Вирок

від 17.09.2012 по справі 1-1601/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

Справа № 1-1601/11

Провадження №1/2610/451/2012

В И Р О К

іменем України

17 вересня 2012 року

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -судді Сидорова Є.В.

при секретарі -Суржко О.А., Литвинова О.О., Харланової І.М.

підсудного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4, з участю державного обвинувача -Черната О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився 09.02.1979 року в м. Кіровоград, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює менеджером «Автокредит Центр», не одруженого, раніше не судимого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: Кіровоградська область., Кіровоградський район., с. Підгайці, вул. Степова, 32

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, 3 ст. 358 КК України.

Суд встановив:

14 жовтня 2009 року ОСОБА_1 наказом директора по ТОВ «Авто - ОСОБА_5»був звільнений з посади комерційного директора.

Приблизно в листопаді 2009 року на мобільний телефон ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_6, який знайшов мобільний телефон ОСОБА_1 у всесвітній мережі інтернет на сайті продажу автомобілів, який останній розмістив за час своєї службової діяльності на ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5». В телефонній розмові ОСОБА_6 та ОСОБА_1 обговорили умови купівлі та доставки на територію України з території Сполучених Штатів Америки автомобіля марки Ауді Q 7 3.0. ТДІ (Квадро». Після чого у ОСОБА_1 винник злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). З метою реалізації задуманого останній мав намір отримати кошти двома частинами, для чого планував підробити два договори купівлі-продажу від імені Товариств посадовою особою яких він не являвся.

Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) ОСОБА_1 домовився про зустріч з ОСОБА_6 та укладання першого договору купівлі -продажу автомобіля Ауді Q 7 3.0. ТДІ «Квадро».

Так, 01.12.2009 року, о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 біля універмагу «Україна», що розташований за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 3 де запропонував ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проїхати до офісу ПП «Комерс Авто»для укладання договору купівлі -продажу автомобіля.

ОСОБА_1 достовірно знаючи про те, що він не є посадовою особою на ПП «Комернс Авто», перебуваючи в офісі зазначеного підприємства, що по вул. Шота Руставелі, 15 оф. 8 в м. Києві незаконно виготовив та роздрукував на робочому комп'ютері підприємства типовий договір купівлі -продажу з додатком та присвоїв йому № 01-12/09. предметом договору був автомобіль марки Ауді Q 7 3.0. ТДІ (Квадро»загальною вартістю 745200 грн. Після чого ОСОБА_1 діючи умисно з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 видаючи себе за комерційного директора ПП «Комерс авто»власноручно поставив підпис у зазначеному договорі в графі комерційний директор вказаного суб'єкта господарської діяльності. З метою підтвердження своїх повноважень та введення в оману ОСОБА_3 ОСОБА_1 незаконно поставив на договорі купівлі продажу від 01.12.2009 року № 01-12/09 відтиск печатки ПП «Комерс Авто».

Виконавши на думку ОСОБА_1 всі необхідні дії для створення уяви про добросовісність своїх намірів та можливість поставки указаного в договорі автомобіля останній надав підроблений договір ОСОБА_3 Останній будучи введеним в оману, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_1 надав останньому грошові кошти в сумі 162 тисячі гривень, як задаток за автомобіль у вищевказаному договорі.

Після чого ОСОБА_1 підробив на робочому комп'ютері ПП «Комерс Авто»квитанцію до прибуткового касового ордеру, якій присвоїв №01/12 в якій поставив свій підпис, як комерційний директор ПП «Комерс Авто» та печатку ПП «Комерс Авто», після чого передав вищезазначену квитанцію до прибуткового касового ордену ОСОБА_3 Гроші отриманні від ОСОБА_3 ОСОБА_1 витратив на власні потреби, автомобіль у США не замовив.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, з метою отримання другої частини грошових коштів за доставку автомобіля ОСОБА_1 в кінці березня 2010 року зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_6 та повідомив, що автомобіль готовий, однак необхідно доплатити гроші в сумі 22 тисячі доларів США для доставки його з території США на територію України.

01.04.2010 року приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_3 прибули до офісу ТОВ «Авто -ОСОБА_5», що за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2а де їх зустрів ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа (матеріали щодо якої виділенні для додаткової перевірки).

ОСОБА_1 достовірно знаючи про те, що він не є посадовою особою на ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5», перебуваючи в офісі зазначеного підприємства, маючи вільний доступ до приміщення офісу ТОА «ОСОБА_7 ОСОБА_5», як колишній працівник, незаконно виготовив та роздрукував на робочому комп'ютері підприємства типовий договір купівлі -продажу присвоїв йому № 01-0410. предметом договору був автомобіль марки Ауді Q7 3.0 ТДІ, ВІН - код загальною вартістю 744 000 грн. Після чого ОСОБА_1 діючи умисно з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 видаючи себе за комерційного директора ТОВ «Авто -ОСОБА_5»власноручно поставив підпис у зазначеному договорі в графі комерційний директор вказаного суб'єкта господарської діяльності. З метою підтвердження своїх повноважень та введення в оману ОСОБА_3 ОСОБА_1 незаконно поставив на договорі купівлі продажу від 01.04.2010 року № 01-0410 відтиск печатки ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5».

Виконавши на думку ОСОБА_1 всі необхідні дії для створення уяви про добросовісність своїх намірів та можливість поставки указаного в договорі автомобіля останній повторно надав підроблений договір ОСОБА_3 Останній будучи введеним в оману, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_1 надав останньому грошові кошти в сумі 174 тисячі гривень, як другу частину задатку за автомобіль у вищевказаному договорі.

В жовтні 2010 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 підробну квитанцію до прибуткового касового ордеру.

В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 336 тисяч гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Допитаний ОСОБА_1 на стадії досудового слідства та в суді вину в пред'явленому йому обвинуваченні не визнав взагалі та надав наступні покази: останнім його місцем роботи була посада комерційного директора ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5». Вказане підприємство знаходилося за адресою м. Київ, проспект Маяковського, приміщення заводу ОСОБА_4, а на даний час розташоване: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2а. Крім того, він являється і співзасновником ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5». Окрім нього, ОСОБА_1 є ще три співзасновника: ОСОБА_8, Генеральний директор ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5»ОСОБА_9 та ОСОБА_10 У всіх співзасновників було по 25 відсотків статутного капіталу.

В листопаді 2009 року до нього звернувся чоловік на ім'я ОСОБА_6, який знайшов його номер телефону в оголошенні розміщеному ним в мережі інтернет, під час службової діяльності на ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5»із пропозицією доставки із США автомобілів. Ігор хотів щоб він допоміг йому замовити з США автомобіль АУДІ Q7? 3.0 ТДІ, після проведення по телефону перемовин, щодо вартості автомобіля його комплектації та умов поставки, вони домовились про зустріч. Через свого знайомого в США Едика, повних його анкетних даних він не знає, але якщо він не помиляється, то його дані є в інвойсі. В інтернет розмові з Едиком він домовився що він зможе замовити в американського дилера автомобіль АУДІ Q7? 3.0 ТДІ,, комплектації престиж, але необхідно буде чекати 90 днів.

01.12.2009 року він зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_3, який був тестем ОСОБА_6 в приміщення офісу ПП «Комерс Авто»розташований за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 23 оф. 8. Директо ПП «Комерс Авто»в той момент перебував в іншій державі і перед тим як він мав від'їхати надав йому дозвіл на підписання договору купівлі продажу автомобіля. На даний час він жодного прямого відношення до ПП «Комерс Авто»він не мав, а просто був у дружніх відносинах з директором підприємства ОСОБА_11 та мав можливість вільного доступу до приміщення офісу підприємства. В приміщенні офісу ПП «Комерс Авто», він отримав від громадянина ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 20 тисяч доларів США. Та виписав квитанцію до прибуткового касового ордеру, в якій розписався самостійно і поставив печатку, також він і підписав договір. Після того, як він отримав грошові кошти від ОСОБА_3 він через систему «Вестрн юніон»відправив Едику 500 доларів США, за внесення задатку за автомобіль, а решта коштів зберігалися у нього. Едік у подальшому через мережу інтернет повідомив йому, що автомобіль взятий у виробництво. В кінці березня 2010 року в інтернет розмові Едик повідомив йому, що машина вже готова і на жаль він не може доставити автомобіль на територію України. тоді він вирішив організувати доставку машини через компанію в якій раніше працював та являвся засновником. На той момент у нього налагоджувалися трудові відносини з ОСОБА_8, і він йому зателефонував та вони домовились, що ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5»здійснить доставку машини із США. Після отримання позитивного рішення зі сторони ОСОБА_8, він зателефонував ОСОБА_3 та запропонував внести другу частину задатку за АУДІ Q 7. 01.04.2010 року він зустрівся з ОСОБА_3 в приміщенні офісу ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5», що по вулиці Новокостянтинівській, 2а , в м. Києві де в присутності ОСОБА_12 уклав із ОСОБА_3 договір № 01-0410 купівлі продажу автомобіля АУДІ Q 7. гроші він отримав в сумі 22 тисячі доларів, що в еквіваленті 174 тисячі гривень. Всі гроші які він отримав від ОСОБА_3 в сумі 39500 доларів США ним поетапно були передані генеральному директору ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5»ОСОБА_8. Жодних документів, про те, що ОСОБА_8 отримав кошти не має, світків також не має. Зі слів ОСОБА_8 автомобіль на територію України поставлений не був. На його звернення до ОСОБА_8 про повернення йому коштів, останній повідомив, що ніяких коштів від нього не брав та нічого повертати він не буде.

ОСОБА_1 також повідомив суду, що він повністю несе відповідальність в тому, що склалося, вину не визнає, оскільки не вбачає в своїх діях шахрайських дій, каже, що це все збіг ситуації а також і криза в державі. Просить суд його суворо не карати. Збитки відшкодовувати буде частково, невеликими сумами. На даний час ним відшкодовано потерпілому 7 тисяч гривень.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 надав суду покази, що в кінці 2009 року він вирішив придбати собі автомобіль марки АУДІ Q 7. він попросив свого зятя, який розуміється у цих питаннях зайнятися пошуком вказаного автомобіля. На скільки йому відомо ОСОБА_6 займався підшуком вказаного автомобіля через інтернет. Десь приблизно в кінці листопада ОСОБА_6 його повідомив, що знайшов через інтернет чоловіка, який має можливість підібрати і пригнати вказаний автомобіль із сполучених Штатів Америки. Йому хотілося, щоби автомобіль був у комплектації престиж с -лайн. Олександр казав, що необхідно буде чекати доставки приблизно 90 робочих днів. Обговоривши всі умови він вирішив їхати до Києва задля укладання договору купівлі -продажу та передачу задатку за автомобіль.

01.12.2009 року він разом з ОСОБА_6 приїхали до м. Києва і о 17 годині біля універмагу «Україна», на проспекті Перемоги їх зустрів ОСОБА_1 на своїй машині Ауді А 4 д.н.з. НОМЕР_1. Після зустрічі вони з ОСОБА_6 поїхали за автомобілем ОСОБА_1 до його офісу, в м. Києві, вул. Шота Руставелі, 15 каб. № 8. як виявилося, це був офіс ПП «Комерс авто». Олександр представився фінансовим директором даного підприємства та надав їм установчі документи даного підприємства. Коли вони перебували в офісі він був відчинений. В окремій кімнаті в якій знаходились він, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, останній набирав на комп'ютері договір купівлі продажу, який потім роздрукував. Олександром було надруковано договір № 01-12/09 купівлі продажу від 01.12.2009 року в якому він виступав як фінансовий директор ПП «Комерс Авто». Предметом договору був автомобіль марки Ауді Q 7, 3.0 ТДІ. Квадро загальною вартістю 745200 гривень. Відповідно даного договору була здійснена предоплата в розмірі 20 тисяч доларів США, що складало 162 тисячі гривень. Даний договір з однієї сторони підписав він, з іншої сторони підписав ОСОБА_1 як фінансовий директор ПП «Комерс Авто». Після підписання ОСОБА_1 в шухляді стола взяв печатку і поставив печатку ПП «Комерс Авто». Також було укладено додаток до договору по комплектації. Після підписання цих договорів, він особисто передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 тисяч доларів США., які діордієв перерахував, та виписав квитанцію до прибуткового касового ордеру, яку він разом роздрукував з договором. В квитанції ОСОБА_1 зазначив, що отримав від нього 162 тисячі гривень, як предоплату за автомобіль. Він поставив свій підпис в квитанції та печатку ПП «Комерс Авто». Приблизно в кінці березня ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що автомобіль нібито вже виготовлений у нього є ВІН код, він вже знаходиться в США в порт, однак необхідно доплатити 22 тисячі доларів США., для того, щоби автомобіль вислати до України. Він також зазначив, що якщо у них не має такої суми коштів, тог нічого страшного, дилер сам зможе відіслати даний автомобіль, однак необхідно буде чекати ще декілька місяців. Оскільки їх це не влаштовувало і їм потрібен був автомобіль, то він погодився доплатити 22 тисячі доларів США і вони домовилися про зустріч.

01.04.2010 року, о 12 годині він з ОСОБА_6 приїхали до м. Києва, а саме на вулицю Новокостянтинівську, 2а, де на вході вже чекав ОСОБА_1. Піднявшись на другий поверх автосалону ОСОБА_1 пояснив, що ПП «Комерс Авто»поставляти машину не буде, пояснюючи це тим, що через фірму ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5»розмитнити автомобіль буде швидше. Їм не було різниці хто буде везти машину, їх цікавили строки та кошти які вже були сплаченні за машину. Олександр запевнив їх що все добре, ці кошти будуть враховані у вартість автомобіля. Олександр пояснив, що являється фінансовим директором на ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5». Крім того, ОСОБА_1 представив чоловіка, з яким зустрічав. В цей день він уклав з ОСОБА_1 договорів купівлі продажу автомобіля вказаного вище. З однієї сторони підписав він, а з другої ОСОБА_1 як комерційний директор ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5». Договір складав ОСОБА_1 на робочому комп'ютері, який знаходився в кабінеті де вони підписували даний договір в їх присутності. ОСОБА_1 також поставив печатку, яка стояла на робочому столі в момент підписання договору. Після підписання договору він сплатив ОСОБА_1 гроші в сумі 22 тисячі доларів, які були зазначенні в договорі. Але в договорі від 01.04.2010 року була зазначена повна вартість, яку вони сплатили, тобто 336 тисяч гривень. Касовий ордер їм не надавали, і пояснили, що відсутній касир, і передадуть його маршруткою. Вказаний автомобіль так їм доставлений і не був. На телефонні дзвінки на мобільний ОСОБА_1, останній надумано відмовлявся від зустрічі і повідомляв, що автомобіля в Україні ще не має. Кошти останній ї не повернув, тим самим спричин матеріальну шкоду.

Не дивлячись на не та, що підсудний ОСОБА_1 вину в повному обсязі не визнав, хоча у відповідності до своїх показів, він підтверджує свої дії, які були спрямованні на вчинення шахрайства, вина останнього підтверджується зібраними по справі доказами, які були ретельно дослідженні та перевірені в судових засіданнях.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надав суду покази, що в кінці 2009 року, його тесть -ОСОБА_3 вирішив придбати собі у приватну власність автомобіль марки Audi Q7. З цією метою він попросив його підшукати йому даний автомобіль, оскільки він краще за нього розбираєтья в машинах. Він погодився та почав шукати в інтернеті різні оголошення по продажу даної машини. Так в кінці листопада він наштовхнувся на інтернет оголошення на авто сайті www.avto.ria.ua , де пропонувалась така машина як хотів ОСОБА_3 в даному оголошенні було вказано мобільний телефон НОМЕР_2 та ім'я ОСОБА_1, як йому потім сало відомо - ОСОБА_1. Подзвонивши по даному телефону він обговорив з Олекснадром умови поставки авто, його ціну, колір, характеристики. Олександр казав, що так, як автомобіль, який хоче замовити ОСОБА_3 має максимальну комплектацію то його необхідно виготовляти під замовлення та чекати на протязі 90 робочих днів, крім того він зазначив, що треба надати задаток за машину в розмірі 20 тисяч доларів США. Він про це сказав ОСОБА_3 та останній погодився. Тоді вони вирішили їхати в Київ для підписання договору та передачі задатку.

Попередньо домовившись з ОСОБА_1, 01.12.2009 року приблизно о 17.00 год. вони з ОСОБА_3 приїхали до Києва, де їх біля універмагу «Україна», що на пр. Перемоги зустрів ОСОБА_1 на автомобілі Ауді А4, днз. АА7171АІ. Після цього вони поїхали за його машиною до офісу, що був розташований за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 15, каб. 8. Як виявилось це був офіс ПП «Комерс-Авто». Олександр представився фінансовим директором даного підприємства, та надав їм установчі документи даного підприємства, на момент їхнього візиту офіс був відчинений. Коли вони були в офісі підприємства то окрім них трьох були ще 2 чоловіки, яких він не запам'ятав.

В окремій кімнаті в якій знаходились він, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, останній набирав на комп'ютері договір купівлі -продажу, який потім роздрукував. Так, ОСОБА_1 було надруковано Договір №01-12/09 купівлі-продажу від 01.12.2009 року в якому він виступав, як фінансовий директор ПП «Комерс-Авто». Предметом договору був автомобіль марки Audi Q7, 3.0 TDI, Quattro загальною вартістю 745200 грн. Відповідно даного договору була здійснена предоплата в розмірі 20 тисяч доларів США, що тоді склала 162000 грн. Даний договір з однієї сторони підписав ОСОБА_3М, з іншої -ОСОБА_1, як фінансовий директор ПП «Комерс-Авто». Крім того в шухляді стола на якому вони підписували договір ОСОБА_1 взяв печатку ПП «Комерс-Авто»та поставив печатку на договорі. Одразу ж після підписання договору було укладено ОСОБА_13 №1 до договору №01-12/09 від 01.12.2009 року в якій зазначалась комплектація машини. В даному ОСОБА_13 також поставив свій підпис та печатку ПП «Комерс-Авто». Підписавши всі договори ОСОБА_3 в його присутності сплатив особисто в руки ОСОБА_1 гроші в сумі 20 тисяч доларів США, які ОСОБА_1 особисто перерахував та виписав їм квитанцію до прибуткового касового ордеру №01/12 від 01.12.2009 року яку роздрукував разом з договором купівлі -продажу. В квитанції ОСОБА_1 зазначив, що отримав від ОСОБА_3 162 000 грн., як предоплату за автомобіль. Він поставив свій підпис в квитанції та печатку ПП «Комерс-Авто». Віддавши гроші вони з ОСОБА_3М поїхали додому в Житомир. Потім на протязі декількох місяців ОСОБА_1 багато разів зізвонювався з ним з приводу машини, дати її поставки. Приблизно в кінці березня ОСОБА_1 зателефонував йому та повідомив, що автомобіль нібито вже виготовлений, у нього є ВІН код, він вже знаходиться у США в порту, однак необхідно доплатити ще 22 тисячі доларів США для того, щоб цей автомобіль вислали до України. Він також зазначив, що якщо у них не має такої суми коштів, то нічого страшного, дилер сам зможе відіслати даний автомобіль, однак необхідно буде чекати ще декілька місяців. Оскільки їх це не влаштовувало і їм треба був автомобіль, то ОСОБА_3 погодився доплатити 22 тисячі. Вони домовились про зустріч. Так, 01.04.2010 року, приблизно о 12.00 год. він з ОСОБА_3 приїхали до Києва, а саме на вул. Новокостянтинівська, 2а, автосалон, де їх на вході вже чекав ОСОБА_1 та якийсь чоловік. Піднявшись на другий поверх автосалону ОСОБА_1 пояснив, що ПП «Комерс-Авто»поставляти машину не буде, пояснюючи це тим, що через фірму ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5»розмитнити автомобіль буде швидше. Але їм все одно було хто буде везти машину, їх цікавили кошти які вже були сплачені за машину. Олександр запевнив їх, що все нормально і ці кошти буду враховані у вартість машини. Олександр сказав, що являється фінансовим директором на ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5». Крім того, ОСОБА_1 представив нам чоловіка з яким він їх зустрічав. Олександр сказав, що це директор ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5»- ОСОБА_8, однак його паспорту вони не дивились. В цей день ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір №01-0410 купівлі -продажу від 01.04.2010 року. Предметом даного договору виступала машина марки Audi Q7 3.0 TDI, VIN-код: WA1WMAFE8AD005944 загальною вартістю 744 000 грн. З однієї сторони даний договір підписав ОСОБА_3, з іншої ОСОБА_1 як комерційний директор ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5». Договір складав ОСОБА_1 на робочому комп'ютері, який знаходився в кабінеті де вони підписували даний договір в їх присутності. Також ОСОБА_1 поставив печатку ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5», яка стояла на столі в момент підписання договору. Після підписання договору ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_1 гроші в сумі 22 тисячі доларів, які були зазначені в договорі. Але в договорі від 01.04.2010 року була зазначені повна вартість, яку вони сплатили, тобто 336 тисяч грн. В момент підписання договору окрім нього, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в кімнаті також був і чоловік, якого нам представили, як ОСОБА_8..

Через три тижні він почав телефонувати ОСОБА_1 та питати де автомобіль, на що останній казав, що машина стоїть в Німеччині, потім те, що настав Великдень, потім, те що автомобіль стоїть на митниці, потім ОСОБА_1 нібито ходив у відпустку. Через декілька місяців а саме на початку жовтня 2010 року, коли вже закінчувалось терпіння чекати машину він зателефонував ОСОБА_1 та сказав щоб той виписав квитанцію до касового ордеру та виписав гарантійний лист. Так, 04.10.2010 року вони з ОСОБА_14 були в м. Києві. За день до цього він здзвонились з ОСОБА_1 та домовився про зустріч. Однак наступного дня приблизно о 09.00 год. по дорозі в м. Київ їм подзвонив ОСОБА_1 та сказав, що його терміново викликали в ОСОБА_15, але запевнив, що їх зустріне його довірена особа. Приблизно о 10.00 год. йому зателефонував хлопець, який не представився, але сказав, що він від ОСОБА_1 і хоче забрати гарантійний лист, який він підготував. Вони домовились про зустріч приблизно о 11.00 год. біля Ленінградської площі. Так в 11.00 год, 04.10.2010 року вони з ОСОБА_3 зустрілись з хлопцем, який був дуже схожий на ОСОБА_1 та мав таку ж саму манеру розмови. Цей хлопець не представився, сказав, що він від ОСОБА_1 та взяв у них два однакових екземпляри гарантійного листа, які він склав попередньо. В даних листах вже був підпис ОСОБА_16 В телефонній розмові ОСОБА_1 обіцяв найближчим часом передати маршруткою підписаний та з печаткою ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5»гарантійний лист, а також квитанцію до касового ордеру.

Приблизно через декілька днів ОСОБА_1 вислав гарантійний лист та Квитанцію до касового ордеру. Отримавши вищезазначені документи він побачив, що в даних документах стоїть підпис схожий на ОСОБА_1 та відсканований відтиск печатки ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5».

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_12 вбачається, що він на даний час офіційно ніде не працює, але фактично рахується на ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5»менеджером з продажу. На даному підприємстві він працює з кінця 2008 року. Підприємство займається доставкою, розмитненням та продажем автомобілів із США. Раніше, коли він тільки прийшов працювати, то підприємство знаходилось за адресою: м. Київ, пр. Московський, 8, потім переїхало на Чоколівський б-р, але точного номеру не пам'ятає, потім знову переїхали на Московський проспект 8, звідки через деякий час переїзди на Новокостянтинівську, 2а. у зв'язку із скрутними часами дане підприємство на даний час не працює. Директором даного підприємства був та є ОСОБА_8 (НОМЕР_3) де проживає він не знає. Окрім нього та ОСОБА_8 на підприємстві також працював іноді молодший брат ОСОБА_8 -Ярослав, але чи рахувався він на підприємстві офіційно він не знає. Засновниками даного підприємства були: ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_17. Десь в кінці 2008 року ОСОБА_17 займався рекламою на підприємстві. ОСОБА_10 якихось відношень пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю підприємства не мав. ОСОБА_1 на той час як я прийшов працювати займав посаду старшого менеджера з продажу, але якихось документів про його влаштування на роботу я не бачив. Приблизно в кінці 2009 року у ОСОБА_1 виник конфлікт з ОСОБА_8 на якій підставі він точно сказати не може. З кінця 2009 року ОСОБА_1 на роботу не ходив, чи був він звільнений згідно всіх документів, йому не відомо. після звільнення ОСОБА_1 деякий час приїжджав на підприємство, але якщо він не помилявся то він був вже не в якості робітника. В обв'язки ОСОБА_1 та його входило показ автомобілів та робота з клієнтами. ОСОБА_1 також ще займався рекламою підприємства. ОСОБА_1 не мав права укладати договори купівлі продажу з клієнтами та це уповноважений він не був. ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5»на територію України в середині 2010 року автомобіль: Audi Q7 в комплектації Престиж С лаін сірого кольору завезено не було, про це йому будь чого не відомо. Грошіі на ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5»від продажу автомобілів поступали тільки через безготівкову форму, оскільки у них на підприємстві була відсутня каса.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 надав суду покази, що він працює в таксі «Абосолют». Його брат ОСОБА_1 являється співзасновником ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5», що на даний час розташоване за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2а. Підприємство займається продажем автомобілів із США. Коли звільнився його брат з посади комерційного директора він не знаю. Йому відомо, що диктором даного підприємства є ОСОБА_8 (НОМЕР_3). На скільки йому відомо, то ОСОБА_1 в грудні місяці 2009 року уклав з чоловіками, якими саме, йому не відомо, договір купівлі -продажу автомобіля марки Audi Q7, який він хотів пригнати з США. Як саме проходило підписання договору йому не відомо. Скільки ОСОБА_1 взяв грошей за автомобіль йому не відомо.

Приблизно на початку квітня 2010 року, як йому потім стало відомо від самого брата, то він уклав другий договір купівлі -продажу автомобіля марки Audi Q7. Даний договір він підписував в салоні за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2а. Хто був присутнім при підписанні даного договору окрім ОСОБА_1 та покупця йому не відомо. Йому стало відомо, що у ОСОБА_1 виникли проблеми з доставкою машини. Йому часто телефонували замовники. Потім приблизно в жовтні 2010 року ОСОБА_1 поїхав у термінове відрядження, куди саме він на час допиту не пам'ятав. Коли він їхав, то попросив його зустрітись з замовниками машини, які приїхали в Київ та взяти у них гарантійний лист для того, щоб передати його назад ОСОБА_1, а той щоб поставив в ньому свій підпис та печатку ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5».

Так, на початку жовтня 2010 року він зустрівся з чоловіком на ім'я «Ігор»та «Миколай», які як стало йому зрозуміло були покупцями машини. Вони йому передали гарантійний лист, щоб він його передав брату. Забравши лист, він його наступного дня, передав ОСОБА_1.

ОСОБА_19 робив з даним гарантійним листом йому не відомо. Грошей йому покупці ніяких не давали.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надав суду покази, що він рахується директором ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5», офіс якого знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, 4, оф. 21. У зв'язку з важким становищем підприємство на даний час не працює. До цього підприємство займалось імпортом, розмитненням та продажем автомобілів із США. Засновниками даного підприємства є він, ОСОБА_10, ОСОБА_17 та ОСОБА_1. Директором він став одразу ж як утворилось підприємство, а саме приблизно в березні 2008 року. Окрім нього, як директора на підприємстві також офіційно працювали ОСОБА_17, який займав посаду зам. директора, ОСОБА_1 займав посаду старшого менеджера, через деякий час вони взяли на роботу ОСОБА_12, який займав посаду менеджера з продажу. Бухгалтера у них на підприємстві офіційно було. Всі документи від імені підприємства підписував та ставив печатку він. Однак це могли робити і інші працівники підприємства, якщо він наприклад був у відрядженні. Коли він їздив у відрядження то надавав доручення на право підпису, укладання договорів комусь із працівників, але кому точно він сказати не може. ОСОБА_1 на ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5»ніколи комерційним директором не рахувався. Договорів на право підпису, доручень на його ім'я на укладання договорів він ніколи не надавав. У нього звісно був доступ до зразків договорів купівлі -продажу автомобілів, як у робітника, але самостійно їх він укладати не міг.

У їхнього підприємства був контракт з американським партнером «Magic», який з однієї сторони підписав він, а з іншої директор американського підприємства. Всі поставки автомобілів відбувались тільки через цього поставщика. На даний час всі документи з приводу діяльності підприємства зберігаються в бухгалтерії в офісі ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5». Приблизно в кінці 2009 року у нього з ОСОБА_1 виник конфлікт з приводу розрахунку по одному із клієнтів, якому вони продали автомобіль. Після цього конфлікту він офіційно звільнив ОСОБА_1 з роботи. З того часу ОСОБА_1 на роботу не ходив, періодично з'являвся, але тільки з того приводу, щоб вирішити конфлікт, який у них з ним виник.

З приводу договору №01-0410 купівлі продажу від 01.04.20110 року він сказав, що даний договір він побачив перший раз від працівників ВДСБЕЗ ОСОБА_20 Він сказав, що 01.04.2010 року він скоріше за все на роботі не був. Під час укладання даного договору присутнім він не був. ОСОБА_3 він не знає та ніколи не бачив. Гроші від нього чи від ОСОБА_1 на замовлення автомобіля Audi Q7 він не отримував, тому даний автомобіль не замовлявся. ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5»приганявся на територію України автомобіль Audi Q7, але в мінімальній комплектації, чорного кольору та на замовлення іншого клієнта. Яким чином ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та ще один чоловік безперешкодно змогли пройти у його кабінет, взяти печатку його підприємства та укласти договір купівлі -продажу, без його відома, він відповів, що його на той час на роботі не було. Кабінет його часто був відкритий, а ОСОБА_1 всі на роботі знали, а якщо він залишив печатку в столі, то він спокійно міг поставити її на договорі. Крім того, у нього на комп'ютері пароля не має, тому ОСОБА_1 міг надрукувати все що йому потрібно. Тако, свідок повідомив, що каси на підприємстві не було, тому всі розрахунки велись тільки в безготівковій формі. Якщо сума операції перевищувала 50 тисяч грн., то клієнт з договором купівлі-продажу їхав до найближчого банку, та вносив суму за автомобіль на розрахунковий рахунок їхнього підприємства. Бухгалтер через систему клієнт банк перевіряла чи приходили кошти на рахунок. При наданні свідку для огляду квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 336 тисяч грн. від 2010 року з підписом та копією печатки ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_5»та гарантійний лист від 04.10.2010 року, та на запитання, хто поставив підпис у даних документах останній повідомив, що кому належить підпис він конкретно сказати не може, але він дуже схожий на підпис ОСОБА_1

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надав суду покази, що він на даний час являється приватним підприємцем, ФОП «ОСОБА_11М.», якщо точніше то надає консультативні послуги, які стосуються купівлі, перевезення автомобілів. 22.11.2006 року він зареєстрував в ОСОБА_20 РДА ПП «Комерс Авто»(код ЄДРПОУ 34762764), юридична адреса даного підприємства була м Київ, вул. Артема, 21, оф. 406. Спочатку дане підприємство знаходилось за юридичною адресою, потім переїхало на вул. Гарматна, потім на вул. Гончара, потім на вул. Шота Руставелі, 23. Підприємство займалось транспортним правом, а саме наданням консультативних послуг. Продажем автомобілів підприємство не займалось, оскільки воно не мало відповідної акредитації на державних органах. На ПП «Комерс Авто»працював та рахувався один він. Бухгалтерів він наймав відповідно до договору. На початку 2010 року він вирішив продати дане підприємство. З цією метою він розмістив об'яву в газеті ОСОБА_7, інтернет порталі Сландо. Приблизно через декілька неділь йому на мобільний телефон зателефонував чоловік, який представився, як ОСОБА_21, який виявив бажання придбати його підприємство. 17.02.2010 року згідно протоколу №2 власника приватного підприємства «Комерс Авто»згідно якого він передав 100 % капіталу ОСОБА_21 22.02.2010 року він написав заяву, яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15, згідно якої він передав всі права на підприємство ОСОБА_21 та вийшов зі складу засновників. ОСОБА_1 він знає. З ним вони познайомились приблизно 5-7 років на роботі в Києві під час проведення маркетингових досліджень. Потім деякий час вони з ним знімали разом квартиру на Ленінградській площі, що в м. Києві, а саме на вул. Гашека. Весь час, що він знав ОСОБА_1 він працював в автомобільному бізнесі, а саме купівля-продаж автомобілів. Крім того, він являвся засновником ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5», дане підприємство займалось продажем та доставкою автомобілів із США. Приблизно на початку грудня 2009 року, точної дати він на даний час пригадати не може він від'їжджав до Німеччини до батьків, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3. В них пробув до свого дня народження, та десь через дві неділі приїхав в Україну. Приблизно в травні 2011 року він давав пояснення працівникам ВДСБЕЗ ОСОБА_20 ГУМВС України в м. Києві з приводу ОСОБА_1, від них йому стало відомо, що ОСОБА_22 в той час коли він перебував в Німеччині уклав від імені ПП «Комерс Авто»договір про продаж автомобіля. Про цей договір йому до цього нічого відомо не було. З ОСОБА_1 він був завжди у дружніх стосунки та він мав доступу до його офісу, оскільки вони з ним планували відкрити бізнес по продажу автомобілів, але підприємство так і не зареєстрували. Ще до його від'їзду до Німеччини ОСОБА_1 казав, що в нього є три клієнти на купівлю автомобілів із США, а саме на машини: Audi Q7, Ford Mustang, Chevrolet Camaro. Хто саме хотів купувати автомобілі він не знав. Ніяких перемовин з приводу того, коли вони будуть їм продавати дані машини вони не вели. Через ПП «Комерс Авто»машини вони продати не могли, тому що підприємство на мало відповідних документів. Як він вже казав раніше, то ОСОБА_1 мав вільний доступ до його офісу, тому він думає, що в момент коли його не було в Україні, він спокійно міг зайти до офісу та укласти догорів про продаж автомобілю. Жодних домовленостей у нього з ним на продаж не було, ніяких грошей від нього він не отримував, оскільки ні фактично, ні юридично ПП «Комерс Авто»не могло б доставити з США автомобіль в Україну. Також у нього на підприємстві не було відповідних довідок -рахунків по яких продавались автомобілі.

Вина підсудного ОСОБА_1 також підтверджується іншими доказами, які зібрані у відповідності до вимог кримінально процесуального закону в своїй сукупності, а саме:

З оглянутої в судовому засіданні довідки № 515/9/29-013 ДСК від 14.07.2011 року з ДПА України в м. Києві, встановлено, що ОСОБА_1 ніколи на ПП «Комрес Авто»не працював та не отримував там доходи.

З оглянутого в судовому засіданні висновку експерта № 637 від 03.08.2011 року підписи в графах «комерційний директор ОСОБА_1Ф.», «продавець», «головний бухгалтер», в квитанції до прибуткового касового ордеру без номеру на суму 336000 грн., гарантійному листі від 04.10.2010 року, договорі №01-12/09 купівлі продажу від 01.12.2009 року, додатку № 1 до Договору №01-12/09 від 01.12.2009 року, квитанції до прибуткового касового ордеру №01/12 від 01.12.2009 року та рукописний текст в квитанції до прибуткового касового ордеру №01/12 від 01.12.2009 року виконані самим ОСОБА_1

З оглянутого в судовому засіданні висновку експерта № 638 від 04.08.2011 року, встановлено, що відтиски печатки в наданих на дослідження документах, а саме: квитанції до прибуткового касового ордеру №01/12 від 01.12.2009 року, договорі №01-12/09 купівлі продажу від 01.12.2009 року, та додатку №1 до Договору №01-12/09 від 01.12.2009 року нанесений печаткою ПП «Комерс-Авто»(код ЄДРПОУ 34762764), зразки якої надані на порівняння.

З оглянутої в судовому засіданні копією трудової книжки ОСОБА_1 згідно якої останній був звільнений з посади комерційного директора ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5»14.10.2009 року.

Показання ОСОБА_1 з приводу того, що під час укладання договору купівлі продажу №01-0410 від 01.04.2010 року, що було укладено в присутності ОСОБА_12 спростовуються тим, що під час провдення впізнання по фотографіям ні ОСОБА_6 ні ОСОБА_3 ОСОБА_12О та ОСОБА_8 не впізнали.

Речовими доказами по кримінальній справі: квитанцією до прибуткового касового ордеру ТОВ «Авто-Віта плюс» на суму 336 тисяч грн., з підписом та печаткою ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5», гарантійний лист від 04.10.2010 року, Договір №01-12/09 купівлі-продажу з печаткою ПП «Комерс-Авто», ОСОБА_13 №1 до договору №01-12/09 від 01.12.2009 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №01/12 від 01.12.2009 року, договорі купівлі продажу від 01.04.2010 року №01-0410 з печаткою ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5».

Оцінивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає повністю доведеним пред'явлене підсудному обвинувачення.

Дії, ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 190 КК України, як своїми діями, що виразилися в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), в чиненого в особливо великому розмірі; за ч. 1 ст. 358 КК України, що своїми умисними діями, що виразилися у підробленні документа, що видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає право або звільняє від обов'язків, з метою його подальшого використання; за ч. 3 ст. 358 КК України, своїми умисними діями, що виразились у підробленні документа, що видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає право або звільняє від обов'язків, з метою його подальшого використання, вчиненого повторно.

Обставини, що пом'якшують вину підсудного ОСОБА_1 є на утриманні батьки пенсійного віку та рідний брат інвалід 2 -ої групи, часткове відшкодування збитків та має місце роботи.

Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

При призначенні підсудному покарання суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 скоїв особливо тяжкий злочин.

Разом з тим суд враховує, що ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліку в нарколога та психіатра не перебував, характеризується виключно з позитивної сторони, обставин, що пом'якшують його обвинувачення, має місце роботи, має на утриманні батьків пенсійного віку та рідного брата інваліда 2 -ої групи, має постійне місце реєстрації та проживання, суд приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, і призначення мінімального покарання, яке передбачено санкцією статті, а тому застосовує до нього ст.ст. 75, 76 КК України і звільняє від покарання з випробуванням.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3, який заявлено до ОСОБА_1 в сумі 336000 гривень матеріальної шкоди та 20000 гривень моральної шкоди задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324, 330, 331, 333-335 КПК України, суд

Засудив:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, за якими призначити йому покарання:

- за ст. 190 ч. 4 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, з конфіскацією ? частини належного йому майна;

- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (одного) року;

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (одного) року.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, з конфіскацією ? частини належного йому майна.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Запобіжний захід щодо засудженого -підписки про невиїзд залишити до вступу вироку в законну силу.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язок: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально -виконавчій інспекції..

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3, який заявлено до ОСОБА_1 в сумі 336000 гривень матеріальної шкоди та 20000 гривень моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 336000 гривень матеріальної шкоди та 20 000 гривень моральної шкоди.

Речові докази по справі: квитанцією до прибуткового касового ордеру ТОВ «Авто-Віта плюс»на суму 336 тисяч грн., з підписом та печаткою ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5», гарантійний лист від 04.10.2010 року, Договір №01-12/09 купівлі-продажу з печаткою ПП «Комерс-Авто», ОСОБА_13 №1 до договору №01-12/09 від 01.12.2009 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №01/12 від 01.12.2009 року, договорі купівлі продажу від 01.04.2010 року №01-0410 з печаткою ТОВ «Авто-Віта ОСОБА_5», після вступу вироку в законну силу зберігати в матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Є. Сидоров