано суму інфляції в розмірі 13 625,53 грн. за період з вересня місяця

2006 року по жовтень 2008 року та 3% річних в розмірі 2 609,94 грн. за період з

07.08.2006 р. по 01.12.2008 р.

Розглянувши представлений

розрахунок суми інфляції та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості,

суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що

підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Станом на дату розгляду справи

відповідав не представив доказів сплати заборгованості в добровільному порядку.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33

Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь -які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність

обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші

обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті 

обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та

заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги

підлягають до задоволення в заявленій сумі, оскільки підтвердженні матеріалами

справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними

та допустимими доказами відповідачем.

Згідно ст. 49 Господарського

процесуального кодексу України державне мито та судові витрати відшкодовуються

позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85, 115-117

Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь товариства з

обмеженою відповідальністю -підприємства з іноземною інвестицією «Ізотерм

-С»(м. Рівне, вул. Тиха, 8, ідентифікаційний код 31960752):

-          29

600 (двадцять дев'ять тисяч шістсот) грн. боргу;

-          2

609 (дві тисячі шістсот дев'ять) грн. 94 коп. три проценти річних;

-          13

625 (тринадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 53 коп. інфляційних

нарахувань;

-          458

(чотириста п'ятдесят вісім) грн. 35 коп. в повернення сплаченого позивачем

державного мита;

-          118

(сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового

процесу.

3.          Наказ видати стягувачеві після

набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну

скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого

господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня

його підписання 13 лютого 2009 року через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                         

Н.В. Охотницька