Рішення

від 04.02.2009 по справі 15/5-116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2009 р.

Справа № 15/5-116

Господарський

суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу:

за позовом Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучач-Цукор", вул. Тичини,

3, м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області

про

стягнення 7.317,95 грн. боргу, із яких: 4.760,32 грн. заборгованості за

виконані роботи, 403,51 грн. пені, 1.856,40 грн. інфляційних нарахувань та 297,72

грн. 3 % річних.

За участю представників сторін:

позивача:          

ОСОБА_1 -підприємець;

відповідача:          

не з'явився.

Суть справи:

Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, звернувся до господарського суду з позовом

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучач-Цукор", вул.

Тичини, 3, м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області, про стягнення

7.317,95 грн. боргу, із яких: 4.760,32 грн. заборгованості за виконані роботи,

403,51 грн. пені, 1.856,40 грн. інфляційних нарахувань та 297,72 грн. 3 %

річних.

У розпочатому судовому засіданні

учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки,

передбачені ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального

кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання

представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому

засіданні заявив усне клопотання про відмову від стягнення пені, про що

зазначено у протоколі судового засідання. Решту позовних вимог просить суд

задовольнити.

Суд, розглянувши клопотання,

приймає його як таке, що подане у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Відповідач без поважних причин

витребуваних ухвалою суду від 26.01.2009р. матеріалів не подав, повноважний

представник в судове засідання не з'явився хоча про час місце розгляду справи

повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК

України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх

сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено,

що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право

звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України

господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств

і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних

законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм,

правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні

та фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі

здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або

оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського

кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має

право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач - Суб'єкт підприємницької

діяльності -фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1, зареєстрований Виконавчим

комітетом Львівської міської ради 14.01.2001р., що підтверджується свідоцтвом

про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця (ідентифікаційний код

НОМЕР_1), а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається із матеріалів справи,

06.04.2006р. між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1,

АДРЕСА_1 (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бучач-Цукор",

вул. Тичини, 3, м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області (Замовник)

укладено договір № 2, відповідно до умов якого сторони зобов'язалися:

- Замовник передає, а Підрядник

бере на себе виконання робіт по налагоджуванню тиристорного ел. приводу типу

ТЕ-4-200/460 дифузійного апарату і різок.

- Замовник зобов'язався прийняти

виконані роботи у Підрядника на підставі двостороннього акту та оплатити їх

вартість за ціною, передбаченою умовами договору. Вартість доручених

підрядникові робіт за даним договором визначено на підставі договірної ціни

-16.784,51 грн..

- до початку проведення робіт

Замовник здійснює передплату за роботи в розмірі 50 % вартості робіт, решту

суми виплачується Підряднику на підставі проміжних та заключних актів здачі

-приймання робіт (п. 3.3. договору).

До виконання господарських

договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються

відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей,

передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського

кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями,

громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі

договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні

зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить

законодавству України.

У відповідності до ст. 509

Цивільного Кодексу України, в силу зобов'язання, яке виникає між сторонами,

одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити

певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші

тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від

боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.

193 Господарського кодексу України).

Як свідчать матеріали справи,

позивач виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується актом № 2

від 30.10.2006р., підписаного сторонами без заперечень, відповідно до якого

вартість виконаних робіт складає 16.784,51 грн.. Товариство з обмеженою

відповідальністю "Бучач-Цукор", вул. Тичини, 3, м. Бучач, Бучацького

району, Тернопільської області, оплату вартості виконаних робіт провело

частково в сумі 12.000 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, а

також вирахувало 24,10 грн. за харчування позивача, у зв'язку з чим, станом на

момент порушення провадження у справі за ним рахувалася заборгованість в сумі

4.760,32 грн., яка підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлена та неоспорена

відповідачем.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного

кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом

або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою,

притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається,

визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше

майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником

зобов'язання.

За порушення терміну оплати згідно

п. 6.1 вищезазначених договорів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі

подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день

прострочки.

У зв'язку з наведеним та відповідно

до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р.,

який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового

зобов'язання за період з 01.11.2006р. по 01.05.2007р. відповідачу нарахована

пеня в сумі 403,51 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від

22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку

України).

У відповідності до ст. 258 ЦК

України для стягнення недоїмки (пені) застосовується строк позовної давності

один рік.

Згідно умов договору сторонами

визначено строк виконання зобов'язання до 01.10.2006р. (п. 2.1. договору), акт

виконаних робіт підписано 30.10.2006р. без заперечень, у відповідності до вимог

п. 1 ст. 854 ЦК України, обов'язок відповідача оплатити підряднику визначену в

акті ціну (вартість) виконаних робіт настав 31.10.2006р..

Звернувшись до суду з позовом

22.01.2009р. позивачем пропущено строк позовної давності, визначений чинним

законодавством, для стягнення пені.

Окрім того, представник позивача в

судовому засіданні відмовився від вимог в частині стягнення пені.

Беручи до уваги відмову позивача

від стягнення пені, провадження у справі в цій частині припиняється на підставі

п. 4 ст. 80 ГПК України, за відмовою від позову.

Також, згідно вимог ст. 625

Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло

підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано

взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної оплати виконаних робіт, таким

чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що

дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність,

передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає

позовні вимоги позивача щодо стягнення 1.856,40 грн. інфляційних нарахувань за

період з 01.11.2006р. по 30.11.2008р., 297,72 грн. 3 % річних за період з

01.11.2006р. по 30.11.2008р. правомірними.

У відповідності до ст. ст. 32, 33

Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які

фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного

вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач в судове

засідання не з'явився, станом на день розгляду спору не надав суду будь-яких

заперечень по суті заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, щодо стягнення з

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучач-Цукор", вул. Тичини,

3, м. Бучач, Бучацького району, Тернопільської області, про стягнення 4.760,32

грн. боргу за виконані роботи, 1.856 грн. інфляційних нарахувань та 297,72 грн.

3 % річних підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені

документально та неоспорені останнім.

Державне мито в сумі 102 грн. та

витрати на інформаційно -технічне забезпечення процесу в сумі 118 грн.

покладаються на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.

49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити

частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю "Бучач-Цукор", вул. Тичини, 3, м. Бучач, Бучацького

району, Тернопільської області, код 31274406 на користь Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 - 4.760,32

грн. боргу за виконані роботи, 1.856 грн. інфляційних нарахувань та 297,72 грн.

3 % річних, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 403,51 грн.

пені провадження у справі припинити.

4.Рішення господарського суду

набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання

рішення).

5.Накази видати стягувачу після

набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду,

яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а

прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання)

рішення "10" лютого 2009р.через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                         

Г.Б. Бучинська