Постанова

від 10.01.2007 по справі 6/335а/19а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/335а/19а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "10" січня 2007 р.                                                  Справа № 6/335а/19а

    10 год. 45 хв., м. Чернігів               

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                        Блохіної Ж.В.

при секретарі                         Сороці Я.Є.,

за участю представників:

позивача                                 Шуби О.М., директора,

відповідача                            Машко О.П., довіреність №30680/10/10-010 від 30.12.2005р.,

                                                 Топчій М.Л., довіреність №27142/10/10-010 від  23.11.2006р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов                                       товариства з обмеженою відповідальністю “Гелікон”,

                                                м. Чернігів, вул. Горького, 92,

до    відповідача                   Державної податкової інспекції  у місті Чернігові,

                                                м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28,

про                                          визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

                                                        Встановив:     

Товариством з обмеженою відповідальністю “Гелікон” подано позов до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 14.04.2006р. №0000332200/0, яким визначено податкове зобовязання з   штрафних ( фінансових) санкцій  в сумі 82 936 грн. згідно з п.5.1 ст.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637.

Представники відповідача проти позову заперечують.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити і пояснив, що  податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням чинного законодавства, а тому порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що   спірне податкове повідомлення-рішення було винесено з порушенням строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених Господарським Кодексом України, а визначення позивачу фінансових санкцій за порушення п.5.1 ст.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, як податкового зобовязання згідно з Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,  неправомірним та необґрунтованим.

Представники відповідача просять у позові відмовити, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано і відповідають чинному законодавству. Представники пояснили, що перевіркою  встановлено   порушення позивачем  Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затверджене постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р., при цьому даними Положеннями відповідальність не передбачена, а єдиним нормативним актом, який передбачає відповідальність позивача за вчинене порушення, є Указ Президента України №436 від 12.06.95р. Також представники зазначають, що ДПІ у м. Чернігові не є субєктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо субєкта господарювання, а отже під час застосування штрафних санкцій не може дотримуватись строків, визначених Господарським кодексом України.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Чернігові була проведена виїзна  планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства  товариством з обмеженою відповідальністю “Гелікон” за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт №122/22/31598202 від 12.04.2006р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п.5.1 ст.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від  15.12.2004р. №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, в результаті чого було перевищено ліміт залишку готівки в касі 14-15.02.2005р. в розмірі 41467,94 грн.

Факт  встановленого відповідачем порушення, викладеного в п.3.2 акту перевірки, ні відповідачем у позові, ні його представником у судовому засіданні, не заперечується.

На підставі висновків перевірки  відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від  14.04.2006р. №0000332200/0, якими  товариству з обмеженою відповідальністю “Гелікон” визначено податкове зобовязання з  штрафних  (фінансових) санкцій  в сумі в сумі 82 936 грн. згідно з п.5.1 ст.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги  обґрунтовані  і  підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 14.04.2006р. №0000332200/0, воно прийнято ДПІ у м. Чернігові згідно з підпунктом “б”  п.п.4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та згідно з п.5.1 ст.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від  15.12.2004р. №637, на підставі акта перевірки №123/22/31598202 від 12.04.2006р., яким  встановлено порушення п.5.1 ст.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у звязку з чим визначено товариству з обмеженою відповідальністю “Гелікон”  податкове зобовязання з  штрафних  (фінансових) санкцій  за платежем: “штрафні санкції за порушення законодавства про патентування за порушення норм з регулювання обігу готівки 3023030100” в сумі в сумі 82 936 грн.

Також в спірному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що указана сума підлягає сплаті в десятиденний термін від дня отримання податкового повідомлення-рішення на бюджетний рахунок одержувача відповідно до ст..5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; у разі несплати  в установлений термін податкового зобовязання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішення, виникає право податкової застави на активи платника податків і таке податкове зобовязання буде визнано податковим боргом.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5  Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від  15.12.2004р. №637 ( далі –Положення №637). Дана стаття регулює порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси і саме згідно цієї статті Положення №637  відповідачем застосовано штрафні (фінансові санкції).

Проте, підстави  та розмір застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за порушення юридичними  особами  всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, передбачені  Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12 червня 1995 року  N 436/95 ( далі –Указ №436).

Згідно ст.. 1 Указу №436  за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у  двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Відповідач , визначаючи позивачу податкове зобовязання з штрафних (фінансових) санкцій у  сумі 82936 грн. податковим повідомленням - рішенням від 14.04.2006р. №0000332200/0, виходив з розміру штрафу, передбаченому  ст. 1 Указу №436, проте, приймаючи дане податкове повідомлення-рішення, як на підставу застосування штрафу, не посилається на вищевказаний Указ.

Окрім того, відповідачем при застосуванні до позивача штрафних санкцій не були враховані приписи інших нормативно-правових актів, які регулювали спірні відносини.

Положення №637 розроблено  відповідно  до  статті  33   Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ ( далі – Закон №2181), який є спеціальним законом з питань оподаткування,  який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій  органів  стягнення.

Отже, як вбачається з преамбули Закону №2181, він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення в сфері обігу готівки.

Згідно Закону №2181 податкове зобов'язання  - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст.1), а податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Прийняття податкового повідомлення-рішення Указом Президента „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” не  передбачено.

Відповідно до п.1.9 ст.1 Закону №2181 податкове повідомлення - це письмове    повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Законом України №2181 передбачений вичерпний перелік випадків, коли органи державної податкової служби як контролюючий орган можуть визначити податкове зобов'язання платнику податків (п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4), а саме: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 1.5 ст.1 Закону №2181 положення цього Закону поширюються лише на штрафні санкції, які справляються з платників податків у зв'язку з порушенням  ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на підставі вищевказаних приписів законодавства відповідач не вправі визначати застосовані штрафні санкції як податкове зобов'язання з застосуванням процедур, встановлених Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Окрім того, суд виходить з наступного.

Відповідачем не були враховані вимоги чинного законодавства України, які регулюють питання встановлення господарського-правової відповідальності субєктів господарювання, порядок застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема, адміністративно-господарських штрафів, що призвело до порушення з боку відповідача строків застосування адміністративно-господарських санкцій, внаслідок  прийняття спірного податкового повідомлення-рішення більше ніж  через один рік від дня порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Так, згідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин  у  сфері  господарювання  є  суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

У статті 261 ГК України   визначено поняття господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин, а саме: учасники   господарських        відносин        несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 217 ГК України господарськими  санкціями  визнаються  заходи  впливу   на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

       У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

       При цьому, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 238 ГК України за  порушення  встановлених  законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статті 239 ГК України встановлює види адміністративно-господарських санкцій. Так, в даній статті передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання певні адміністративно-господарські санкції, зокрема,  адміністративно-господарський штраф.

У відповідності до ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума,  що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

При цьому у статті 250 ГК України зазначено, що адміністративно-господарські     санкції    можуть    бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня  виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, враховуючи, що ДПІ у м. Чернігові встановлено, що позивачем було вчинено порушення п.5.1 ст.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті  в Україні, а саме перевищення ліміту залишку готівки в касі у розмірі 41467,94 грн., в тому числі по днях: за 14 лютого 2005р. у розмірі 23408,97 грн. та за 15 лютого 2005р. у розмірі 18058,97 грн., а податкове повідомлення-рішення про застосування адміністративно-господарської санкції було прийнято 14.04.2006р., тобто, через 1 рік 2 місяці, то вбачається порушення відповідачем чинного законодавства стосовно строків застосування адміністративно-господарських санкцій

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездільності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій, діяв з порушенням законів України, необґрунтовано, недобросовісно, а тому таке рішення  має бути визнано нечинним.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню  повністю.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:    

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати повністю нечинним  податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 14.04.2006р. №0000332200/0, якими товариству з обмеженою відповідальністю “Гелікон” визначено податкове зобовязання з   штрафних ( фінансових) санкцій  в сумі 82 936 грн. згідно з п.5.1 ст.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Гелікон” ( м. Чернігів, вул.. Горького, 92, рахунок 26052021450044 у філії ЧРУ “КБ Приватбанк”, код 31598202)  3,40 грн. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

 У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

      5. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України  - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

     Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                                        Ж.В. Блохіна