Ухвала

від 09.04.2013 по справі

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 Номер провадження № 22-ц/785/2983/13

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2013 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Виноградової Л.Є.

ОСОБА_2

при секретарі Жус І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою комунальної установи «Одеський обласний центр професійної реабілітації інвалідів «Стратегія життя» до ОСОБА_3 про відшкодування грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 грудня 2012 року,

встановила :

17 жовтня 2012 року КУ «Одеський обласний центр професійної реабілітації інвалідів «Стратегія життя» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування грошових коштів (а.с. 01-03).

В обґрунтування позову позивач послався на те, що він, позивач, є розпорядником коштів обласного бюджету з питань надання цільової адресної допомоги ветеранам війни в Афганістані та бойових дій на території інших держав.

Відповідач є учасником бойових дій в Афганістані.

На підставі заяви відповідача про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, наглядовою радою з питань надання цільової адресної допомоги ветеранам війни в Афганістані та бойових дій на території інших держав, 23 липня 2009 року прийнято рішення про надання відповідачу адресної цільової допомоги у сумі 3 500 грн. на санаторне-курортне лікування в ДП «Клінічний санаторій імені Пирогова».

Згідно рахунку ДП «Клінічний санаторій імені Пирогова» за № 337-п від 08 липня 2009 року про вартість путівки в санаторії, грошові кошти у сумі 3 500 грн., за рахунок коштів обласного бюджету, позивач, 11 серпня 2009 року, перерахував на ім'я відповідача.

Однак, згідно інформації ДП «Клінічний санаторій імені Пирогова», відповідач на санаторне-курортне лікування у 2009 році до санаторію не прибув, тобто грошові кошти використав на свій розсуд, не за цільовим призначенням.

Незважаючи на неодноразові вимоги позивача, відповідач повернути грошові кошти відмовляється.

На підставі викладеного позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 3500 грн.

В судовому засіданні:

- представник позивача в судове засідання не з'явився, але звернувся до суду з заявою про підтримання позову, який просив розглянути у його відсутність;

- відповідач позов визнав частково та пояснив, що дійсно він отримав від позивача грошові кошти у розмірі 3500 грн. на санаторне-курортне лікування в ДП «Клінічний санаторій імені Пирогова». При цьому санаторно-курортне лікування в ДП «Клінічний санаторій імені Пирогова» він не проходив, але кошти витратив саме на оздоровлення.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 грудня 2012 року позов задоволено.

Суд першої інстанції:

- стягнув з ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь КУ «Одеський обласний центр професійної реабілітації інвалідів «Стратегія життя» (код ЄДРПОУ 36155795) відшкодування грошових коштів у сумі 3500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи вищевказаний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі заяви відповідача про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, наглядовою радою з питань надання цільової адресної допомоги ветеранам війни в Афганістані та бойових дій на території інших держав, прийнято рішення про надання відповідачу адресної цільової допомоги у сумі 3 500 грн. на санаторне-курортне лікування в ДП «Клінічний санаторій імені Пирогова» (а.с. 05-08, 11-об.)

Як вбачається з рахунку ДП «Клінічний санаторій імені Пирогова» за № 337-п від 08 липня 2009 року про вартість путівки в санаторії, грошові кошти у сумі 3 500 грн., за рахунок коштів обласного бюджету, позивач перерахував на ім'я відповідача (а.с. 12, 19).

Однак, згідно інформації ДП «Клінічний санаторій імені Пирогова», відповідач на санаторне-курортне лікування у 2009-2011 р.р. до санаторію не прибув (а.с. 04).

Відповідно до листа державної фінансової інспекції в Одеській області, встановлені факти незаконного використання грошових коштів виділених на санаторно-курортне лікування учасникам бойових дій в Афганістані (а.с. 17).

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 7, 70, 116, 119 Бюджетного кодексу України, ст. 1212 ЦК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року N 1163 «Про затвердження Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання», суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що відповідач грошові кошти використав на свій розсуд, не за цільовим призначенням, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що відповідач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Посилання апеляційної скарги на те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з вищевказаним позовом не може бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів даної справи вбачається, що довідка для отримання відповідачем санаторно-курортної путівки була дійсна до 07 грудня 2009 року (а.с. 12).

Після невикористання позивачем вищевказаної путівки, саме з 07 грудня 2009 року почався перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду, встановлений ст. 257 ЦК України.

Оскільки, КУ «Одеський обласний центр професійної реабілітації інвалідів «Стратегія життя», звернулося до суду 17 жовтня 2012 року (тобто в межах зазначеного вище строку), судова колегія вважає, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, встановленої для розгляду вищевказаної категорії цивільних справ.

На підставі всього вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 грудня 2012 року по цивільній справі за позовною заявою комунальної установи «Одеський обласний центр професійної реабілітації інвалідів «Стратегія життя» до ОСОБА_3 про відшкодування грошових коштів - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

ОСОБА_4

ОСОБА_2