Постанова

від 25.01.2007 по справі 14/163/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/163/25

Україна

Господарський суд    Чернігівської  області

Іменем України

П О С Т А Н О В А

м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                                        Тел.7-99-18

 "25" січня 2007 р.                                                  Справа № 14/163/25

25 січня 2007 року      16год.   30хв. Господарський суд Чернігівської області у складі

Головуючого - судді Книш Н.Ю.

При секретарі судового засідання –Мельниченко А.М.

За участю  представників сторін:

Від позивача: 21.12.06р., 17.01.07. і 25.01.07р. Тарасенко Г.М. гол.спеціаліст –юрисконсульт, довіреність №208/06 від 16.01.07р., 17.01.07. і 25.01.07р. - Лазько Н.А., довіреність №209/06 від 16.01.07р.

Від відповідача: 21.12.06р., 17.01.07. і 25.01.07р. - Кашуба М.О., представник, довіреність №12 від 01.11.06р., 17.01.07р. –Демченко О.О., директор

Розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні                     справу  № 14/163/25

За позовом: Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі, 16400, м.Борзна, вул.Леніна,2

До відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Калина”, с.Нові Млини, Борзнянський р-н, Чернігівська обл..

Про  стягнення   25055грн. 77коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.05р. по 31.12.05р. в сумі 25055,77грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмові пояснення №275/06 від 24.01.07р. щодо розрахунку по пенсіонерам СВК „Калина”, яким була виплачена пенсія призначена на пільгових умовах, та розрахунок пенсій за 2005р. по відшкодуванню пільгових пенсій відповідачем, в якому просить задовольнити позов у сумі 25055,77грн., посилаючи на те, що сума є узгодженою з платником.

Представник позивача в судовому засіданні надав довідку №274/06 від 24.01.07р. та пояснення №273/06 від 24.01.07р. по акту звірки, в яких зазначив, що в акті звірки на 01.01.07р. борг по пільговим пенсіям становить 39957,90грн., що сума 14928,13грн. задоволена господарським судом (наказ від 05.05.01р. №6/268), що платником було сплачено 26,00грн. 04.01.02р. і сума заборгованості по наказу становить 14902,13грн., що сума заборгованості за 2005р. становить 25055,77грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмові заперечення за №277/06 від 24.01.07р. на відзив, в якому зазначив, що аргументи відповідача спростовуються п.45 ст.73 ЗУ „Про Державний бюджет на 2005р” від 23.12.2004р. №2285, яким зупинено дію абзацу 11 пункту 4 с.9 ЗУ “Про фіксований сільськогосподарський податок”, яким зупинено дію для платників фіксованого сільськогосподарського податку дію ЗУ про збір, за винятком п.4 ст.1, п.3 ст.2, п4 ст.4, ст.5. Позивач стверджує, що ЗУ “Про Державний бюджет на 2005р.” платники сільськогосподарського податку не були звільнені від сплати збору на обов'язкове державне страхування та від покриття витрат на пільгове пенсійне забезпечення, що це підтверджується і рішенням Вищого адміністративного суду України від 27.09.06р. Позивач вважає, що не пропущено строк для звернення до адміністративного суду по відшкодуванню пільгових пенсій. Згідно ЗУ “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” ст.2.п.1 абзацу 4 –пільгові пенсії являються збором, згідно ст14 п.17 ЗУ “Про систему оподаткування” податки і збори являються обов'язковими платежами, відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, який діяв до набрання чинності цим законом, що порядок покриття спірних витрат було передбачено ЗУ “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, яким строк давності не встановлено, та Інструкцією. Також позивач посилається на те, що ЗУ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 п.п.15.1 та 15.2. визначені строки давності, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права та таке відшкодування.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.01.07р. надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що відповідно до ЗУ „Про фіксований сільськогосподарський податок” сільгоспвиробники –платники фіксованого сільськогосподарського податку не відшкодовують Фонду витрати на зазначені пенсії, що відповідно до ст..90 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, що для звернення до адміністративного суду встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Розглянувши подані матеріали та документи , вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив: Громадянам Хабенко М.С., Горбач В.Г., Лук'яненко П.В., Устименко О.В., Микитенко В.Д., Христич О.Р., Музиченко О.І., Тоціький І.М. була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, на підставі п. п. “в”, “д” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Правомірність призначення цим особам пенсій, їх робота на підприємстві Відповідача, здійснення Позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вказаним особам не заперечується сторонами та підтверджується наявними у справі доказами.

Як свідчать матеріали справи відповідач зареєстрований в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 19.04.00р.

Частиною другою Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003р. (далі –Закон України №1058) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюються згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України №1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2, абз.3 п. 1 ст. 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” №400/97-ВР від 26.06.1997р. (далі –Закон України №400) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б” –“з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за ставкою 100 % від об'єкта оподаткування.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку” від 31.05.2005р. №2613- IV (набрав чинності з 01.01.2006р.) внесені зміни до абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” та абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з цим Законом положення абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” не розповсюджуються на платників фіксованого сільськогосподарського податку з 01.01.2006р. (набрав чинності). Положення абзацу 5 підпункту 1 п. 2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо виплати пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “в” –“е” та “ж” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України набрали чинності 01.01.2006р.

Слід зазначити, що норма абзацу 5 в контексті з іншими нормами цього підпункту вказує лише на джерело походження коштів, якими сплачуються пільгові пенсії з 01.01.2005 р., однак не звільняє платника страхових внесків здійснювати покриття таких витрат у встановлених розмірах та в адресу Пенсійного фонду України, оскільки абзацом 3 цього підпункту встановлено збереження порядку покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Законодавчий акт, який би не визначав обов'язку відповідача відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій органам Пенсійного фонду в 2005 році, відсутній.

З наведено випливає обов'язок відповідача відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій у 2005 році.

Відповідно ст. 3 Закону України № 400/97 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного Фонду України від 19.12.2003р. №21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. за №64/8663 (далі –Інструкція) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах (п. 6.2.).

Згідно п.6.4. вищезазначеної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України №1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Відповідно до п.6.8 Інструкції підприємство щомісяця до 25-го числа вносить до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно поданого та отриманого відповідачем 20.01.05р. Розрахунку місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, становить: гр.Музиченко О.І.- 170,62грн., Христич О.Р. - 170,62грн., Микитенко В.Д. - 170,62грн., Устименко О.В.- 170,62грн., Лук'яненко П.В. - 170,62грн., Горбач В.Г. - 168,00грн., Хабенко М.С. - 168,00грн.

На виконання Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.04.2005р. № 92-р “Про забезпечення перерахунку та виплати пенсій, призначених згідно із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивачем проведено перерахунок пенсій, внаслідок чого збільшився їх розмір.

24.07.2005р. відповідачем отриманий новий розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як вбачається з даного розрахунку фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за 2005 рік становлять: гр.Музиченко О.І.- 348,25грн., Христич О.Р. –351,38грн., Микитенко В.Д. –347,83грн., Устименко О.В.- 344,58грн., Лук'яненко П.В. - 351,73грн., Горбач В.Г. - 339,07грн., Хабенко М.С. - 338,21г.рн.

20.01.2006р. відповідачем отримано від позивача Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за 2005р. (перерахунок), гр.Тоцькому І.М. про відшкодування 742,25грн.

На підтвердження сум нарахованих та виплачених вище переліченим громадянам пенсій призначених на пільгових умовах, позивачем подано копії довідок про стаж роботи в господарстві, протоколи на призначення пенсій, розпорядження на перерахунок пенсій, особові рахунки з нарахувань та виплат пенсій

Згідно поданого позивачем в судовому засіданні 25.01.07р. розрахунку позовних вимог, за січень –грудень 2005р. нараховано до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на суму 27626,93грн., відповідачем часткового сплачено суму заборгованості –2380,10грн. Заявлено позивачем до відповідача про відшкодування –25055,77грн., сума 191,06грн. до відшкодування не пред'являється позивачем у зв'язку з не донарахуванням пільгових пенсій СВК “Калина” управлінням.

При дослідженні поданого позивачем 25.01.07р. остаточного розрахунку позовних вимог, суд встановив, що гр. Хабенко М.С. в грудні 2005 р. було фактично виплачено 332,04грн. пенсії призначеної на пільгових умовах у зв'язку з утриманням 16,17грн. індексації у зв'язку з влаштуванням пенсіонера на роботу. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно включив до розрахунку позовних вимог суму 16,17грн. за грудень 2005р. до відшкодування відповідачем.

Таким чином, загальна сума заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, становить 25039грн. 60коп.

Наявність заборгованості відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, станом на 01.01.2007р. підтверджується двостороннім актом звірки підписаного та скріпленого печатками сторін, копія якого подана позивачем до матеріалів справи.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач не надав.

Заперечення Відповідача не можуть бути прийняті до уваги з наступних причин:

Як вбачається із п. 1 розділу ІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку” від 31.05.2005р. № 2613, цей закон набирає чинності з 01.01.2006р.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.02.1999р. № 1-рп/99 по справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

В Законі № 2613 відсутня пряма вказівка про надання йому зворотної дії в часі. Даним Законом лише розширено коло осіб яким виплата пенсій здійснюється до 01 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення віку, передбаченого ст. 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Проте, суд наголошує на тому, що для працівників сільськогосподарських підприємств – платників фіксованого сільськогосподарського податку ця норма набрала чинності з 01.01.2006р.

Ця норма кореспондується із змінами, внесеними Законом № 2613 в абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР, згідно яких тільки з 01.01.2006р. для платників фіксованого сільськогосподарського податку фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України  "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення”, не є об'єктом оподаткування.

У відповідності до приписів Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.01р. кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на фінансування виплат пенсій у солідарній системі, загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, оплату послуг з виплати та доставки пенсій.

У відповідності до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” №1251 від 25.06.1991р. до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належить збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

В нормах Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” відсутнє обмеження строком щодо звернення позивача до адміністративного суду за захистом свого порушеного права, а тому заперечення відповідача стосовно пропуску строку позовної давності судом не приймаються.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги невиконання відповідачем в порушення діючого законодавства про пенсійне забезпечення своїх зобов'язань по відшкодуванню Пенсійному фонду України витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за період з 01.01.05р. по 31.12.05р., суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі  25039,60грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.1, 14, 15, 17, 20, 64, 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 72, 94, 158-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Калина” (вул. Гагаріна, 62-а, с.Нові Млини, Борзнянський р-н, Чернігівська обл., р/р 260031625 в Райффазен банк “Аваль” МФО 353348 код 30800711) на користь Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі (м.Борзна, вул.Леніна,2, р/р 2560930301265 у Борзнянському відділенні Ощадбанку МФО 343035 код 24841460) 25039грн. 60коп. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

3. В решті позову відмовити.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у встановлений  строк,  постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Якщо строк апеляційного оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова  може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

          Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви  про  апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                    Н.Ю.Книш

В повному обсязі постанова виготовлена  30.01.2007р.

          Суддя                                                                                    Н.Ю.Книш