Рішення

від 03.06.2015 по справі 327/139/15-ц

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 327/139/15-ц

Провадження № 2/327/62/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2015 року смт.Розівка

Розівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Перишкіній Г.В.,

з участю:

представників позивача Губіцького І.Й., Минька І.В.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Розівського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Авангард» (далі - ТОВ «Агрофірма «Авангард») до ОСОБА_4 про визнання права власності на майбутній врожай, -

В С Т А Н О В И В :

На підставі частини 3 статті 209 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в судовому засіданні 03 червня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

06 квітня 2015 року до суду звернулося ТОВ «Агрофірма «Авангард» до ОСОБА_4 із вищевказаним позовом, в якому вказало, що 02 червня 2008 року між сторонами укладено договір оренди належної відповідачеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 земельної ділянки НОМЕР_2 на схемі розподілу земельних часток (паїв) загальною площею 2,9899 гектара (далі - га) з кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком, до 31 грудня 2014 року. У вересні-жовтні 2014 року, тобто до закінчення строку дії договору оренди, позивач, отримавши у липні 2014 року усну згоду власника земельної ділянки - відповідача ОСОБА_4 на продовження дії договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, здійснив передпосівні роботи та посів озимої пшениці за власні кошти. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 07 жовтня 2014 року письмово відмовився продовжувати договірні відносини з ТОВ «Агрофірма «Авангард» та прохав повернути належну йому земельну ділянку згідно умов договору оренди, позивач прохає визнати право власності на майбутній врожай озимої пшениці, що зростає на належній відповідачеві земельній ділянці з осені 2014 року, вартість якого, згідно розрахунку позивача, складає 32319 грн. 00 коп.. Крім того, позивач прохав стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Представники позивача ТОВ «Агрофірма «Авангард» Минько І.В. та Губіцький І.Й. в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги по тих підставах, які були зазначені в позові, надали відповідні пояснення. Зокрема зазначили, що ТОВ «Агрофірма «Авангард», отримавши в липні 2014 року усну згоду ОСОБА_4 на продовження дії договору, в кінці вересня 2014 року за власні кошти здійснило посів озимої пшениці на полі №9 бригади №2, де в загальному масиві знаходиться земельна ділянка відповідача, межі якої останній не визначив на місцевості до закінчення строку дії договору. Така неналежна поведінка ОСОБА_4 призвела до того, що позивач не мав уяви, де конкретно знаходиться належна відповідачу земельна ділянка. При цьому, представник позивача Губіцький І.Й. зазначив, що він знав та розумів, що ТОВ «Агрофірма «Авангард» фактично не зможе зібрати посіяний врожай до закінчення строку дії договору оренди, проте вважали, що ОСОБА_4, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни, погодиться продовжити договірні відносини. Оскільки в жовтні 2014 року відповідач відмовився від підписання додаткової угоди та письмово попрохав повернути земельну ділянку у зв'язку із закінченням терміну дії договору, представники позивача вказали, що ТОВ «Агрофірма «Авангард» як землекористувач має право на майбутній врожай озимої пшениці, а тому прохали визнати за позивачем право власності на майбутній врожай озимої пшениці, яка зростає на належній відповідачеві земельній ділянці з осені 2014 року.

Відповідач ОСОБА_4 був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку SMS повідомлення (а.с.62), в судове засідання не з'явився. Разом з тим, у відповідній письмові заяві, поданій до суду, відповідач вказав про те, що він позов ТОВ «Агрофірма «Авангард» не визнає, прохав відмовити в задоволенні заявлених вимог та розглянути справу без його участі (а.с.64).

Виходячи з наведеного, а також положень ч.2 ст.158 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності відповідача ОСОБА_4.

В судовому засіданні повноважний представник відповідача ОСОБА_3 підтримав позицію ОСОБА_4 та прохав в задоволенні позову відмовити, посилаючись на відсутність протиправної поведінки з боку відповідача, оскільки строк дії договору оренди закінчився 31 грудня 2014 року, а тому ТОВ «Агрофірма «Авангард» повинно було повернути земельну ділянку в належному стані відповідно до умов договору. Крім того, в жовтні 2014 року та в січні 2015 року відповідач ОСОБА_4 письмово повідомив директора ТОВ «Агрофірма «Авангард» Губіцького І.Й. про намір самостійно господарювати на належній йому земельній ділянці після закінчення строку дії договору оренди та категорично відмовився поновлювати існуючий на той час договір оренди належної йому земельної ділянки чи укладати будь-які інші додаткові угоди або новий договір оренди. Проте, з 01 січня 2015 року позивач ухиляється від виконання передбачених договором оренди умов щодо повернення орендованої земельної ділянки власнику та продовжує її використовувати на власний розсуд без достатніх правових підстав, не зважаючи на те, що з вказаного часу позивач не є землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому взагалі не має права на майбутній врожай, який зростає на земельній ділянці ОСОБА_4. Додатково ОСОБА_3 зазначив, що про місце розташування належної ОСОБА_4 земельної ділянки відомо сторонам договору, оскільки вона до передачі в оренду була виділена в натурі (на місцевості).

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, з'ясувавши позицію відповідача, викладену в письмовій заяві, дослідивши наявні в матеріалах справи дані та докази, надавши їм належну оцінку, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,9899 га з кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний державний акт видано на підставі рішення Кузнецівської сільської ради народних депутатів від 27 лютого 2001 року №3 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 25 квітня 2001 року за №339 (а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У частині 2 статті 792 ЦК України зазначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161ХIV (далі - Закон).

За змістом ст.1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

02 червня 2008 року між ОСОБА_4 та відповідачем ТОВ «Агрофірма «Авангард» в особі генерального директора Губіцького І.Й. був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком до 31 грудня 2014 року (далі - Договір оренди), який був зареєстрований у Розівському відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 листопада 2008 року за №040827900174 (а.с.5-8).

30 травня 2008 року, тобто до укладення Договору оренди, орендодавець ОСОБА_4 та орендар ТОВ «Агрофірма «Авангард» в особі генерального директора Губіцького І.Й. разом із головою Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області та начальником відділу земельних ресурсів у Розівському районі Запорізької області оглянули на місцевості межі земельної ділянки НОМЕР_2 на схемі паювання з кадастровим номером НОМЕР_3 та встановили, що межі вказаної земельної ділянки визначені між поворотними точками та закріплені межовими знаками встановленого зразка у кількості 4 штук, про що був складений Акт визначення меж земельної ділянки, який був підписаний учасниками огляду та скріплений печаткою, зокрема, ТОВ «Агрофірма «Авангард». Спірних питань стосовно визначення меж земельної ділянки не виникало (а.с.8).

На виконання умов Договору оренди 17 листопада 2008 року об'єкт оренди був переданий орендареві, і останній почав ним користуватись, про що був складений Акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди землі від 02 червня 2008 року, в якому вказано, що земельна ділянка виділена на місцевості у встановленому законом порядку. Зазначений Акт прийому-передачі був підписаний сторонами та скріплений печаткою ТОВ «Агрофірма «Авангард» (а.с.8 зворотна сторона).

Крім того, у пункті 1.3. Договору оренди, який підписаний сторонами, зазначено, що земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку (а.с.5).

Таким чином встановлено, що при отриманні відповідачем спірної земельної ділянки в оренду були дотримані вимоги статей 123,124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідним чином зареєстрований договір оренди землі за правилами статті 126 ЗК України є правовстановлюючим документом, що посвідчує право на земельну ділянку. Сам факт державної реєстрації, який в будь-якому випадку здійснюється після підписання сторонами договору оренди, не впливає на перебіг строку його дії - за умов, що земельна ділянка була передана в оренду орендарю в установленому законом порядку та він використовував цю землю як орендар з моменту підписання договору оренди, що має місце в даній справі.

Згідно зі стст.16,18,19 Закону договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Отже, моментом вчинення правочину є момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов по даному договору, тобто 02 червня 2008 року.

При укладенні Договору оренди термін його дії сторонами було визначено до 31 грудня 2014 року.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Зазначена норма Закону передбачена сторонами в п.3.2. Договору оренди (а.с.5).

Згідно зі ст.52 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, розробляються з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращання природних ландшафтів. Порядок розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання ж ротації основної сівозміни врегульовані лише постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164 «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах» і постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2011 року № 1134 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь».

Разом з тим, в Договорі оренди не вказано ні періоди ротації основної сівозміни, ні сам проект землеустрою.

Відповідно до ст.31 Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст.33 Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно умов Договору оренди орендар зобов'язаний після закінчення строку договору продовжити його або повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані (пп.9.4.8. п.9.4. Договору оренди).

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень учасників процесу та матеріалів справи, до закінчення строку дії Договору оренди, а саме, 07 жовтня 2014 року, а також вже після закінчення строку дії Договору оренди в січні 2015 року, ОСОБА_4 звертався до орендаря ТОВ «Агрофірма «Авангард» в особі його керівника Губіцького І.Й. з письмовими заявами, в яких повідомляв останнього про свій намір самостійно господарювати на належній йому земельній ділянці та прохав повернути земельну ділянку на умовах, передбачених Договором оренди, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено (а.с.10,12).

Разом з тим, орендар своїм письмовим листом № 85 від 10 жовтня 2014 року та № 15 від 24 лютого 2015 року повідомив ОСОБА_4 про те, що ТОВ «Агрофірма «Авангард» на належній відповідачеві земельній ділянці провело посів озимих зернових культур, збір врожаю яких відбудеться у липні 2015 року, у зв'язку з чим ТОВ «Агрофірма «Авангард» прохало орендодавця продовжити термін дії Договору оренди (а.с.11,13).

Згідно із пп.11.2.1. п.11.2. Договору оренди його дія припиняється у разі, зокрема, закінчення його терміну. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.8.1. Договору оренди).

Як встановлено в судовому за сіданні з пояснень представника відповідача ОСОБА_3, всупереч умовам Договору оренди та не зважаючи на письмові заперечення ОСОБА_4, після закінчення строку дії Договору оренди ТОВ «Агрофірма «Авангард» будь-яких дій щодо повернення власнику спірної земельної ділянки не вчинило, продовжує нею користуватися без письмової згоди орендодавця ОСОБА_4 та в добровільному порядку повертати її не бажає.

Разом з тим, наслідки припинення договору оренди землі визначені законодавцем у ст.34 Закону.

Згідно ч.1 ст.34 Закону у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, із закінченням строку дії договору оренди відповідач втратив правові підстави для володіння спірною земельною ділянкою та статус землекористувача.

Разом з тим, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, яка її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Посилання представників позивача на те, що позивач на підставі Договору оренди та положень ст.95 ЗК України, ст.19 Закону, ст.775 ЦК України був та є на теперішній час власником озимої пшениці, посіяної у 2014 році на земельній ділянці ОСОБА_4, є безпідставними, оскільки відповідач належним чином та своєчасно повідомив ТОВ «Агрофірма «Авангард» про припинення спірного договору після закінчення строку його дії, а позивач, незважаючи на такі повідомлення, всупереч умов укладеного договору свідомо здійснив посіви озимої пшениці восени 2014 року, розуміючи неможливість відокремлення ним і використання посівів озимої пшениці на час закінчення дії договору у грудні 2014 року та неможливості збору врожаю пшениці влітку 2015 року вже після припинення Договору оренди.

Відмовляючи ТОВ «Агрофірма «Авангард» у задоволенні позову, суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки та з 01 січня 2015 року правомірно може використовувати належну йому земельну ділянку, оскільки після припинення Договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, припинено всі зобов'язання між сторонами за Договором оренди, а інше не встановлено договором або законом. Крім того, доказів розроблення ТОВ «Агрофірма «Авангард» проекту землеустрою щодо обґрунтування сівозміни позивачем надано не було, в матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення власника земельної ділянки щодо періоду ротації сівозміни, а тому відсутні підстави для визначення строку дії договору з урахуванням періоду ротації сівозміни.

На переконання суду, порушення майнових прав позивача незаконними діями відповідача, позивачем не доведено. Навпаки, позивач ТОВ «Агрофірма «Авангард», здійснивши посів озимої пшениці восени 2014 року без врахування умов Договору оренди, сам допустив порушення прав відповідача ОСОБА_4 - власника земельної ділянки, оскільки із закінченням строку дії Договору оренди, позивач втратив статус землекористувача спірної земельної ділянки, а відтак і право власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, а також право на відшкодування будь-яких завданих збитків.

Посилання ж представників позивача на порушення відповідачем ОСОБА_4 умов Договору оренди в частині не вчинення ним дій щодо визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що призвело до неможливості вчасного повернення земельної ділянки та, як наслідок, продовження використання її позивачем, не підтверджені належними і допустимими доказами, та, навпаки, спростовуються матеріалами справи, зокрема, самим Договором оренди земельної ділянки від 02 червня 2008 року з кадастровим планом земельної ділянки та планом-схемою розташування земельної ділянки, актом визначення меж земельної ділянки від 30 травня 2008 року та актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 17 листопада 2008 року (а.с.5-8). Інші доводи представників позивача, на переконання суду, не заслуговують на увагу та не стосуються спірних правовідносин.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи та наявні у них докази, прийшов до висновку про недоведеність вимог, пред'явлених ТОВ «Агрофірма «Авангард» до відповідача ОСОБА_4, а тому позов задоволенню не підлягає.

Оскільки ТОВ «Агрофірма «Авангард» в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись стст.10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Авангард» до ОСОБА_4 про визнання права власності на майбутній врожай, - відмовити.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції - Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Т.М. Кущ